_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


Шість відозв Наполеона

Генерал Бонапарт.
1790-ті роки.

У 2016 р. минає 220 років від часу Першого італійського походу Наполеона Бонапарта – надзвичайно важливої геополітичної події, яка стала одним з факторів формування карти сучасної Європи.

Ця кампанія, у якій Бонапарт виступав як генерал республіканської Франції, стала поштовхом до подальшого розвитку особистості та політичної позиції майбутнього імператора. Постать Наполеона мала виключне значення для освічених людей початку ХІХ ст. Перед його походом на Росію 1812 р. на нього, зокрема покладала велику надію польська шляхта, яка сподівалася відновити власну державність за допомогою французької армії. Вплив Наполеона на суспільну думку не зменшився навіть після його поразки; образ імператора стали романтизувати. Саме цим зумовлений той факт, що серед освічених польських, а нерідко і українських поміщиків розповсюджувалися списки публічних відозв Наполеона. Саме такі документи представлено на виставці. Це – рукописні копії; особливості паперу дають можливість датувати їх серединою ХІХ ст. Вони містяться у двох справах: окремо – ранні відозви Наполеона, і окремо – його прощальне звернення до Імператорської Гвардії.

Перші п’ять відозв належать до періоду Першого італійського походу 1796–1797 років, що був частиною війни, яку республіканська Франція протягом п’яти років провадила проти коаліції європейських держав. Ця війна значно послабила позиції Австрійської імперії. Саме тоді молодий генерал Бонапарт почав творити велику французьку армію, тоді повною мірою розкрився його дар як полководця, а сама кампанія згодом стала класичним зразком стратегічного мистецтва. Тогочасні звернення Наполеона до Італійської армії прекрасно окреслюють його мету, що полягала у відновленні військової структури Франції та заохоченні солдат до нових завоювань. Твердо переконаний у тому, що армія мусить годувати себе сама, він звернувся неї перед початком походу на Італію знаменитими словами, які нерідко цитують і нині:

“Солдати! Ви голі, вас погано годують, казна вам багато винна, але платити їй нема з чого. (…) Я прийшов вести вас на найплодючіші у світі долини…”

Це – перший наказ Бонапарта, який він випустив після прийняття командування Італійською армією наприкінці березня 1796 р. Далі один за одним ідуть ще чотири звернення Бонапарта до військ та італійського народу, які він виголошував протягом 1796 р.

Листи молодого генерала містять заохочення, пояснення, нарікання та подяки – прості інструменти спілкування полководця з армією, вміло володіючи якими Наполеон зміг створити краще військо у сучасному йому світі.

Антуан Жан Гро. “Наполеон на Аркольському мості”. 1796 р.
Картина описує подвиг генерала Бонапарта в ході Першого італійського походу,
коли під час атаки мосту Вілланова через ріку Альпоне поблизу м. Арколе 15 листопада 1796 р.
він особисто очолив колону із прапором у руках та встановив його на мості.

У Чераско (квітень 1796 р.):
“Солдати! За п’ятнадцять днів ви здобули шість перемог, захопили двадцять один прапор, шістдесят гармат, безліч укріплень, завоювали найбагатшу частину П’ємонту; ви полонили п’ятнадцять тисяч чоловік. (…) Позбавлені усього, ви виграли битви без гармат, форсували ріки без мостів, робили марш-кидки босими, на бівуаках часто обходилися без хлібу. Лише республіканські фаланги здатні на такі величні звитяги. За це вам величезна подяка, солдати! (…) Народи Італії! Французька армія іде до вас на допомогу. Французький народ – друг усіх народів; зустріньте його з довірою. Ваша власність, ваша релігія та ваші звичаї будуть шановані. Ми провадимо війну як великодушні супротивники і лише проти тиранів, які утискають вас.”

Після битви при Лоді (травень 1796 р.):
“Солдати, ви кинулися, мов потік, з вершин Апеннін, ламаючи і збурюючи все, що намагалося вам протистояти. П’ємонт, звільнений від австрійської тиранії, віддався природнім почуттям миру та дружби із Францією. Мілан ваш, і республіканський прапор майорить над Ломбардією.”

На плато Ріволі (листопад 1796 р.) – до дивізії Вобуа:
“Солдати! Я не задоволений вами, у вас нема ані дисципліни, ані витримки, ані хоробрості. Ви не змогли втримати жодну з позицій. (…) Солдати 39-ї і 85-ї напівбригад, ви не французькі солдати. Начальник штабу армії, накажіть написати на їхніх знаменах: “Вони більше не солдати Італійської армії!”
(тут у документі примітка: “Через два дні ці два полки покрили себе славою”.)

Відозва до армії 15 листопада 1796 р.
“Солдати! Завтра я від’їжджаю у Радштадт. Перебуваючи у розлуці з армією, я тішитимусь надією незабаром побачитись з вами, у боротьбі проти нових небезпек. Ми завжди будемо утримувати те місце, яке уряд надає Італійській армії, будемо гідні свободи та ймення французів.”

А. Мольфор. Прощання Наполеона з Імператорською Гвардією
у Фонтенбло 20 квітня 1814 р. 1824 р.

Остання з представлених відозв належить до іншого періоду біографії Наполеона. Це його звернення до Імператорської Гвардії після зречення у Фонтенбло 20 квітня 1814 р. Слід зауважити, що варіант передання промови, який міститься у поданому документі, є однією з трьох відомих редакцій і дещо відрізняється від тексту, який найчастіше використовують сучасні дослідники. Це пов’язано з тим, що промову імператора у Фонтенбло свідки записували з пам’яті, тому у її переданні зустрічаються певні розбіжності. Даний текст, переклад якого подано нижче, дуже близький, наприклад, до варіанту, опублікованого у виданні “Nouvelle relation de l’intineraire de Napoleon de Fontainebleau a l’ile d’Elbe, rédigé par le comte de Waldburg-Truchsess” (Paris, 1815).

“Генерали, офіцери, унтер-офіцери і солдати моєї старої гвардії! Я прощаюся з вами. Останні двадцять років я був задоволений вами, я завжди знаходив вас на шляху слави.

Зброя усієї Європи проти мене… Франція звертає на інший шлях.

З такими хоробрими і вірними людьми я міг би провадити громадянську війну три роки, але зробити Францію нещасною – це не моя мета.(…) Не плачте через мій відхід; я завжди буду щасливий лише тому, що ви є. Я міг би померти, нема нічого простіше для мене, але я звик завжди йти дорогою слави. Я ще мушу описати усе те, що ми зробили.

Я хотів би обійняти усіх вас, але обійму вашого генерала… (…) Прощавайте, діти мої! (…) Збережіть пам’ять про мене…”

Документи, представлені на виставці, мають велике значення з точки зору джерелознавства та вивчення соціокультурних аспектів історичних подій ХІХ ст. Вони є однією з ілюстрацій того, що займало розум вищих та середніх верств населення Правобережної України, що вплинуло на розвиток їхнього громадського і політичного світогляду, їхніх переконань. Безумовно, як сама постать Наполеона, так і Велика французька революція, завдяки якій він зріс як особистість, полководець і політик, сильно змінили суспільну, політичну та військову думку усієї Європи. Історична персона Наполеона, вплив його особистості є актуальними і нині.

Виставку та переклад текстів з французької мови
підготувала начальник відділу
довідкового аппарату та обліку документів
Г.В. Путова


Документи
Відозви Наполеона Бонапарта до Італійської армії під час походу 1796 року
ЦДІАК України, ф. 1724, оп. 1, спр. 65, арк. 1–5зв. Копії


Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені