_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: [email protected]


РАФАЇЛ ЗАБОРОВСЬКИЙ – МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ (1731–1747)

Портрет київського митрополита Рафаїла Заборовського,
з колекції Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”

Рафаїл (ім’я при народженні – Михайло) Заборовський народився в 1676 р. в м. Зборові. Сім’я, у якій народився майбутній архієрей була конфесійно мішаною – його батько був католиком, а мати – православною. Саме мати наполягла на виборі, який вплине на все життя молодого Михайла. Він відправився на навчання до Києво-Могилянської академії.

Київ на рубежі XVII–XVIII століть не був важливим політичним центром, однак залишався одним із найбільших релігійних, а відтак і освітніх осередків Центрально Східної Європи. Сумлінне навчання в Києво-Могилянській академії майже гарантувало юнакам стрімку церковну кар’єру, яка очікувала й на Заборовського. Російське православ’я, до якого в 1686 р. з порушенням канонічних приписів фактично приєднали Київську митрополію, потребувало чимало кадрів і саме освічені вихідці з України часто долучалися до розвитку церкви навіть у найвіддаленіших куточках Росії.

Після навчання в Києві, Рафаїл Заборовський продовжив студії в Московській слов’яно греко латинській академії, згодом почав там викладати. У 1723 р. він отримує сан архімандрита Калязинського Свято-Троїцького монастиря, будучи вже на той час асесором Святійшого Синоду – вищого державного органу управління безпатріаршої російської церкви. Ставши в 1725 р. єпископом Псковським і Нарвським, Рафаїл Заборовський став повноправним членом Синоду. Уже в Пскові архієрей проявив свою надзвичайну увагу до просвітництва, яка в повній мірі зможе реалізуватися в час його перебування на київській кафедрі.

Брама Заборовського.
ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 33, арк. 17а.

З 1731 р. Рафаїл Заборовський стає архієпископом Київським і Галицьким. Київська кафедра тоді переживала не найкращі часи. Після 1686 р. єпархії колись підвладні митрополії поволі відділялися від неї Москвою, а у 1722 р. вона втратила статус митрополії. Діяльність Заборовського зокрема буде направлена на повернення високого статусу київського архієрея і зрештою в 1743 р. він отримає титул митрополита.

Чи не найпомітнішою стороною діяльності Рафаїла Заборовського була його підтримка Києво-Могилянської академії. Він опікувався доходами Києво-Братського монастиря, коштом якого фінансувалася діяльність навчального закладу, особисто допомагав студентам, запрошував талановитих викладачів, упорядковував життя академії. За його сприяння в 1744 р. імператриця Єлизавета Петрівна своєю грамотою підтвердила право академії навчати студентів з поза меж імперії та закріпила обов’язок Генерального військового скарбу Гетьманщини виділяти кошти на її підтримку. Цей документ представлений на виставці.

Рафаїла Заборовського також пам’ятають як будівничого багатьох окрас Києва. Для улюбленої ним Києво-Могилянської академії було добудовано так званий Староакадемічний корпус із Благовіщенською церквою. Значні зміни він вніс до ансамблю кафедрального Собору Святої Софії – розбудовано митрополичий палац, піднялася велична дзвіниця, а все довкілля було обнесене муром. Тоді ж там з’явився і шедевр української барокової архітектури – Брама Заборовського. Захоплення митрополита архітектурними проєктами було широко відомим – 1739 р. імператриця Анна Іванівна надіслала в подарунок Рафаїлу Заборовському готовальню, набір креслярських інструментів. Про цей та про інші подарунки митрополитові йдеться в документах представлених на виставці.

Відомим також було благодійництво Рафаїла Заборовського. Митрополит жертвував власні кошти на допомогу студентам, священникам та їхнім родинам, монастирським спільнотам тощо. У фондах архіву збереженні численні звернення про допомогу до архієрея та навіть деякі записи про кошти, роздані ближнім.

У представлених документах фіксуємо також окремі згадки про стан здоров’я Рафаїла Заборовського. Так, у 1742 р. митрополит не відвідав коронацію імператриці Єлизавети Петрівни через хворобу ніг, а у 1747 р. через слабкість лист до генерал губернатора був підписаний замість нього. 22 жовтня того ж року Рафаїл Заборовський помер.

Архієрей був похований у склепі кафедрального Собору Святої Софії, де надалі ховатимуть і його наступників. Протягом наступних років там проводилися панахиди, в певний період тіла відкривалися для огляду, з’явилися свідчення про нетлінність і чудотворність Рафаїла Заборовського. У 1930-х рр. були проведені розкопки склепу. Вважалося, що кістки митрополита були тоді вилучені, а в 1970-х – утилізовані. Однак в червні 2022 р. під час чергового дослідження склепу, було виявлено, що мощі архієрея на місці. Це чудесне відкриття вплинуло й на рішення Православної Церкви України розпочати підготовку до канонізації Рафаїла Заборовського.

***

На виставці представлені документи з ф. 53, Перша Малоросійська колегія; ф. 59, Київська губернська канцелярія; ф. 127, Київська духовна консисторія; ф. 128, Києво-Печерська Свято-Успенська лавра; ф. 137, Мгарський Лубенський Преображенський чоловічий монастир, ф. 220, Колекція документів, зібраних Київською археографічною комісією.

Євген Дубовінський
головний спеціаліст відділу давніх актів
Центрального державного історичного архіву України, м. Київ


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2022 - ЦДІАК України
Всі права застережені