На Зелені Свята 1775 р. було знищено Запорозьку Січ, про що офіційно оголошено Маніфестом у серпні 1775 р. Ця подія належить до числа найважливіших в історії України і є одним з кроків до ліквідації автономії і повної інкорпорації українських земель до складу Російської імперії.
Внутрішні передумови ліквідації Вольностей Війська Запорозького Низового склалися в Російській імперії ще з кінця 1730-х рр., зовнішньополітичні передумови остаточно сформувалися на початку 1775 р., внаслідок успішної для Росії війни з Туреччиною (1768-1774), укладення Кючук-Кайнарджійського миру 1774 р. і посилення позицій Росії у причорноморському та центральноєвропейському регіонах. Серед причин скасування Запорозьких Вольностей необхідно виділити: небажання терпіти “державу в державі”; побоювання Катерини ІІ щодо можливого союзу Січі з Кримським ханством, спрямованого проти Росії; прагнення російських вельмож захопити родючі землі і природні багатства Запорожжя; здійснення ліквідації осередку антикріпосницької боротьби та непевного елементу.
Прийняття остаточного рішення про зруйнування Нової Січі прискорила активна протидія козацтва колонізаторській політиці російського уряду. Рішення про ліквідацію Січі ухвалили на засіданні придворної ради 7 травня 1775 р. Ініціатором ліквідації виступила імператриця Катерина ІІ.
Воєнна операція проти Запорожжя ретельно готувалася у цілковитій таємниці, із залученням великої кількості війська, основу якого складали частини 1-ї російської армії, що поверталися з російсько-турецької війни. В кінці травня 1775 р. 8 полків кавалерії і 10 полків піхоти, 20 гусарських ескадронів, 17 пікінерських і 13 ескадронів донського козацтва (45 тис. осіб) під командуванням генерал-поручика Петра Текелія вирушили з фортеці Св. Єлизавети на Січ. Лівобережні запорозькі паланки повинні були захопити війська генерал-поручика Олександра Прозоровського.
Російські війська, поділені на 5 загонів, вступили на Запорожжя. Серед населення було поширено чутки, що війська переходять через запорозькі землі для здійснення прикордонної служби. 4 червня 1775 р. Текелій оточив Січ. 300 гусарів та піхотний полк захопили січове передмістя, артилерію, блокували гавань і флот. Посланець Петра Текелія поставив вимогу, щоб кошовий отаман з’явився у табір до генерала. Рада була бурхливою, проти збройного опору був кошовий Петро Калнишевський і архімандрит Володимир Сокальський, якому приписують сприяння мирній ліквідації Січі. Січовики підкорилися повелінню імператриці, залога склала зброю.
На користь Росії було конфісковано запорозьку скарбницю, вивезено військові клейноди, артилерію, зброю, боєприпаси і архів. Одночасно було захоплено паланкові центри та всі важливі пункти – шляхи, перевози тощо.
Акцію супроводжувала інформаційна кампанія про те, що Січ знищена “в своём политическом уродстве” і різні відомства розсилали імператорський маніфест: Малоросійська колегія – до магістратів та полкових канцелярій, Київська духовна консисторія – до монастирів та протопопій. Таким чином про акцію було поінформоване все населення імперії.
Кошового отамана Петра Калнишевського заслали до Соловецького монастиря, військового суддю Павла Головатого – до Тобольського, а військового писаря Івана Глобу – до Туруханського, звідки вони вже не повернулися. 10 липня 1775 р. імператриця Катерина ІІ нагородила Петра Текелія орденом Св. Олександра Невського і подарувала маєток у Вітебській губернії. Січовий архімандрит Володимир Сокальський став настоятелем Батуринського Миколаївського монастиря.
Завідувач сектора довідкового апарату
відділу довідкового апарату та обліку документів
Кузьмук О. С.
1775 р., серпня 3. – Маніфест імператриці Катерини ІІ про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 220, оп. 1, спр. 630, арк. 1–2зв.
1775 р., серпня 3. – Маніфест імператриці Катерини ІІ про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 220, оп. 1, спр. 630, арк. 1–2зв.
1775 р., вересня 15. – Рапорт Гадяцької полкової канцелярії Малоросійській колегії про отримання Маніфесту про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 54, оп. 3, спр. 9348, арк. 17
1775 р., вересня 15. – Рапорт Гадяцької полкової канцелярії Малоросійській колегії про отримання Маніфесту про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 54, оп. 3, спр. 9348, арк. 17
1775 р., вересня 22. – Рапорт Ніжинського магістрату Малоросійській колегії про отримання Маніфесту про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 54, оп. 3, спр. 9348, арк. 19
1775 р., вересня 22. – Рапорт Ніжинського магістрату Малоросійській колегії про отримання Маніфесту про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 54, оп. 3, спр. 9348, арк. 19
1775 р., вересня 3–15. – Рапорт київського митрополита Гавриїла (Кременецького) Святішому Синоду про отримання Маніфесту про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 127, оп. 1020, спр. 4485, арк. 2, 3
1775 р., вересня 3–15. – Рапорт київського митрополита Гавриїла (Кременецького) Святішому Синоду про отримання Маніфесту про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 127, оп. 1020, спр. 4485, арк. 2, 3
1775 р., жовтня 12. – Указ Святішого Синоду про призначення начальника січових церков архімандрита Володимира Сокальського настоятелем Батуринського Миколаївського монастиря.
ф. 127, оп. 1020, спр. 4485, арк. 20
1775 р., жовтня 12. – Указ Святішого Синоду про призначення начальника січових церков архімандрита Володимира Сокальського настоятелем Батуринського Миколаївського монастиря.
ф. 127, оп. 1020, спр. 4485, арк. 20
1775 р., липня 7. – Паспорт колишнього запорозького козака Івана Нужі для проїзду в Києво-Печерську лавру.
ф. 59, оп. 1, спр. 8707, арк. 3
1775 р., липня 7. – Паспорт колишнього запорозького козака Івана Нужі для проїзду в Києво-Печерську лавру.
ф. 59, оп. 1, спр. 8707, арк. 3
1775 р., червня 6. – Оголошення генерал-поручика Петра Текелія про ліквідацію Запорозької Січі.
Ф. 752, оп. 1, спр. 12а, арк. 1
1775 р., червня 6. – Оголошення генерал-поручика Петра Текелія про ліквідацію Запорозької Січі.
ф. 752, оп. 1, спр. 12а, арк. 1
1775 р., листопада 12. – Лист губернатора Азовської губернії генерал-майора Василя Черткова до Слобідсько-Української губернської канцелярії про затримання і заборону поселення безпаспортних запорожців.
ф. 1710, оп. 2, спр. 1338, арк. 80–80зв.
1775 р., листопада 12. – Лист губернатора Азовської губернії генерал-майора Василя Черткова до Слобідсько-Української губернської канцелярії про затримання і заборону поселення безпаспортних запорожців.
ф. 1710, оп. 2, спр. 1338, арк. 80–80зв.
1775 р., грудня 13. – Рапорт Острогозької провінційної канцелярії Слобідсько-Українській губернській канцелярії про отримання указу щодо затримання і заборони поселення безпаспортних запорожців.
ф. 1710, оп. 2, спр. 1338, арк. 84–84зв.
1775 р., грудня 13. – Рапорт Острогозької провінційної канцелярії Слобідсько-Українській губернській канцелярії про отримання указу щодо затримання і заборони поселення безпаспортних запорожців.
ф. 1710, оп. 2, спр. 1338, арк. 84–84зв.
1776 р., жовтня 13. – Сказка колишнього запорожця Хоми Григорієва з відомостями про арешт запорозьких козаків у Станіславському урочищі в усті р. Буг військами генерал-майора Авраама Лопухіна під час “атакування Січі”.
ф. 59, оп. 1, спр. 8133, арк. 5–5зв.
1776 р., жовтня 13. – Сказка колишнього запорожця Хоми Григорієва з відомостями про арешт запорозьких козаків у Станіславському урочищі в усті р. Буг військами генерал-майора Авраама Лопухіна під час “атакування Січі”.
ф. 59, оп. 1, спр. 8133, арк. 5–5зв.
1776 р., червня 15. – Відомості про матеріальне забезпечення козаків Війська Донського, розквартированих на околицях колишньої Запорозької Січі.
ф. 752, оп. 1, спр. 13, арк. 1–2зв.
1776 р., червня 15. – Відомості про матеріальне забезпечення козаків Війська Донського, розквартированих на околицях колишньої Запорозької Січі.
ф. 752, оп. 1, спр. 13, арк. 1–2зв.
Титульні сторінки праці А. А. Скальковского “История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского”. Третє видання. – Ч. II. – Одеса. – 1885.
Титульні сторінки праці А. А. Скальковского “История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского”. Третє видання. – Ч. II. – Одеса. – 1885.
Титульні сторінки праці А. А. Скальковского “История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского”. Третє видання. – Ч. IІI. – Одеса. – 1886.
Титульні сторінки праці А. А. Скальковского “История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского”. Третє видання. – Ч. IІI. – Одеса. – 1886.
Головна сторінка
