_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


До 210-річчя від дня народження Івана Максимовича Сошенка (1807-1876), українського живописця

Іван Максимович Сошенко – український митець, педагог, один із найближчих друзів Тараса Шевченка, народився 2 червня 1807 р. у містечку Богуслав Канівського повіту Київської губернії. Дідусь майбутнього художника, міщанин та кожум’яка Кіндрат Соха залишив синові після себе невеликий спадок і згодом Максим Сошенко через постійні нестатки і загрози покріпачення був змушений разом із родиною переїхати до Звенигородки.

У 1820 р. 13-річний Іван Сошенко був відданий на навчання до відомого іконописця Степана Превлоцького. Через 8 років, оволодівши майстерністю ремісника, він починав працювати самостійно й отримав перше значне замовлення від Мліївської церкви, яке допомогло йому набути репутацію вмілого іконописця в цілій окрузі. Вже більш досвідченим Іван Максимович переїжджає до м. Лебедин, де працює над розписами іконостасу для головного престолу у Лебединському чоловічому монастирі.

Ці події додають молодому художнику впевненості і бажання вчитися далі, внаслідок чого, заробивши грошей на паспорт, Сошенко за рекомендаціями С. Превлоцького їде до Петербурга, де спочатку займається самоосвітою, а у 1833 р. починає відвідувати класи Імператорської Академії мистецтв. Під час навчання він створює низку жанрових та історичних полотен, портретів, пейзажів, займається монументальним стінописом, копіюванням класичного малярства.

Знайомство Івана Сошенка з Тарасом Шевченком у цей період життя стало знаковою подією для обох митців, адже саме Іван Максимович був одним з перших, хто звертає увагу на художній хист Шевченка та знайомить його з М. Брюлловим, О. Венеціановим, Є. Гребінкою, секретарем Товариства заохочування художників і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем та іншими доброчинцями, котрі у майбутньому забезпечили викуп Тараса Шевченка із кріпацтва й подальші його студії. Це знайомство переросло у міцну дружбу і художники навіть деякий час мешкали разом у будинку № 47 на 4-ій лінії Васильєвського острова, але несхожість між ними у способі життя і звичках спричинила до незгоди. Іван Максимович вважав, що образотворче мистецтво вимагає від людини цілковитої віддачі і нарікав Шевченкові, що той пише вірші. Пізніше Сошенко виправдовувався: "А хто ж його знав, що з його буде такий великий поет"? Та найсуттєвіша причина незгоди між друзями крилася в іншому: донька виборзького бургомістра Марія Європеус, якою захопилися одразу обидва, та її прихильність до Шевченка стали приводом для припинення їх дружніх стосунків. Однак життєві шляхи Сошенка та Шевченка перетнуться ще декілька разів – у Ніжині у 1846 р. та в Києві у 1859 р. Цього разу поет познайомився з дружиною Івана Максимовича Марцеліною Віргінською, разом з якою Сошенко 1861 р. проводжатиме труну Шевченка до Канева.

У вересні 1838 р. Іван Сошенко за рішенням Ради Академії мистецтв отримав звання некласного художника, а згодом, у листопаді, одержав атестат про її закінчення. Через погіршення й без того слабкого здоров’я митець залишає Санкт-Петербург і починає працювати у Ніжинському повітовому училищі, де, обійнявши посаду викладача каліграфії та малювання, цікавиться історичною проблематикою. Внаслідок цього захоплення з-під пензля майстра виходять акварелі «Битва Олександра Македонського з Дарієм», «Козацький табір» за сюжетом переможного закінчення Пилявецької битви 1648 р., а також портрети історичних постатей – Б. Хмельницького, І. Мазепи, І. Гонти та ін.

У грудні 1845 р. Іван Максимович з Ніжина переводиться до Немирівської гімназії, де він викладає малювання. Серед його вихованців – майбутні відомі митці: скульптор Гуйський, портретист Страшинський, пейзажист Орловський, що пізніше став професором Академії художеств.

Саме на цей час припадає знайомство педагога з Михайлом Корнійовичем Чалим – колегою по гімназії й новим товаришем, який, ставши інспектором Другої Київської чоловічої гімназії, пропонує Сошенкові переїзд до Києва та посаду вчителя малювання, на якій Іван Максимович працює до кінця свого життя.

У 1876 році під час подорожі до рідного Богуслава Іван Максимович, занедужавши, зупиняється у Корсуні і, провівши 2 місяці у лікарні, помирає.

Із залишеної митцем спадщини — альбоми начерків, колекція графіки (у тому числі аркуші на теми античності та Біблії, замальовки української природи та архітектурних об’єктів.

У 1962 р. прізвищем Сошенка названо одну з київських вулиць, а у 1982 споруджено бронзовий бюст у м. Богуславі, також у 1984 р. відкрито пам’ятник у Корсуні-Шевченківському.

На виставці представлені документи з різних фондів архіву – переважно з ф. 707, Канцелярія попечителя Київського навчального округу, м. Київ, пов’язані з викладацькою діяльністю художника Івана Максимовича Сошенка, його дружніми стосунками з Т. Г. Шевченком, метричний запис про народження художника.

Виставку підготувала
головний спеціаліст відділу
використання інформації документів
Д. С. Каменєва


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2017 - ЦДІАК України
Всі права застережені