_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: [email protected]

До Дня Незалежності України
Україна на мапах: від давніх часів до сьогодення

Свою тридцять першу річницю незалежності Україна зустрічає у часи найважчих випробувань, коли давній ворог заповзявся силою зброї стерти нашу країну з карти світу.

Згадка про карту у даному контексті не лише метафорична. Зробивши замах на територіальну цілісність України у 2014 році, незаконно анексувавши український Крим, Росія розв’язала проти нас також картографічну і топонімічну війну.

Не маючи міжнародного визнання своїх так званих “нових” кордонів, Росія чимдуж прагнула привчити світ до їх візуального образу, просуваючи картографію з Кримом як частиною РФ, а не України.

Бурхлива активність у цьому напрямку спостерігалася у видавничій сфері, в інтернеті, на телебаченні, в електронних картографічних сервісах, у графічному і монументальному мистецтві.

Неприборкане зло зростає. Через вісім років агресор вирішив піти далі: він загарбує нові українські території, зухвало заявляючи, що ті ніколи більше не повернуться до складу України, готує фарс з псевдореферендумами, аби вдатися до чергових анексій.

Таким чином, заяви кремлівців про неісторичність України та українців виливаються у спроби фізично знищити українську державність і народ, а відтак і символічно прибрати нас з карти світу.

Але Україна була, є і буде. І вона по праву займає своє місце на карті, починаючи з XVII століття.

Дана виставка, підготовлена до Дня незалежності на фондах Центральних державних історичних архівів Києва і Львова, а також Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, є наочним доказом слушності цієї тези.

У збірці представлені знамениті карти України Гійома Левассера де Боплана та Йоганна Баптиста Гоманна, а також їх перевидання іншими укладачами, які ілюструють героїчну добу козаччини. Саме в козацькі часи топонім Україна впевнено посів місце на карті. Тоді, коли ще не було ніяких Малоросій.

Ці мапи є водночас і важливим історичним джерелом і перлиною картографічного мистецтва доби бароко. Вони і зараз вважаються окрасою залів і кабінетів, привносячи в інтер’єр дух старовини.

Більш наукове картографування теренів України припадає на імперську добу. Мапи цього часу більш точні і вже схожі на сучасні. Вони зберегли для нас пам’ять про нині зниклі топоніми і гідроніми, особливості місцевості, сильно зміненої за останні сто років людиною та природою.

Такі резервуари знань нам дуже в пригоді саме зараз, коли стоїть державне завдання з декомунізації та деколонізації публічного простору. Без старих мап важко уявити собі підготовку пропозицій щодо перейменування міст і сіл України.

Карти початку ХХ століття розказують нам про здобутки модерного державотворення. Обриси меж розселення українського етносу давали політикам і громадським діячам наочне уявлення, що таке Україна, і якими мають бути її межі.

Питання кордонів не було простим: ми це бачимо на прикладі чималої кількості кольорових ліній, нанесених олівцями на бланкових шляхових картах Головної Геодезичної Управи Військового Міністерства УНР. Ці карти залишили нам у спадок українські делегації, що вели переговори з сусідами України.

Починаючи з Української революції 1917–1921 років, з’являються мапи України, створені для школярів та службовців. Їх укладають українські географи: Степан Рудницький, Володимир Кубійович…

Видання останніх ста років демонструють, що Україна міцно посіла місце на мапах. Протягом цього часу вона вже нікуди з них не зникала, а лише уточнювала свої межі. А ще реформувала адміністративний поділ, засновувала і перейменовавла населені пункти, створювала каскад Дніпровських водосховищ.

На виставці представлені справді унікальні видання. Наприклад, мапа Української РСР 1944 року встигла схопити зовсім коротку історичну мить у міжчасі бурхливих адміністративних і політичних перетворень доби Другої світової війни.

Українські архіви, як і українські видавництва, можуть похвалитися величезною номенклатурою мап України. І за кордоном політична картографія дає здебільше правильну відповідь на питання “чий Крим?”

Москві ніколи не вдасться викинути нас з карти. А тимчасову невідповідність політичних реалій на двадцяти відсотках української території правильним мапам невдовзі усунуть Збройні Сили України.

Максим Майоров,
співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2022 - ЦДІАК України
Всі права застережені