_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



До 245-річчя від дня народження Василя Назаровича Каразіна (1773-1842),
українського вченого, винахідника, громадського діяча.

Василь Назарович Каразін (30 січня (10 лютого) 1773 – 4 (16) листопада 1842) – український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній Україні університету (у м. Харків), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства.

Народився Василь Назарович у селі Кручик Богодухівського повіту Харківської губернії (тепер Богодухівського району Харківської області) у сім’ї військовослужбовця Назара Олександровича Каразіна. Отримував початкову освіту у приватних пансіонах Харкова і Кременчука, де викладали кращі тогочасні просвітники. Був особисто знайомий з Григорієм Савичем Сковородою, твори якого вплинули на подальше формування світогляду Василя Каразіна. З 10 років був записаний в Орденський кірасирський полк, пізніше проходив дійсну військову службу в Семенівському полку. В цей же час відвідує лекції в столичному Гірському кадетському корпусі, одному з кращих навчальних закладів Росії. Там він отримав можливість освоїти багато природничих наук – хімію, фізику, а також поглибив свої знання в математиці та іноземних мовах. У 1795 р. пішов у відставку з військової служби, оселившись у своєму маєтку в с. Кручик.

У 1798 р. В. Каразін разом з дружиною здійснив невдалу спробу незаконно виїхати за кордон, проте під час переправи через р.  Неман подружжя було заарештовано і відправлено в Ковно. Випереджаючи офіційне донесення, Василь Назарович написав листа до імператора Павла з поясненням своїх намірів: «Я волів позбавитись Вашого правління, як надзвичайно жорстокого. Вільний спосіб мислення і жага до науки були єдиною моєю провиною».

Як не дивно, Каразіна не було покарано, а навіть призначено на службу до державного казначейства. Служба потребувала постійної роботи в Московському та Петербурзькому архівах і вчений використовує цю обставину для збирання матеріалів з історії Росії.

У 1802 р. Василь Назарович займає провідну посаду у щойно створеному Міністерстві народної освіти та починає реалізовувати ідеї щодо заснування університету в Харкові. Ним було проведено велику роботу з підготовки громадської думки, збору коштів, необхідних для відкриття університету. 24 січня 1803 р. уряд видав указ про відкриття університету. Проте у червні 1804 р. Каразіна звинуватили у використанні державних коштів без дозволу начальства, позбавили права втручатися у справи університету та звільнили зі служби у Міністерстві народної освіти. Вже без участі Василя Назаровича, зусиллями професора Івана Рижського та Іллі Тимківського 17 січня 1805 р. було відкрито Харківський університет.

У 1806 р. Василь Каразін повертається до рідного села Кручик, де за його сприяння була відкрита єдина на всю Слобожанщину початкова школа для дітей кріпаків. Спеціально для вчителів Каразін уклав посібники – церковний та громадський катехізиси. У школі дітей вчили читанню, письму, арифметиці та співам. Переймався Василь Каразін і жіночою освітою, вважаючи за необхідне відкрити спеціальні училища.

У 1811 р. В. Каразіним було створено Філотехнічне товариство для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості. У цей час Василь Назарович видав низку робіт, присвячених сільському господарству, створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у Російській імперії здійснював систематичні спостереження. Висував ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі, що було зроблено після його смерті. Також величезну увагу він приділяв хімії, тому для проведення дослідів у Кручику було збудовано велику лабораторію.

Василю Каразіну належить 40 винаходів, які стосувалися різних галузей виробництва і технологій. У 1814 р. вчений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво, розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата. В. Каразін удосконалив технологію виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування і вживання картоплі. Він винайшов спосіб виготовлення водонепроникного цементу та спосіб спалення дерева на вугілля, одержування з нього смоли, дьогтю і скипидару. Каразін дослідив вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин. У 1838 р. вчений запропонував проект парового опалення, випередивши в цьому Кіпферлінга. Багато винаходів Каразіна було забуто і повторено іншими пізніше, зокрема виготовлення штучних алмазів.

Василь Назарович не залишався осторонь громадського життя своєї країни навіть після виходу у відставку. У листах до Олександра І та урядовців він закликав розпочати поступово звільняти селян з кріпосницької залежності та боротися з казнокрадством. Після порушення категоричної заборони царя писати йому (Каразін списав сім зошитів, доводячи, що імперія котиться у прірву) у 1821 році Василя Назаровича знову заарештували й ув’язнили на півроку в Шлісельбурзьку в’язницю. Врешті-решт його було доправлено у Кручик під нагляд Богодухівського управника з категоричною забороною виїжджати звідти. Тільки через 18 років йому дозволили жити у будь-якому місці, окрім Москви і Петербурга.

Будучи людиною творчою, енергійною, з активною життєвою позицією і знаючи, у якому незадовільному стані опинилася створена ним бібліотека Харківського університету, Каразін вже у похилому віці подав прохання про призначення його в університет бібліотекарем, але отримав відмову. Наприкінці життя у Василя Назаровича виникає думка перетворити Крим на європейський центр виноробства. По дорозі з Миколаєва до Ялти, куди вчений поїхав для проведення своїх досліджень, він захворів і через тяжкий стан повернувся знову до Миколаєва, де і помер 16 листопада 1842 р.

Видатний український учений, просвітитель, дослідник, автор близько 60 праць з різних галузей науки В. Н. Каразін усе життя свято вірив, що могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями. А велич свого народу й держави він ставив понад усе. Йому не вдалося реалізувати більшість своїх просвітницьких задумів, та одним лише заснуванням Харківського університету та його бібліотеки Василь Назарович Каразін назавжди ввійшов у історію української освіти.

У ЦДІАК України зберігається особовий фонд вченого (ф. 2031), який містить листи В. Н. Каразіна, чернетки статей, лекцій та інші документи біографічного характеру. Частина цих документів та окремі документи з інших фондів, які висвітлюють життя та діяльність Каразіна, представлені на виставці. Також у фондах архіву (зокрема, ф. 1710, Слобідсько-Українська губернська канцелярія) можна знайти відомості про батька вченого полковника Назара Каразіна.

Виставку підготувала
провідний науковий співробітник
відділу використання інформації документів
Т. В. Тертишна


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2018 - ЦДІАК України
Всі права застережені