_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


До 390-ї річниці від дня народження Романа Ракушки-Романовського

Роман Онисимович Ракушка-Романовський (1623–1703) – український військовий діяч, більш відомий широкому загалу як автор козацького “Літопису Самовидця”, який вважається одним із фундаментальних джерел з історії України друг. пол. XVII ст. – періоду національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. і Руїни, коли в колах козацької старшини точилася запекла боротьба за гетьманство. Ще у 1846 році історик-аматор Петро Сердюков припустив, що Самовидцем може бути козацький старшина Роман Ракушка-Романовський: його біографія буквально повторює відому з літопису біографію Самовидця. Пізніше це припущення було підтверджене розвідками таких істориків, як Вадим Модзалевський, Микола Петровський, Михайло Грушевського та ін.

Народився Роман Ракушка-Романовський близько 1623 р. в м. Ніжин Чернігівського воєводства в родині православного шляхтича, який в 20-х роках XVII ст. переселився з Брацлавського воєводства на Лівобережжя. І дата, і шляхетське проходження засновника родини Ракушок-Романовських неодноразово піддавалося сумнівам (дехто з істориків вважає, що він міг народитися в 1622 р. в заможній міщанській родини). Перша документальна загадка про Романа Ракушку-Романовського зустрічається в Реєстрі Війська Запорозького 1649 р., в першій полковій сотні Ніжинського полку, де він записаний як “Роман Роскущенко”.

У 1654‒1655 рр. посідав уряд “дозорці” (ревізора) військового скарбу в Ніжинському полку і до його посадових обов’язків належало видавання дозволів на будівництво гребель і млинів, збирання з них “мірочок” (різновид податку) до скарбу. З цієї посади Роман Ракушка-Романовський пішов у 1656 р., спрямувавши свою діяльність в інше, дипломатичне русло. Так, в квітні 1658 р. він вже був ніжинським полковим сотником і виконував доручення гетьмана Івана Виговського в його переговорах з татарами; у вересні-жовтні 1659 р., обіймаючи посаду полкового судді, очолив делегацію від ніжинського полковника Василя Золотаренка до Москви; в першій половині 1660 р. урядом гетьмана Юрія Хмельницького в складі делегації до російсько-польської комісії відряджений в м. Борисів для вироблення умов перемир’я.

Після обрання в 1663 р. Івана Брюховецького гетьманом Роман Ракушка-Романовський став першим генеральним підскарбієм, а також втілив у життя ідею Брюховецького щодо адміністративно-територіального поділу Ніжин-ського полку – окрім власне Ніжинського було утворено Стародубський, Сосницький (1663–1668 рр.) і Глухівський полки (1663–1665 рр.). Посада військового підскарбія передбачала завідування фінансами Війська й, зокрема, надання дозволів на будівництво і збір податків з млинів і рудень. Після загибелі в 1669 р. свого патрона гетьмана Івана Брюховецького його позбавлено посади і майна. Він емігрує на Правобережжя, подалі від нового гетьмана Дем’яна Ігнатовича. Деякий час жив в м. Брацлав, де його було висвячено на протопопа (протоієрея). У 1670 р. у складі делегації, спорядженої гетьманом Петром Дорошенком і митрополитом Йосифом Нелюбовичем-Тукальським (з питання обрання нового львівського єпископа) він здійснив подорож до константинопольського патріарха Мефодія, в якого здобув “прокляту грамоту” (анафему) на гетьмана Дем’яна Ігнатовича, помстившись таким чином за заподіяні йому гетьманом образи.

З 1676 р. Роман Ракушка-Романовський одержав парафію при стародубській Миколаївській церкві. Одночасно він взявся до написання історії, від початку повстання Богдана Хмельницького аж до сучасних йому часів, адже його власний досвід і участь у керуванні країною в цю буремну епоху надавали йому можливість висвітлити події очима людини, що на власні очі бачила багато з того, що стало вже історією. Так виникає “Літопис Самовидця”, український козацький літопис XVII ст., який написаний тогочасною українською літературною мовою і складається зі вступу і двох частин, в яких описується становище в Україні перед національно-визвольною війною українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. (вступ), воєнно-політичні події війни та період Руїни до 1676 р. (ч. І) і події до 1702 р. (ч. ІІ), майже до смерті автора (остання документальна згадка про нього зустрічається в документі за лютий 1703 р.).

* * *

На виставці представлено документи з фондів ЦДІАК України, що стосуються життя Романа Ракушки-Романовського і його діяльності (на уряді підскарбія Війська Запорозького і в сані священика Свято-Миколаївської церкви в м. Стародуб), а також документи, пов’язані з історією роду Ракушок-Романовських, а саме його нащадків: одного з його синів – Івана Романовського (спочатку мглинського сотника, пізніше – військового осавула), онуків Романа і синів Івана – бунчукового товариша Петра і військового товариша Володимира Ракушок-Романовських.

Виставку підготувала
начальник відділу давніх актів
О. Б. Вовк



Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені