_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



Візитка як традиційний носій контактної інформації

Фонди ЦДІАК України відрізняються своїм багатством і різноманітністю. Крім офіційних актів, документів судово-адміністративних, військових та інших установ в архіві є значна кількість документів особового походження, приватного змісту. Архівісти й історики цінують ці документи, бо вони розповідають про те, чого нема й не може бути в офіційних актах. Саме через такі документи дізнаємося про побут, нюанси загальнолюдських стосунків, притаманних певному періодові історії, а також про певні риси характеру й поведінки окремих особистостей. Для цього напряму історичних досліджень неабиякий інтерес спогади, особисті щоденники, альбоми (наприклад – з віршами), листи, листівки, кулінарні й медичні рецепти. В цій групі документів окреме місце належить візиткам, що є цінним джерелом насамперед для вивчення кола спілкування і зв’язків певної особи.

Історія візитних карток почалася досить рано – вперше вони з’явилися у Давньому Китаї на початку III століття. В Європі першу офіційну згадку про візитки пов’язують з Францією часів короля Людовіка XIV (правив у 1643–1715 рр.), хоч безумовно ними користувалися і раніше, наприклад у Флоренції й Венеції XVI–XVII ст. Вони стали атрибутом аристократії і мали вигляд гральної карти з ім’ям відвідувача – візітера (від фр. visite). У Росії візитні картки набули поширення в період правління Катерини ІІ. Візитки того часу прикрашались різноманітними зображеннями, картинками, гравюрами, орнаментами, оформлялися золотими і срібними фарбами. Одночасно з візитками створювалися супутні речі до них: шкіряні, срібні, золоті, порцелянові та ін. коробки, а також альбоми з прорізаними кишеньками для їх зберігання. У першій половині XIX ст. зовнішній вигляд візиток значно спростився (вже за часів О. С. Пушкіна вони мали вигляд паперових білих прямокутничків, на яких зазначалися прізвище, ім’я та по-батькові). А в кінці століття їхнє застосування набуло практичного значення для різних інженерів, лікарів, адвокатів, учених та ін. Після революції 1917 року візитні картки практично зникли з ділового обігу в СРСР і знову відновилися в Україні лише наприкінці XX століття.

У ЦДІАК України збереглася порівняно невелика підбірка візиток. Основна частина їх датується II пол. XIX – поч. XX ст.; їх можна відшукати насамперед у т. зв. магнатських, а також особових фондах. Найбільше їх збереглося у ф. 1235, Грушевські. Їх зібрано у справі 875 цього фонду (оп. 1) у кількості 302 картки. На пропонованій виставці, враховуючи обмежені можливості експонування, представлено приблизно чверть підбірки. Ці документи не потребують якогось особливого коментаря чи заголовків: вони чіткі й інформативні.

Підготували:
провідний науковий співробітник
відділу давніх актів
Л. А. Сухих,
начальник відділу
давніх актів
О. Б. Вовк


Документи

Візитки, вручені М. С. Грушевському
(ф. 1235, оп. 1, спр. 875.)






























Головна сторінка         Про архiв         Довідковий апарат         Звернення громадян         Контакти

Copyright © 2016 - ЦДІАК України
Всі права застережені