_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua




До історії українсько-російських державних договорів 1654–1659 років

У 2014 р. минає 360 років з часу проведення Переяславської ради 1654 р., ухвалення комплексу договірних актів, відомих як Березневі статті 1654 р., а також 355 років від укладання Переяславських статей 1659 р. – наступного українсько-російського державного договору. Ці події й документи багато в чому стали визначальними не тільки для долі України, її державності й вектору розвитку, але й певним чином для усієї Центрально-Східної Європи; їхня опосередкована дія дається взнаки дотепер.

До цих подій упродовж багатьох десятиліть звертаються політики, історики, письменники, по-різному трактуючи їх, але остаточно так і не дійшовши згоди. Вагомою причиною такого стану речей є втрата оригіналів визначальних документів, насамперед т. зв. Статей Богдана Хмельницького – проекту договору, розробленого українською стороною у 1654 р. Тому дослідники обходяться копіями цих важливих актів, віднайденими в архіві Посольського приказу. Відомі також офіційні публікації російською мовою пізнішого часу.

Коротко нагадаємо ті вікопомні події, що визначили різку зміну напряму розвитку України.

Переяславська рада 1654 р. Цю козацьку раду було скликано гетьманським урядом Богдана Хмельницького 8 (18) січня для проголошення акта прийняття Української козацької держави (офіційна назва – Військо Запорозьке) під зверхність російського царя Олексія Михайловича. Оцінювати її як генеральну військову (найвищий орган управління) слід з певними застереженнями: через обставини, що склалися після виснажливої Жванецької кампанії 1653 р., частини старшини і козаків у Переяславі не було. Українські історики схиляються до думки, що це була козацька рада з розширеним складом учасників полково-сотенної (за винятком 5 полків) старшини, мінімальної кількості козаків та місцевих міщан.

Напередодні, 7 (17) січня відбулися переговори гетьмана Богдана Хмельницького, генерального писаря Івана Виговського і переяславського полковника Павла Тетері з очільником російського посольства боярином В. В. Бутурліним щодо процедури майбутнього проголошення акту переходу Війська Запорозького під “високу руку царя”. На раді йшлося про військово-політичну співпрацю, підтримку Козацької держави з боку Росії у війні проти Речі Посполитої. Наприкінці українська сторона склала присягу на вірність цареві (російська сторона обійшлася запевненням у непорушності царського слова), а також переданням В. В. Бутурліним гетьманської булави та інших клейнодів. Твердженням частини істориків, насамперед радянських, про всенародне волевиявлення до “возз’єднання” є безпідставними.

Березневі статті 1654 р. Ухвала Переяславської ради 1654 р. мала декларативний характер; тоді не було укладено жодної письмової угоди. Однак певні умови подальших перемовин було сформульовано. Або документально закріпити надані від імені царя усні обіцянки щодо надання Україні військової допомоги і затвердження козацьких прав і привілеїв, Богдан Хмельницький спорядив до Москви велике посольство. Перед цим гетьман, перебуваючи в Корсуні або Чигирині, проводив наради, на яких напрацьовувалися накази послам, а, головне, проект майбутнього договору з 23 пунктів. Його було оформлено як “Просительные статьи”. Посольство у складі генерального судді Самійла Богдановича (Зарудного), переяславського полковника Павла Тетері (обидва – повноважні посли), а також брацлавського осавула Григорія Кириловича, гетьманового родича Кіндрата Якимовича, чигиринського отамана Германа Гапоновича та інших виїхало з Чигирина 17 (27) лютого 1654 р. і прибуло в Москву 12 (22) березня. Переговори тривали з 13 (23) березня до 26 березня (5 квітня) і відбувалися в гострих дискусіях. У результаті 21 (31) березня українські посли подали нову редакцію проекту договору з 11 статей; російська сторона затвердила їх з невеликими правками. 27 березня (6 квітня) українському посольству вручили ці затверджені статті, а також жалувані грамоти – Богданові Хмельницькому, всьому Війську Запорозькому, шляхті та деякі інші документи.

Серед істориків незалежної України переважає думка, що Березневими статтями 1654 р. між сторонами встановлено відносини протекторату, зафіксовано відокремлення Козацької України від Речі Посполитої, отже по-суті визнано державне становище України; обмеження стосувалося лише зовнішньополітичних питань. Однак царський уряд одразу став на шлях обмеження суверенітету Козацької держави. Тому через 4,5 роки гетьман Іван Виговський розірвав українсько-російську угоду 1654 р., уклавши Гадяцький договір 1658 р. з Річчю Посполитою.

Переяславські статті 1659 р. Питання про укладання нового українсько-російського договору на основі Статей Богдана Хмельницького постало 1659 р., знову ж таки у скрутний для України час. Цьому передували переговори між гетьманським урядом Юрія Хмельницького та представниками царського уряду, під час яких боярин кн. О. М. Трубецькой (командував московським військом, що діяло тоді в Україні проти гетьмана Івана Виговського), скориставшись своєю військовою перевагою, відкинув запропонований українською стороною проект договору. Замість нього О. М. Трубецькой змусив українську сторону прийняти 14 пунктів т. зв. давніх статей 1654 р. (насправді являли собою фальсифікат договору 1654 р.) та 18 т. зв. нових статей, які істотно обмежували суверенні права Козацької держави.

В подальшому оригінальних документів, насамперед справжніх Статей Богдана Хмельницького, так і не було виявлено, а переукладення українсько-російського договору з новим гетьманом кожного разу призводила до подальшого обмеження політичної автономії України в складі Російської держави і, зрештою, її цілковитої ліквідації.

* * *

В ЦДІАК України у фонді 222, Колекція документів Історичного товариства Нестора-літописця зберігаються дві давні збірки копій договірних статей всіх українських гетьманів, починаючи з Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького і закінчуючи Кирилом Розумовським (ф. 222, оп. , спр. 291; оп. 2, спр. 12 б). Копії договорів окремих гетьманів з російськими царями зберігаються і в інших фондах архіву.

Саме такі документи й представлено на виставці.


Виставку підготовлено
провідним науковим співробітником відділу давніх актів Л. А. Сухих,
начальником відділу давніх актів О. Б. Вовк.



Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені