_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


До Дня Конституції України:
“Світлій, невмирущій пам’яті тих, що полягли за Батьківщину, – та живим, не втратившим віру…”
(Адам Монтрезор, “Дума про Україну”, 1920–1923 рр.)

Свою Україну любіть,
Любіть її… во врем’я люте,
В останню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть…

Т. Г. Шевченко

Адам Йосипович граф Монтрезор

1922 р. – Паспорт Української Народної Республіки
на ім’я Адама графа де Монтрезора,
землевласника, 1888 року народження,
виданий 17 червня 1922 року в Будапешті.
Мова українська. Печатка.

“Еxtremis malis extrema remedia” (“Важкі часи вимагають важких рішень”) – сьогодні, як ніколи раніше, питання збереження державності України постало перед українським суспільством. Подальший розвиток конституціоналізму вимагає швидкого, але вдумливого вирішення багатьох проблем, які накопичувались останні два десятиліття нашої незалежності. Від керівництва нашої держави громадяни очікують правильного вибору, який дозволить нашій країні знову об’єднатись і разом подолати всі виклики, які закидає нам сьогодення.

Тому ми сьогодні представляємо широкому загалу документи, які висвітлюють історію формування ідеї українського державотворення, яка своїм корінням сягає середини XVII ст. і, триваючи протягом наступних століть, на початку століття XX ст., хоч і на вельми короткий строк, оформлюється в реальні форми держави (Української Народної Республіки).

На жаль, подальші історичні події не дали змоги укріпитися і розвинутися молодій українській державі, проте сама ідея не загинула, а продовжила своє існування в різних формах, однією з яких став Український Союз Хліборобів Державників (УСХД), який було створено як об’єднання українських монархістів у Відні 1920 за участі В’ячеслава Липинського, Сергія Шемета, Дмитра Дорошенка, Миколи Кочубея, Адама Монтрезора, Людвіга Сідлецького й Олександра Скорописа-Йолтуховського.

Ця група оголосила “Відозву до українських хліборобів” і почала видавати журнал. У травні 1920 р. за редакцією В. Липинського вийшла перша книга органу УСХД – збірка “Хліборобська Україно”, в якій він опублікував також свої “Листи до Братів-Хліборобів”, що являли собою виклад гетьманської ідеї і політичної програми. У грудні того ж року члени Ініціативної групи підписали статут і реґламент, які визначали орденський характер УСХД з триступеневим членством: співробітники присяжні (з Радою присяжних), дійсні й однодумці.

Одним із засновників Українського Союзу Хліборобів-Державників був Адам Йосипович граф Монтрезор (Адам-Йозеф-Марія-Антоній-Владислав-Вінцент граф де Бурдейль де Монтрезор), відомий діяч гетьманського руху, засновник гетьманських організацій Польщі, чоловік старшої доньки гетьмана Павла Скоропадського – Марії (одружилися 9 серпня 1927 р. в Берліні-Ванзеє; свідками були Данило Скоропадський і Богдан Шемет).

Адам Монтрезор народився 12 червня 1888 р. в м. Відень у подружжя Йосипа-Захарія-Ігнатія Владиславовича графа де Бурдейль де Монтрезор і Констанції-Марії-Єви-Вікентії з роду Любовидзьких. По лінії батька належав до старовинного французького аристократичного роду, представник якого змушений був рятуватися у XVII ст. втечею від переслідувань французького уряду до Польщі. Зрештою, рід Монтрезорів осів на українському Поділлі, яке після трьох розділів Речі Посполитої стало частиною Російської імперії.

З кінця ХІХ ст. представники роду брали активну участь в українському національному русі. Будучи одним із засновників УСХД, граф Адам Монтрезор на початку 1921 року був введений до складу Ради Присяжних УСХД, виступав уповноваженим від цієї Ради для ведення переговорів у справах УСХД. З 1930 року був діяльним членом осередку УСХД у Варшаві. В’ячеслав Липинський у своїх листах характеризував Монтрезора як людину “щиро віддану українській державно-національній ідеї”.

У 1939 році під час окупації польської території гітлерівською армією, Адам Монтрезор зник безвісти. Подальша доля Адама Монтрезора невідома; його близький приятель і поет Євген Маланюк присвятив йому наступні рядки: “ О, любий мій! В страшнім безмежжі степу Молились ми, щоб судний день настав, І лірика зламала ржавий епос, І в полі – ні могили, ні хреста...” (“Епітафія. Адамові де-Монтрезор”).

Крім політичної діяльності Адам Монтрезор займався ще й письменництвом (так, один з істориків і літературознавців, Теофіл Коструба, навіть вважав його членом гурту “Логос”). “Дума про Україну” була написана Адамом Монтрезором на еміграції в 1920–1923 роках. Він присвятив її “світлій, невмирущій пам’яті тих, що полягли за Батьківщину, – та живим, не втратившим віру…”.

Згідно з авторськими правками, які залишилися на полях в двох рукописних примірниках, “Дума” готувалася до видання, але на жаль, ми не маємо жодних достовірних відомостей про публікацію вищезгаданого твору, на відміну від інших поезій Адама Монтрезора. Так, наприклад, в тижневику “Син України” в 1920-му році під криптонімом “А. М.” було опубліковано деякі з них: в першому номері від 7 серпня 1920 року фрагмент поеми “Дух Вернигори”, в номерах дев’ятому (від 2 жовтня) і чотирнадцятому (від 1 листопада) – поезії “Зашуміли крила” і “Орлина Дума” (тижневик “Син України” видавався Українською Військовою місією у Варшаві з липня по листопад 1920 р. – всього чотирнадцять номерів).

“Дума про Україну” є певною даниною українській поетичній традиції – варто лише згадати широковідому “Думу” гетьмана Івана Мазепи, в якій автор, аналізуючи часи смутку і розбрату, закликає до єдності в боротьбі за власну державність (“ліпше було пробувати вкупі лихо відбувати”), бо в спробі перехитрувати один одного і отримати лише для себе якнайбільшу вигоду всі зазнали поразки (“през незгоду всі пропали – самі себе звоювали”).

Так і Адам Монтрезор, використовуючи образи розгубленої та зневіреної юрби (“численний та розпорошений, обороняючись від сили ворожої та борсаючись в знемозі власного безсилля й суперечок, зневірився народ цей в своїй силі”) та хороброго лицаря, який повинен стати провідником цієї юрби (“він мечом своїм шлях вам прокладе”), закликає до єднання, мужності і віри (“хай у серцях ваших буде тиша Віри – з неї народиться визвольний чин”) задля подалання всіх незгод на шляху до майбутнього – власної незалежної держави.

На виставці представлено документи з фамільного архіву Монтрезорів, який зберігається в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ.

Підготувала
начальник відділу давніх актів
О. Б. Вовк


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2018 - ЦДІАК України
Всі права застережені