_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



До 150-річчя від дня народження Богдана Олександровича Кістяківського,
українського громадського діяча, правознавця, філософа та соціолога.

Кістяківський Богдан (Федір) Олександрович (4 (16) листопада 1868 – 16 квітня 1920) – філософ, соціолог, правознавець, історик політичної думки, публіцист і громадський діяч.

Богдан Олександрович Кістяківський народився у Києві 4/16 листопада 1868 р. і був другим сином професора права Університету Св. Володимира, відомого у Києві юриста Олександра Федоровича Кістяківського. Коли при хрещенні батьки вирішили назвати свого сина Богданом, священик відмовив їм у цьому, тому що не вважав це ім’я православним. Сина назвали Федором, однак все життя всі звали його Богданом. Федором він значився тільки в офіційних паперах.

Початкову освіту Богдан Олександрович здобув удома. Потім він вступив до 2-ї Київської чоловічої гімназії, з якої був виключений за організацію гуртка «саморозвитку» з вивчення забороненої української мови та літератури. Для продовження навчання він вступив до Чернігівської гімназії, але й звідти був виключений за порушення дисципліни.

У 1888 р. Кістяківський склав іспит на атестат зрілості в Рівненській Олександрівській гімназії, а згодом вступив на історико-філологічний факультет Київського університету.

Серед студентської молоді значним був авторитет М. П. Драгоманова, який пробуджував інтерес до своєї країні, до її політичних та національних інтересів. Влітку 1889 р. Кістяківський виїхав до Галичини, щоби зустрітися з Драгомановим. У Львові він познайомився з І. Франком та М. Павликом. Запідозрений австрійськими властями у шпигунстві, у вересні 1889 р. Кістяківський був заарештований і висланий з Австрії.

Арешт Кістяківського спричинив його виключення з Київського університету. На початку 1890 р. він відправився вчитися до Харківського університету. Але й у Харкові Богдану Олександровичу довелося пробути недовго. Незабаром за участь у студентських заворушеннях його, як такого, що вже зарекомендував себе як «неблагонадійний», виключили у першу чергу.

У серпні 1890 р. Кістяківський поїхав до м. Дерпт (нині м. Тарту, Естонія), де з метою русифікації німецького доти університету брали навіть виключених з інших університетів. Там Богдан Олександрович поступив на юридичний факультет і почав серйозно займатися наукою, особливу увагу приділяючи вивченню іноземних мов. Він вивчив не тільки німецьку, французьку та англійську, але займався і слов’янськими мовами.

Марксистські ідеї, що набули популярності у цей період, захопили також і Кістяківського. Окрім навчання у Дерпті Богдан Олександрович встановлює зв’язок з польськими марксистами, прилучається до гуртка петербурзьких марксистів. Він перекладає українською мовою соціал-демократичну літературу, організовує серед учнів та студентської молоді марксистські гуртки у Києві. У вересні 1892 р. його знову було заарештовано, виключено з університету та вислано під негласний нагляд до міста Лібава. У Лібаві, як про те свідчать листи до матері, датовані 1894 р., він прожив кілька місяців, посилено займався філософією, виписуючи книги з Києва, головним чином з бібліотеки свого батька.

У 1895 р. після закінчення терміну «нагляду поліції» Кістяківський виїхав до Берліну, де вступив на філософський факультет Берлінського університету.

Навесні 1897 р. Кістяківський переїхав до Парижа, де кілька місяців займався науковою діяльністю у Національній бібліотеці.

У 1898 р. в Страсбурзі він захистив докторську дисертацію з філософії на тему "Суспільство та індивідуальності", яка отримала високу оцінку в німецькій філософській літературі, проте не була визнана достатньою підставою для отримання звання магістра права в Петербурзькому університеті. Після захисту дисертації проживав у Санкт-Петербурзі, Вологді, Києві, Москві, але майже щороку по кілька місяців перебував за кордоном. У 1906 р. склав магістерські іспити в Московському університеті й почав вести практичні заняття з теорії права та державного права в кількох навчальних закладах.

У січні 1910 р. Міністерством освіти його було направлено у відрядження до Мюнхену, після повернення з якого Кістяківський був допущений до читання пробних лекцій, а з вересня 1911 р. став приват-доцентом Демидівського юридичного ліцею у Ярославлі.

Паралельно Кістяківський займався й видавничою діяльністю. Був одним з авторів збірки "Проблеми ідеалізму" (1902 р.). Широке визнання прийшло до Кістяківського після виходу у світ збірки «Віхи» (1909 р.): і сама збірка, й розміщена в ній стаття Богдана Олександровича під промовистою назвою «На захист права» викликали неабиякий суспільний резонанс. У цей же час працював у журналі "Українське життя», де друкувався під псевдонімом Хатченко, займав посаду головного редактора журналу "Критичний огляд" (1908-1910 рр.), а з 1911 р. – редактора журналу "Юридичний вісник". Підготував два видання політичних творів М. П. Драгоманова.

Численні наукові праці принесли Богдану Олександровичу визнання як серед правознавців, так і серед філософів. У лютому 1917 р. він, оминаючи ступінь магістра, захистив у Харківському університеті дисертацію на ступінь доктора державного права під назвою «Соціальні науки і право» і став деканом юридичного факультету Київського університету.

У червні 1918 р. гетьманом П. Скоропадським Кістяківський був призначений генеральним суддею адміністративного департаменту Генерального суду Української Держави за сумісництвом. Після реорганізації цієї установи в липні 1918 р. став сенатором Державного сенату Української Держави.

У січні 1919 р. його було обрано позаштатним академіком УАН, а вже у березні 1919 р. — штатним академіком УАН. В Академії він входив до складу Комісії для вивчання звичаєвого права, Комісії для вивчання історії західноруського та українського права, Правничо-термінологічної комісії та інших установ. Співпрацював з В. І. Вернадським у здійсненні реформи вищої освіти і наукових установ в Україні.

В останні роки свого життя Богдан Кістяківський готував до друку працю «Право та науки про право. Методологічний вступ до філософії права», яку назвав своєю головною книгою і яка мала підвести підсумки наукових дискусій початку XX століття.

З наближенням більшовиків Богдан Олександрович залишив Київ та виїхав до Катеринодару (нині місто Краснодар), де обійняв посаду професора Політехнічного інституту. Однак згодом захворів і під час операції помер 16 квітня 1920 р.

До сьогодні Богдан Олександрович Кістяківський вважається одним з видатних теоретиків правової держави, а його ідеї можна розглядати як взірець європейського підходу у визначенні соціальної і правової спрямованості держави.

На виставці представлено документи з різних фондів ЦДІАК України, що висвітлюють окремі періоди життєвого шляху Богдана (Федора) Олександровича Кістяківського – метричний запис про народження, документи про навчання, документи судової справи, відкритої проти Кістяківського Ф. О. Також представлені документи особистого характеру – листи, адресовані Кістяківській Олександрі Іванівні (матері Кістяківського Ф. О.), що зберігаються у ф. 263, Кістяківський Олександр Федорович (1833–1885) – український історик права, вчений-криміналіст, професор Київського університету.

Оскільки на виставці наявні документи як офіційного, так і особистого характеру, у підтекстовках до офіційних документів збережено ім’я Федір, а у підтекстовках до документів, що стосуються особистого життя – Богдан.

Виставку підготувала
головний спеціаліст
відділу використання інформації документів
Д. С. Каменєва


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2018 - ЦДІАК України
Всі права застережені