|
До 310-ої річниці народження архітектора Івана Григоровича-Барського
Ушанування 310-го ювілею будь-якої особи вже саме по собі свідчить про її неабияку величину. Протягом десятиліть після смерті тієї чи іншої людини пам’ять про неї згасає. Це особливо помітно в Україні, де чимало свідчень про видатних діячів минулого втрачені випадково, або знищені навмисно. Архітектор Іван Григорович-Барський, з огляду на своє ремесло, залишав для нас нагадування про себе з найтривкіших матеріалів і навіть не всі вони дожили до наших днів. На щастя, час знищив далеко не всі сліди цієї постаті. Досі милують око споруди, збудовані майстром, збереглися й документи про його діяльність, зокрема у ЦДІАК України.
Іван Григорович-Барський народився 1713 р. в Києві в родині купця Григорія Барського. Рід походив з м. Бар, звідки переїхав ще дід архітектора Іван. Вихідці з Поділля активно долучалися до життя громади київського Подолу. Григорій був старостою церкви Успіння Богородиці Пирогощі, а його сини навчалися в Києво-Могилянській академії. Іван згодом служив у Київському магістраті на різних урядах. З кінця 1740-х рр. він починає реалізовувати архітектурні проєкти. Тоді Іван Григорович-Барський побудував водогін, вінцем якого був фонтан із фігурою біблійного Самсона, що роздирає пащу лева. Зі збережених донині його споруд варто згадати церкви Миколи Набережного та Покровську в Києві на Подолі, Спасо-Преображенський собор і будинок київської полкової канцелярії в Козельці.
У ЦДІАК України виявлено декілька документів про Івана Григоровича-Барського, які показують його з різних сторін.
Два документи безпосередньо стосуються його архітектурного ремесла. У першому з них Іван Григорович-Барський згадується лише побіжно. У самому донесенні йдеться про Петра Хомиченка, який був затриманий за відсутність паспорта, необхідного тоді для будь-яких переміщень між містами та селами. Арештант свідчить, що паспорт він залишив саме в архітектора під час роботи на будівництві. На нашу думку, цей документ є гарним нагадуванням про тих людей, участь яких дозволяла майстрові реалізовувати свій талант. Другий документ є зверненням самого Івана Григоровича-Барського до київського митрополита Арсенія Могилянського про негаразди на будівництві церкви-дзвіниці Кирилівського монастиря в Києві. Навіть із формального донесення ми бачимо щире обурення майстра недбальством ігумена обителі, недоглядом за якістю будівельних матеріалів, а також відповідальне ставлення архітектора до свого ремесла. Зрештою звернення мало результат – святиня була добудована. Однак нині ми не можемо оцінити цю пам’ятку українського бароко. Вона, як і багато інших, була знищена радянською владою у 1937 р.
Наступні два документи розповідають нам про рід і родину майстра. Перший є уривком із передмови до видання записок про мандри брата архітектора – Василя. Автор передмови наводить замітку Івана Григоровича-Барського. Він дуже мало пише про брата-мандрівника, натомість розповідає про родину, починаючи з діда Івана, який переїхав із м. Бар у 1648 р. Документ про підтвердження шляхетства також розповідає про походження роду. Тут наводиться генеалогічна легенда про предків, що служили польським королям ще в XII ст. Відомості цих документів не можуть бути прийняті на віру без підтвердження з інших джерел. Однак вони є свідченням того, що Іван Григорович-Барський, як і більшість його сучасників, бачив себе частиною довгої лінії предків і нащадків, усвідомлюючи тяглість поколінь.
Родинну тяглість бачимо й в останньому документі. Іван Григорович-Барський, проживши дуже довге насичене життя, був похований саме біля тієї церкви, у якій його батько Григорій колись був старостою.
***
У виставці використані документи з ф. 2, Гродський суд Київського воєводства; ф. 59, Київська губернська канцелярія; ф. 127, Київська духовна консисторія; ф. 739, Колекція стародруків.
Виставку підготував
Євген Дубовінський
головний спеціаліст відділу давніх актів
Центрального державного історичного архіву України, м. Київ
Документи
1762 р., січень 8. Донесення Чигирин-Дібровського сотенного правління Переяславського полку Київській губернській канцелярії про затримання Петра Хоминченка, паспорт якого залишився на зберіганні в Івана Григоровича-Барського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 3942, арк. 1–2 зв.
1762 р., січень 8. Донесення Чигирин-Дібровського сотенного правління Переяславського полку Київській губернській канцелярії про затримання Петра Хоминченка, паспорт якого залишився на зберіганні в Івана Григоровича-Барського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 3942, арк. 1–2 зв.
1762 р., січень 8. Донесення Чигирин-Дібровського сотенного правління Переяславського полку Київській губернській канцелярії про затримання Петра Хоминченка, паспорт якого залишився на зберіганні в Івана Григоровича-Барського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 3942, арк. 1–2 зв.
1762 р., січень 8. Донесення Чигирин-Дібровського сотенного правління Переяславського полку Київській губернській канцелярії про затримання Петра Хоминченка, паспорт якого залишився на зберіганні в Івана Григоровича-Барського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 3942, арк. 1–2 зв.
“…[Петро Хоминченко] остался в Киеві при К[и]риловском монастирі при майстру строєнія каменних церквей, жителю Києво-Подолскому Ивану Григоровичу; и тот свой пашпорт для сохранєнія єму Григоровичу отдал, койде и нині в нєго Григоровича знаходится…”
1762 р., січень 8. Донесення Чигирин-Дібровського сотенного правління Переяславського полку Київській губернській канцелярії
про затримання Петра Хоминченка, паспорт якого залишився на зберіганні в Івана Григоровича-Барського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 3942, арк. 1–2 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
“… по умертвії реченного ігумена [Феофана Жолтовського]…тоє строєніє окончитись может. Потом, видя оних ігуменов и братії Кириловского монастира крайне нестарательство і во всем о колокольні не радініє, бившому ігумену тогда, а нинішнему архімандриту Слуцкому, Павлу Волчанскому і братії о достройки той колокольні много кратно стужал, также і нинішнему того Кириловского монастира ігумену Мелхиседеку Орловскому и братії о достройки той колокольні говорил…”
1764 р., серпень 5. Донесення Івана Григоровича-Барського митрополиту Київському Арсенію Могилянському
про брак матеріалів для будівництва дзвіниці в Києво-Кирилівському Свято-Троїцькому монастирі.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 159, спр. 66, арк. 1–4 зв.
1778 р. Уривок із передмови до “Мандрів по Святих місцях…” Василя Григоровича-Барського про його родину, написаний Іваном Григоровичем-Барським.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 594, с. І (титул), IX–X.
1778 р. Уривок із передмови до “Мандрів по Святих місцях…” Василя Григоровича-Барського про його родину, написаний Іваном Григоровичем-Барським.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 594, с. І (титул), IX–X.
1778 р. Уривок із передмови до “Мандрів по Святих місцях…” Василя Григоровича-Барського про його родину, написаний Іваном Григоровичем-Барським.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 594, с. І (титул), IX–X.
“…Іван, котрий також живий, є київським міщанином, а при магістраті служить райцею, тобто ратманом, ратстером або радником. Має промисли в купецтві та архітектурному мистецтві. А проживає в тому самому батьківському дворі на Подолі, де нині збудував кам’яні палати. Має дружину та дітей, в живих. Троє синів одружені, двоє неодружені, а також [має] п’ятьох дочок. Сьомий син Герасим помер. Восьма дочка Феодора, котра живе також у Києві має дітей і онуків. Дев’ята [дочка] Олена померла. Десята та остання [дочка] також померла, а її діти та онуки служать у гусарських полках офіцерами…”
Переклад з російської мови
1778 р. Уривок із передмови до “Мандрів по Святих місцях…” Василя Григоровича-Барського про його родину,
написаний Іваном-Григоровичем Барським.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 594, с. І (титул), IX–X.
1784 р., грудня 3. Уписання засвідчення шляхетського походження “Івана Григоровича, жителя м. Київ”.
ЦДІАК України, ф. 2, оп. 1, спр. 108, арк. 1415–1416, акт 1522.
1784 р., грудня 3. Уписання засвідчення шляхетського походження “Івана Григоровича, жителя м. Київ”.
ЦДІАК України, ф. 2, оп. 1, спр. 108, арк. 1415–1416, акт 1522.
1784 р., грудня 3. Уписання засвідчення шляхетського походження “Івана Григоровича, жителя м. Київ”.
ЦДІАК України, ф. 2, оп. 1, спр. 108, арк. 1415–1416, акт 1522.
“… Іван Григорович…правдивим ймення Дому і Фамілії Григоровичів, предків своїх, є нащадком. [Цим] показуємо, що ми, згідно законних доказів, запевняємо всіх, кому про це знати належить, що Іван Григорович є правдивим шляхтичем, а також цілий Дім його, що йменням Григоровичів називається та гербом Любич послуговується…”
Переклад з польської мови
1784 р., грудня 3. Уписання засвідчення шляхетського походження “Івана Григоровича, жителя м. Київ”.
ЦДІАК України, ф. 2, оп. 1, спр. 108, арк. 1415–1416, акт 1522.
1791 р., вересень 11. Запис про смерть Івана Григоровича-Барського в метричній книзі собору Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощі м. Київ.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1012, спр. 946, арк. 40 (титул), 46 зв.
1791 р., вересень 11. Запис про смерть Івана Григоровича-Барського в метричній книзі собору Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощі м. Київ.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1012, спр. 946, арк. 40 (титул), 46 зв.
“…Преставися Іван Григорович Барской, преждє смерті ісповіді і Святих Тайн удостоїн. Погрєбен священником Іосифом Сементовським соборно по чину христіанскому. [Мав] літ 78…”
1791 р., вересень 11. Запис про смерть Івана Григоровича-Барського
в метричній книзі собору Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощі м. Київ.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1012, спр. 946, арк. 40 (титул), 46 зв.
|
Головна сторінка
