_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


240 років ліквідації Запорозької Січі

На Зелені Свята 1775 р. було знищено Запорозьку Січ, про що офіційно оголошено Маніфестом у серпні 1775 р. Ця подія належить до числа найважливіших в історії України і є одним з кроків до ліквідації автономії і повної інкорпорації українських земель до складу Російської імперії.

Внутрішні передумови ліквідації Вольностей Війська Запорозького Низового склалися в Російській імперії ще з кінця 1730-х рр., зовнішньополітичні передумови остаточно сформувалися на початку 1775 р., внаслідок успішної для Росії війни з Туреччиною (1768-1774), укладення Кючук-Кайнарджійського миру 1774 р. і посилення позицій Росії у причорноморському та центральноєвропейському регіонах. Серед причин скасування Запорозьких Вольностей необхідно виділити: небажання терпіти “державу в державі”; побоювання Катерини ІІ щодо можливого союзу Січі з Кримським ханством, спрямованого проти Росії; прагнення російських вельмож захопити родючі землі і природні багатства Запорожжя; здійснення ліквідації осередку антикріпосницької боротьби та непевного елементу.

Прийняття остаточного рішення про зруйнування Нової Січі прискорила активна протидія козацтва колонізаторській політиці російського уряду. Рішення про ліквідацію Січі ухвалили на засіданні придворної ради 7 травня 1775 р. Ініціатором ліквідації виступила імператриця Катерина ІІ.

Воєнна операція проти Запорожжя ретельно готувалася у цілковитій таємниці, із залученням великої кількості війська, основу якого складали частини 1-ї російської армії, що поверталися з російсько-турецької війни. В кінці травня 1775 р. 8 полків кавалерії і 10 полків піхоти, 20 гусарських ескадронів, 17 пікінерських і 13 ескадронів донського козацтва (45 тис. осіб) під командуванням генерал-поручика Петра Текелія вирушили з фортеці Св. Єлизавети на Січ. Лівобережні запорозькі паланки повинні були захопити війська генерал-поручика Олександра Прозоровського.

Російські війська, поділені на 5 загонів, вступили на Запорожжя. Серед населення було поширено чутки, що війська переходять через запорозькі землі для здійснення прикордонної служби. 4 червня 1775 р. Текелій оточив Січ. 300 гусарів та піхотний полк захопили січове передмістя, артилерію, блокували гавань і флот. Посланець Петра Текелія поставив вимогу, щоб кошовий отаман з’явився у табір до генерала. Рада була бурхливою, проти збройного опору був кошовий Петро Калнишевський і архімандрит Володимир Сокальський, якому приписують сприяння мирній ліквідації Січі. Січовики підкорилися повелінню імператриці, залога склала зброю.

На користь Росії було конфісковано запорозьку скарбницю, вивезено військові клейноди, артилерію, зброю, боєприпаси і архів. Одночасно було захоплено паланкові центри та всі важливі пункти – шляхи, перевози тощо.

Акцію супроводжувала інформаційна кампанія про те, що Січ знищена “в своём политическом уродстве” і різні відомства розсилали імператорський маніфест: Малоросійська колегія – до магістратів та полкових канцелярій, Київська духовна консисторія – до монастирів та протопопій. Таким чином про акцію було поінформоване все населення імперії.

Кошового отамана Петра Калнишевського заслали до Соловецького монастиря, військового суддю Павла Головатого – до Тобольського, а військового писаря Івана Глобу – до Туруханського, звідки вони вже не повернулися. 10 липня 1775 р. імператриця Катерина ІІ нагородила Петра Текелія орденом Св. Олександра Невського і подарувала маєток у Вітебській губернії. Січовий архімандрит Володимир Сокальський став настоятелем Батуринського Миколаївського монастиря.


Завідувач сектора довідкового апарату
відділу довідкового апарату та обліку документів
Кузьмук О. С.


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені