_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


ГЕТЬМАН У СПІДНИЦІ

"Іван носить плахту, а Настя – булаву" – таким надто різким історичним прислів’ям народ охарактеризував період гетьманування в Українській козацькій державі упродовж 1708 – 1722 рр. Івана Скоропадського (1646 – 1722). Гетьманом він став у 62 роки. А перед цим служив у гетьмана Івана Самойловича, згодом – Івана Мазепи, з яким дуже зблизився. На долю Івана Скоропадського випали складні й напружені роки правління. Його обрано на гетьмана в листопаді 1708 р. (за рекомендацією російського царя Петра І) після переходу Івана Мазепи з частиною козаків на бік шведського короля Карла ХІІ і знищенням у зв’язку з цим російським військом гетьманської столиці м. Батурин (нею став Глухів, де й була резиденція Івана Скоропадського). У 1709 р. для контролю за діяльністю гетьмана та його уряду з Москви в Глухів прибув царський резидент А. Ізмайлов; на території Гетьманської України було розміщено 10 драгунських полків. В Україні проводилися численні мобілізації козаків для участі в бойових діях під час Північної війни 1700 – 1721 рр. та для важких робіт на будівництві укріплень і каналів.

Іван Скоропадський мав спокійну, врівноважену вдачу, відрізнявся консервативними поглядами. Безумовно був патріотом свого часу, таємно співчував намірам Івана Мазепи, намагався пом’якшити покарання старшин–"мазепинців". За деякими даними, брав участь (через довірених осіб) у розробці Конституції Пилипа Орлика 1710 р. На початку 1711 р. в Москві навіть розглядався "извет" у неблагонадійності родини Скоропадських.

Після смерті бл. 1699 р. його першої дружини Пелагії з Калениченків, з якою мав доньку Ірину, Іван Скоропадський побрався з вдовою генерального бунчужного Костянтина Голуба – Анастасією з Марковичів (р. н. невід., ймовірно 1671 – 19.12.1729), молодшою за нього на 25 років. Родоначальником козацько-старшинського роду міщанського єврейського походження Марковичів був Марко Аврамович (п. 1712 р.), який і був батьком Анастасії. У шлюбі Івана й Насті народилася донька Уляна, та ще одна, про яку майже не збереглося відомостей.

Молода дружина мала великий вплив на гетьмана. Владна, з гострим розумом і неабиякими здібностями (хоч і була цілковито неграмотною) Настя активно втручалася в урядові справи. Ставши гетьмановою, постійно приймала поважних гостей з Москви і Санкт-Петербурга; одержувала від старшини і російських сановників коштовні подарунки. Часто бувала в російських столицях, куди їздила й самостійно, без гетьмана, чого раніше не бувало. Родину Скоропадських відрізняло прагнення до збагачення: гетьман став одним з найбільших землевласників України, мав значну кількість промислових закладів.

Ситуацію в управлінні Козацькою Україною належно оцінив і використовував Петро І. Зокрема, саме цар посватав 1718 р. 15-річну Уляну Скоропадську за сина свого вельможі графа Толстого – Петра. Наступного, 1719 р., той став ніжинським полковником. Це також було нечуваним: російський сановник вперше став козацьким полковником.

Родина Скоропадських, що й так відрізнялася набожністю, з кожним роком все більше переймалася релігійними питаннями. Гетьманова займалася благодійністю, підтримувала православну церкву. Була фундатором Гамаліївського Харлампіївського монастиря, його протектором (титарем) став Іван Скоропадський (монастир розміщено поблизу м. Шостка, тепер Сумської обл., недіючий). Родина виділяла значні кошти на монастир.

Після смерті 1722 р. чоловіка Анастасія Марківна хоч і меншою мірою, але продовжувала впливати на суспільне життя Гетьманської України. Вона постійно навідувалася в Москву, бувала при царському дворі; високі гості приїздили і до неї. Ослаблення впливу й неофіційної влади вельможної вдови домагався Данило Апостол, ставши 1727 р. гетьманом.

Відразу після смерті Івана Скоропадського його донька від першого шлюбу – Ірина, розпочала судовий процес проти мачухи, обвинувативши її у привласненні всіх маєтків Скоропадських. У ЦДІАК України збереглося чимало документів з цього питання, а також щодо інших маєткових і земельних справ. Деякі з них стосуються відносин гетьманової з Данилом Апостолом, а також Гамаліївського монастиря. Є й заповіт Анастасії Скоропадської, яким спадкоємицею всього майна проголошено Уляну (після смерті матері поступилася частиною маєтків своїй зведеній сестрі Ірині). Свою знамениту тітку часто згадував відомий мемуарист Яків Маркович (1696 – 1770), син Андрія, брата Анастасії, у щоденникові, що його він вів упродовж 50 років (1716 – 1767).

Похорон Анастасії Скоропадської відбувся 13 січня 1730 р. з великою урочистістю. На нього прибуло багато козацької старшини й російських сановників, а також гетьман Данило Апостол з дружиною.

Івана і Анастасію Скоропадських поховано в Гамаліївському Харлампіївському монастирі, ансамблю якого архітектурна спадщина України не має аналогів.

Виставку підготовлено
співробітниками відділу давніх актів
Л. А. Сухих і О. Б. Вовк


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені