_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


Демко Ігнатович – “мужицький син”, гетьман Лівобережної України, вершник Селенгинська

Дем’ян (Демко) Ігнатович Многогрішний [1630 р. (за уточненими даними – 1621 р.) – 1703 р.] – гетьман Лівобережної України у 1668–1672 рр. Народився поблизу м. Конотопа (тепер Сумської обл.) у селянській родині. Це унікальний випадок, бо решта українських гетьманів походила або з козацького, або з шляхетського середовища. Учасник Національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. під проводом Богдана Хмельницького. Дехто з істориків вважає, що у записі в Козацькому реєстрі 1649 р.: “Демко, асавул воисковыи” йдеться саме про Дем’яна Ігнатовича [насправді посаду військового осавула в уряді гетьмана Богдана Хмельницького упродовж 1648 – 1654 рр. обіймав Дем’ян Лисовець (Лісовець)]. У документі за 1664 р. Дем’ян Ігнатович титулується чернігівським полковником. Активно виступав проти розчленування України згідно з умовами Андрусівського миру 1667 р., яким закінчилася польсько-московська війна 1654–1667 рр. На початку 1668 р. підтримав антимосковський виступ гетьмана Івана Брюховецького. В середині 1668 р., після скинення з гетьманства Брюховецького, Дем’ян Ігнатович перейшов на службу до гетьмана Петра Дорошенка: був у його уряді спочатку генеральним осавулом, а коли гетьман змушений був повернутися на Правобережну Україну – сіверським наказним гетьманом. Більшість старшини не підтримала намагання Дем’яна Ігнатовича вчинити опір російському війську на чолі з Г. Г. Ромодановським, яке заступило тоді на Сіверщину. Тому восени 1668 р. поновив переговори з представниками московського уряду. Вважав, що союзні відносини необхідно відроджувати на основі Переяславського договору 1654 р. 17 грудня 1668 р. на старшинській раді в Новгороді-Сіверському Дем’яна Ігнатовича обрано гетьманом Лівобережної України. На Глухівській раді (початок березня 1669 р.) підтверджено це обрання в присутності царського представника; тут було схвалено нові т. зв. Глухівські статті, що передбачали повернення Україні її автономного статусу; новообраному гетьманові було вручено привезені з Москви булаву, бунчук і корогву. Під час переговорів з російською стороною гетьман твердо обстоював права України, зокрема територіальні. Всіляко зміцнював гетьманську владу аж до намагань започаткувати гетьманську династію, усвідомлено діяв у напрямі зміцнення єдності козацької України.

Усунуто від влади в результаті старшинської антигетьманської змови. Вночі проти 13.03.1672 р. Дем’яна Ігнатовича, за участю стрільців російського воєводи в Батурині, заарештовано (при цьому його було поранено в плече) й відправлено в кайданах у Москву. Туди ж доправлено його сім’ю – дружину й дітей, а також брата Василя – чернігівського полковника, небожа Михайла Зінов’єва та сім’ї деяких старшин. Братам Многогрішним було висунуто сфальсифіковані обвинувачення і після тортур засуджено до смертної кари, в останню мить заміненої засланням до Сибіру разом з усім оточенням. Утримувався в Іркутській і Селенгинській в’язницях. У 1682 р. звільнений з ув’язнення, перебував на офіційній службі у Селенгинську (Забайкалля). Однак 1684 р. за наполяганням гетьмана Івана Самойловича знову відправлений у Селенгинську в’язницю, звідки вийшов після падіння названого гетьмана 1688 р. Тоді Дем’яна Многогрішного і його сина Петра було приписано до дітей боярських – особисто вільних підданих царя, які несли військову службу, а за це звільнялися від податків і повинностей.

Неординарна особистість й енергійна натура – Дем’ян Многогрішний активно заявив про себе і на теренах сибірської “украйни”. Службу його в Сибіру досить детально описано; її, зокрема, досліджував М. Оглоблин; дотепер вона є предметом уваги російських істориків і краєзнавців. Дем’ян Многогрішний доклав багато зусиль для поліпшення воєнно-політичної обстановки в Забайкаллі. Входив до дипломатичної місії Ф. О. Головіна під час укладання Нерчинської угоди Росії з Китаєм і переговорів з монгольськими тайшами. У 1691–1694 рр. був вершником (очільником; фактично воєводою) Селенгинська. Відбив кілька нападів монгольських племен (“мунгалів”), сам очолював воєнні дії проти них. Пам’ять про українського гетьмана-засланця і його діяльність у Забайкаллі збереглася у фольклорних творах. Як люди великої мужності і стійкості заявили про себе й багато інших родичів і соратників Дем’яна Многогрішного.

У 1691 р. під час бойової операції загинув його син Петро. У 1701 р., на схилі літ, колишній гетьман згідно з давньою козацькою традицією постригся в ченці. Після смерті його поховано біля Спаського собору в Селенгинську.

* * *

У ЦДІАК України зберігається значна кількість універсалів гетьмана, частину яких ми й представляємо на виставці. Звертаємо увагу на те, що сам він підписувався на документах тільки як Демко Ігнатович, без вживання прізвиська “Многогрішний”. Ще один документ на виставці – грамота царя Олексія Михайловича щодо поширення єресі в Києві, що виділяється не тільки за змістом, але й за формою: це стовбець – форма документа, притаманна російському діловодству. Останній документ, датований жовтнем 1673 р., взято з Повного зібрання законів Російської імперії, цікавий, зокрема тим, що вписує і цього українського гетьмана як окрему ланку у створений московським урядом ланцюжок гетьманів-“зрадників” (першою ланкою в ньому став Іван Виговський).

Провідний співробітник
відділу давніх актів
Л. А. Сухих


Документи
1669 р., березня 6. – Акт про обрання гетьманом Дем’яна Ігнатовича Многогрішного; Глухівські договірні статті, укладені між московським царем і новообраним гетьманом. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 1. С 1649 по 1675. – СПб., 1830. – № 447. – С. 804 (весь акт – С. 804–822).

1673 р., жовтень. – Грамота царя Олексія Михайловича туринському воєводі про суворий нагляд за засланим у Сибір колишнім гетьманом Дем’яном Ігнатовичем з родичами. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 1. С 1649 по 1675. – СПб., 1830. – № 562. – С. 945 (весь акт – С. 945–948).

на початок

Головна сторінка         Про архiв         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені