_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua




В Ш А Н О В У Є М О      П А М ’ Я Т Ь      А Р Х І В І С Т А

31 травня 2013 р. співробітники ЦДІАК України відвідали Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир, аби вшанувати чи не найдавніші святині Київської землі, побувати в Звіринецьких печерах, а також вклонитися могилі дослідника цих печер – нашого попередника архівіста І. М. Каманіна.

К а м а н і н     І в а н     М и х а й л о в и ч [11(23).09.1850, м. Димер (тепер смт Вишгородського р-ну Київської обл.) – 11.01.1921, м. Київ, похований, згідно з заповітом, за головним входом у Звіринецькі печери, які він свого часу досліджував] – визначний український історик-архівіст, палеограф, археограф, член багатьох наукових товариств.

Закінчив 2-у Київську гімназію (1868 р.) й історико-філологічний факультет Університету св. Володимира (1872 р.). Учень В. Б. Антоновича. У 1872 р. склав т. зв. “кандидатську розправу”, захистивши свою наукову роботу “Очерки истории Тверского княжества”.

У 1876 р. почав працювати тимчасовим (вільнонайманим) помічником завідувача КЦАДА. Починаючи з 1883 р., І. М. Каманін сконцентрувався тільки на роботі в КЦАДА, обійнявши посаду завідувача архіву. За сумлінну працю на цій посаді постійного помічника упродовж 12 років здобув нагороду – орден Святої Анни 3-го ступеня (вручено 3 лютого 1898 р.). З 1903 р., після запровадження посади керівника архіву – архіваріуса, самостійної, без суміщення її з посадою завідувача університетської бібліотеки, і до кінця життя І. М. Каманін був незмінним керівником КЦАДА.

І. М. Каманін, окрім практики, займався й теорією архівної справи. Насамперед слід відмітити, що він був першим історіографом КЦАДА – відомі три його історичні розвідки про Архів. Працював над складанням подокументних (внутрішніх) описів актових книг (таких описів відомо 25). Значним є науковий доробок І. М. Каманіна, що включав численні праці з історії українського козацтва, самоврядування й культурного життя Києва, розвитку українського письма, архівознавства, дипломатики, філігранології, церковної історії та археології, історіографії.

З 1882 р. був дійсним членом Історичного товариства Нестора-літописця. У 1893 р. став членом-співробітником Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Ця комісія упродовж тривалого часу працювала, зокрема, над багатотомним виданням “Архив Юго-Западной России”, яке переважно базувалося на документах з актових книг КЦАДА; у виданні активно співпрацював І. М. Каманін.

Крім того, І. М. Каманін брав участь в Українському науковому товаристві в Києві, Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові, Київському відділі імператорського Військово-історичного товариства. Був одним із засновників Київської губернської вченої архівної комісії (1914 р.). З 1918 р. викладав архівознавство і палеографію студентам Київського археологічного інституту, порушував питання про створення в Києві архівного інституту. З 1919 р. співробітничав у кількох комісіях УАН.

Окремо слід сказати про його участь у роботі Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва, зокрема у дослідженні Звіринецьких печер і вивченні виявлених там пам’яток. У 1911 р. духовник Свято-Троїцького Іонинського монастиря ігумен Валентин (Коротенко) оселився у спорудженому на печерах ним самим курені, аби охороняти святиню. Так було покладено початок новому скитові Іонинського монастиря. Археологічні розкопки почалися 1912 р. під керівництвом члена Товариства О. Д. Ертеля. Загальну організацію розкопок взяв на себе князь В. Д. Жевахов – ініціатор дослідження цих давніх іноцьких печер, який надав на це власні кошти. І. М. Каманін здійснив глибокий і всебічний аналіз матеріалів розкопок, дослідив давні написи в печерах, зокрема графіті. Ці дослідженння стали основою його книги “Зверинецкие пещеры в Киеве. Их древность и святость” (К., 1914), яка дотепер слугує основним джерелом відомостей про печери (2007 р. її було перевидано).

Робота над вивченням Звіринецьких печер для І. М. Каманіна, глибоко віруючої людини, була настільки значимою, що він заповів поховати себе там. Волю дослідника було виконано. Тепер могилу упорядковано; нею опікуються ченці відкритого 2009 р. Архангело-Михайлівського монастиря.

* * *

На виставці представлено документи з особового фонду І. М. Каманіна та інших фондів ЦДІАК України, а також фотографії, зроблені співробітниками Архіву під час відвідин монастиря.


Виставку підготували
співробітники відділу давніх актів:
провідний науковий співробітник Л. А. Сухих
і начальник відділу О. Б. Вовк



Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені