_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



Мглинська гілка Косачів:
ймовірні предки Лесі Українки по лінії батька

Леся Українка (Олена Петрівна Косач-Квітка) походила з українського старшинського роду Косачів зі Стародубщини. Її батько, Петро Антонович Косач, син Антона Григоровича Косача, представник мглинської гілки роду, започаткованої, на думку дослідників, Йосипом Косачем. Історики XIX і XX ст. досліджували, переважно, погарську лінію родини Косачів і дуже обережно й опосередковано згадували про мглинську гілку – ймовірно, через брак документальних джерел. Метою нашої розвідки є презентація нововиявлених документів з фондів архіву про предків цієї родини, які мали безпосереднє відношення до міста Мглин на Стародубщині у XVIII ст.

Найперші згадки про мглинського війта Максима Йосипова (Йосифова, Іосифова) з родини Косачів, але без зазначення прізвища, зустрічаємо в ревізіях Стародубської полкової канцелярії за 1737 і 1755 роки – про нього свідчать записи як про “войта магистрата мглинского Максима Йосифова” та “войта меского мглинского Максима Іосифова”; таким чином напрошується висновок, що в ранніх документах Максим Йосипович Косач записаний без прізвища, лише по-батькові (що доволі часто зустрічається у першій половині XVIII ст. серед козаків, міщан чи посполитих).

У відомостях по Стародубському полку Румянцевського опису за 1767 рік по місту Мглин зустрічаються описи дворів двох родин Косачів. По-перше, опис двора військового товариша і війта магістрата мглинського Максима Йосиповича Косача, в якому зазначено, що він мешкає разом з одруженим молодшим сином Матвієм, який, в свою чергу, має дружину та двох дітей: сина Івана та “девку на воспитании” Уляну. По-друге – це опис двора старшого сина війта Максима Косача – Павла Косача, який мешкає окремо і має дружину та двох дітей: сина Григорія та дочку Анастасію.

Мглинський війт Матвій Косач (син полкового судді Максима Косача) фігурує як відповідач в справі від 1778 р., яка розглядалась в Стародубському ґродському суді, за донесенням значкового товариша Андрія Філіпченка про заподіяні йому образи і з проханням щодо видачі Філіпченку “заручного листа” для власної безпеки від дій війта (“об охранении от произносимых похвалок к убийству”).

У документах фонду Мглинського магістрату зустрічаються відомості про представників мглинської гілки Косачів: стародубського полкового суддю та мглинського війта Максима Косача, його синів – мглинського війта Матвія Косача та його рідного брата Павла Косача, а також сина Павла – міщанина Григорія Косача; мимохідь згадується особа мглинського міщанина Михайла Косача-молодшого (“меньшого”). У 1780 р. між міщанами міста Мглин Павлом та його сином Григорієм Косачами з одного боку (в документах кожен з них вказаний як “гражданин мглинский”), та їх родичем (рідним молодшим братом Павла та дядьком Григорія) мглинським війтом Матвієм Косачем – з іншого боку, розгорнулася ціла судова справа за спадкове майно їх батька (і діда) – Максима Косача, абшитованого (відставного) стародубського полкового судді і бувшого мглинського війта, який помер 9 жовтня 1779 року. До спадку, згідно з описами та реєстрами рухомого та нерухомого майна, входили: будинок на п’ять кімнат в місті Мглин, з пекарнею, лідниками, стайнею, льохом, лазнею, прибудованими амбарами (горілчаним, шинковим та хлібним), декілька інших дворів, пляців, городів, винокурні, частина млина; за містом – декілька хуторів з будинками та господарськими прибудовами, пасіками. До переліку рухомих речей входили ікони, книги, портрети, що свідчить про заможність та освіченість представників родини, а також меблі, посуд, постіль, господарські інструменти, вівці, свині, коні, гуси, індики, качки, кури, голуби, запаси пшениці, жита, гречки, ячменю, конопель, яблук тощо. Володіння родини Косачів в межах міста позначено на мапі міста Мглин Новгород-Сіверського намісництва 1784 року. Також справа доповнюється скаргами з обох сторін на непорядне ведення спадкової справи (викрадення паперів з канцелярії магістрату, подання документів на розгляд до суду з порушенням порядку), про ґвалтовні напади й нанесення побоїв Косачам та їхнім служителям тощо. Більшість документів справи мають автографи Павла, Матвія і Григорія Косачів.

Серед відомостей загальноімперських ревізій 1782 і 1795 років по місту Мглин зустрічаємо записи про родину Павла Косача: за даними ревізії 1782 року він фігурує як син покійного полкового судді Максима Косача, а його син Григорій обіймає посаду бургомістра Мглинського магістрату, а вже за відомостями ревізії 1795 року Павло Косач записаний до дворянського стану, а його син Григорій – колезький протоколіст (з 1784 року). Про Матвія Косача з ревізії 1795 року відомо, що він займає посаду губернського секретаря, а до цього, згідно з даними в його формулярному списку, з 1782 року обіймав посаду мглинського стряпчого.

Сподіваємось, що нововиявлені документи стануть у нагоді дослідникам біографії Лесі Українки.




Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2021 - ЦДІАК України
Всі права застережені