_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



До 400-річчя першого видання “Грамматіки славєнскія правилноє Сvнтаґма…” Мелетія Смотрицького


Что εсть грамматіка:
εсть извѣстноε хүдожєство
благω и глаголати и писати ѹчащεε

Мелетій Смотрицький (світське ім’я – Максим Герасимович Смотрицький; 1577–1633) – письменник, церковний і освітній діяч, український мовознавець, праці якого значною мірою вплинули на розвиток східнослов’янських мов. Син українського православного шляхтича Герасима Смотрицького, який на запрошення кн. Костянтина Острозького став першим ректором Острозької академії, був автором полемічних творів “Ключ царства небесного” та “Календар римський новий”, а також брав участь в редагуванні й виданні Острозької Біблії. Максим Смотрицький навчався в Острозькій та Віленський єзуїтській академіях, пізніше відвідував лекції в Лейпцигському та Вітенберзькому протестантських університетах. Співпрацював з Віленським Святодухівським братством і близько 1617–1618 рр. прийняв чернечий постриг під іменем Мелетій. Приблизно в 1614–1618 рр. викладав церковнослов’янську та латинську мови в Київській братській школі, протягом 1617–1618 рр. був одним з перших її ректорів. У 1620 р. Єрусалимський патріарх Феофан висвятив його на архієпископа Полоцького, а також єпископа Вітебського і Мстиславського. Повернувшись до Вільно, Мелетій Смотрицький став архімандритом монастиря Святого Духа, брав участь у міжконфесійній боротьбі з унійними ієрархами, з плином часу переглянув деякі свої погляди і став прихильником унії. Висунув власну конценцію національної ідентичності, згідно з якою зміна віросповідання ніяк не могла порушити національної тотожності. У 1627 р. був призначений архімандритом Дерманського Свято-Троїцького монастиря, в якому після смерті в 1633 р. й був похований.

Мелетій Смотрицький – автор багатьох полемічних творів (один з перших – під псевдонімом Теофіл Ортолог “Тренос, або плач Східної Церкви”, пізніші – під набутим чернечим ім’ям: “Підтвердження безневинності”, “Захист верифікацією”, “Відсіч ущіпливим листам”, “Апологія мандрівки до східних країн”, “Протестація проти собору 1628 року…” та ін.), а також слов’янської граматики “Грамматіки славєнскія правилноє Сvнтаґма…”. Це був перший у славістиці повний курс систематизованої церковнослов'янської мови в її українській редакції. У Граматиці виділено основні частини: орфографія, етимологія, синтаксис, просодія; введено нову літеру для позначеня дзвінкого “ґ” та узаконено вживання букви “й”, вживання великої букви, розділових знаків, правила переносу; виділено вісім частин мови (іменник, містоіменіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, мєждомєтіє); описано відмінювання прикметників та числівників; введено категорію дієприслівник (“дієпричастіє”); дієслова поділено на дієвідміни, а іменники – на п’ять відмін, введено місцевий відмінок (“сказательний падєж”) тощо. Перше видання “Граматики” було здійснено 1619 р. в м. Евье (сьогодні – м. Вевіс під Вильнюсом, Литва); протягом XVII–XVIII ст. вона неодноразово перевидавалась і як підручник використовувалась ще у першій чверті XIX ст.


* * *


Пропонуємо загальній увазі окремі аркуші двох примірників граматики Мелетія Смотрицького “Грамматіки славєнскія правилноє Сvнтаґма…” видання московського Печатного двору 1648 р. з колекції ЦДІАК України. На жаль, в цьому виданні (in 4°, обсягом 378 аркушів) не було зазначено імені та прізвища автора (ймовірно, через перехід Смотрицького до унії), тому авторство тривалий час було невизначеним. Завдячуючи вміщеним приписуваним Максимові Греку творам (“Прєдисловіє грамматіки” та “Нѣкоєго вопросившагω съ люботруднымъ тщанієм Маƺіма инока…”), ця граматика певний час мала назву Максимової. Видання 1648 р. на відміну від свого першого видання 1619 р. має певні особливості: скорочену передмову, значно перероблений тескт про орфографію, просодію та деякі інші частини твору, зміни в синтаксисі (скорочено кількість розділових знаків, перероблено правила їх вживання), відсутній розділ “мєждомєтіє”, додані “канони” з орфографії та деякі інші розділи з “Граматики” Лаврентія Зизанія, а також “Сословіє імен …”, яке є переробкою тлумачення імен “Лексикона” Памви Беринди.

Обидва видання дефектні, в них відсутня частина аркушів. На форзаці одного з видань є помітка щодо помилкової атрибуції цього твору, як твору Максима Грека чи патріарха Іоасафа. На корінці книги – ярлик: “Грамматика Іωсифа патрїар[ха] 1648 года”, що може свідчити про помилкове авторство Граматики, яке приписували Московському патріарху Іоасафу І (пом. 1640 р.), за часів якого в Печатному дворі було надруковано більше 40 видань. Має екслібріси бібліотеки Н. Маклакова (на верхній кришці і верньому форзаці). Інше видання має рукописне засвідчення, що це – Граматика Мелетія Смотрицького “против прежних въ Евіи 1619, въ Вильно 1629 съ пропусками и дополненіями” й власницький запис (на форзаці); також має екслібриси бібліотеки Київської духовної академії та рукописні помітки на берегах та між рядками на деяких аркушах (переклад окремих частин друкованого тексту чи окремих слів латинською мовою).



Головна сторінка         Про архiв         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2019 - ЦДІАК України
Всі права застережені