|
До історії Генеральної архіви
ЦДІАК України,
ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 37.
Історія архівної справи в Україні сягає далекого минулого, а історія архівів козацької держави – Війська Запорозького – починається фактично з часів її утворення в середині XVII ст. і організації відповідних владних органів, передусім Генеральних військових канцелярії, суду, скарбу та інших державних інституцій. Слід відзначити, що саме Генеральна військова канцелярія була центром діловодного обігу всіх адміністративних органів Гетьманщини (від сотенної до полкової, а під час перебування під юрисдикцією Російської імперії також була центром зносин з вищими імперськими органами влади) і саме тому в ній накопичувалась велика кількість паперів, що згідно з вимогами діловодства того часу сортувалися і відкладалися в архіві канцелярії. Незважаючи на значну шкоду і масштабні втрати, яких документи зазнали під час воєн, козацьких і селянських повстань, стихійних лих тощо, масив документації все ж таки залишався настільки великим, що вже в 1739 р. було прийняте рішення про проведення розбору і сортування справ архіву за змістом і хронологією (цією роботою займалися 25 канцеляристів, очолюваних військовим канцеляристом Андрієм Лишнею).
Обов’язки архівіста de facto, ще до офіційного впровадження, виконували канцеляристи і військові канцеляристи. На початку 1760-х рр. гетьман Кирило Розумовський провів ряд реформ і змін в системі управління Гетьманщиною, серед яких ордером від 6 березня 1763 р. було запроваджено посаду архіваріуса de jure – першим архіваріусом став перекладач Генеральної військової канцелярії Семен Дівович (Дзівович): “Понеже доныне при Генералной войсковой канцеляріи настоящего архивариуса не учреждено … сія же должность для такой архивы … необходимо нужна и яко определенный от нас в Гененарлную войсковую канцелярию переводчиком Семен Дзивович … может содержать и должность архивариуса”, який в своїй присязі (“клятвенном обещании”) пообіцяв: “… за определеніем меня … к содержанію Генералной войсковой канцелярии архивы, в которой я принять имею в силе данной інструкціи на свои руки все оригинальные именные и Правительствующего Сената указы и грамоты, разных званий книги и письменные дела по описям, без дозволенія писаря генерального … никому ничего из порученного мне в ту архиву ни под каким образом не токмо орыгиналов, ни же от чего либо копій давать ни читать, ни выписывать, ни словесно объявлять не буду под опасением жестокого … штрафа і лишенія своего звания…” (Див.: Archiv Blitz “Про запровадження посади генерального архіваріуса”). Документи зберегли для нас імена (а в окремих випадках лише прізвища) архіваріусів тих часів: Дем’ян Петрашевич, Семен Гусаревський, Михайло Кедровський, Кондратовський, Гавришев, Гречинський, Герасим Адамович.
Діяльність архіваріусів, майже так само, як і сьогодні, складалася з організації зберігання документів, комплектування архіву новими надходженнями (наприклад, під час проведення Генерального опису Гетьманщини 1763–1769 рр., пізніше знаного як Румянцевський опис), описування справ і складання реєстрів (по суті – інвентарних описів), використання інформації цих документів (надання довідок за змістом документів на запити від вищих органів влади – Генерального військової канцелярії, Малоросійської колегії, канцелярії гетьмана, а також судів і магістратів). Проте, зазначена діяльність ускладнювалась наявністю наступних чинників: по-перше, відсутністю приміщень, пристосованих під потреби зберігання документів, по-друге великими обсягами робіт і необхідністю суміщати в своїй роботі всі напрямки архівної діяльності при наявності малого штату (зазвичай в архіві працювали архіваріус і декілька канцеляристів). Так, справи доволі часто зберігалися у вогких підвалах чи кімнатах “над погребом”, і навіть зберігання в кам’яних спорудах не завжди допомагало (в 1739 р. під архів Генеральної військової канцелярії в Глухові було виділено “кам’яницю” – дім генерального осавули Івана Мануйловича, який було знищено пожежею 1748 р.; пізніше архів було переміщено до інших кам’яних будівель, але в серпні 1784 р. він знову постраждав від пожежі. Саме з 80-х рр. XVIII ст. під зберігання архівів в приміщеннях полкових і сотенних канцелярій почали планувати спеціально відведені кімнати.
Зауважимо, що архіваріуси неодноразово зверталися до Генеральної військової канцелярії та Малоросійської колегії щодо незадовільного стану зберігання документів в непристосованих до цього приміщеннях без спеціального обладнання (шаф, стелажів) – маємо доповіді, донесення і рапорти Дем’яна Петрашевича від 1758 р., Семена Гусаревського від 1766 р., Михайла Кедровського від 1778 р., Герасима Адамовича від 1783 р. з цього питання. Зазвичай ці звернення залишались без відповіді – так, наприклад, Семену Гусаревському Малоросійська колегія повернула “оный (доклад) безъ резолюцій” і така реакція призвела до того, що “Гусаревскій с Дівовичем полагали мненіе впредъ о порчи оныхъ делъ докладывать за непристойное, дабы не причтенно каковой доткливости”. Але це не завадило Малоросійській колегії, в 1770–1780-х рр., згідно з низкою розпоряджень, створити спеціальні комісії для перевіряння роботи архіву: перша – у складі члена Малоросійської колегії Михайла Туманського та надвірного радника Івана Туманського; друга – у складі членів Малоросійської колегії секунд-майора Олександра Рахманова, дійсного статського радника, генерального судді Олександра Дублянського та колезького асесора Олександра Давидовича. В усіх бідах (поганому стані справ, попсованих гниттям, відсутності частини документів за найдавніші роки та реєстрів до деяких груп документів тощо) члени комісії звинуватили архіваріуса Михайла Кедровського, який свідчив, що попри всі негаразди і відсутність можливостей він і його попередники завжди намагалися дати раду збереженню документів хоча б власними силами: так, Семен Дівович власноруч обгортав попсовані справи чистим папером, щоб запобігти подальшому руйнуванню від гниття, і складав до кожної справи заголовок (ймовірно, в цих записах було зафіксовано й фізичний стан справ, тому що за спостереженням Кедровського, подальшого погіршення не відбувалося).
На закиди комісії щодо ще одного виду робот архіваріуса – складання реєстрів і описів документів – Михайло Кедровський доповідав, що справи від попередників отримав частково з реєстрами (описами), частково без них (причому деякі справи були відсутніми ще за Семена Дівовича), і вже на ці отримані справи створював реєстри власноруч; деякі справи, які вважалися вибулими, виявилися в наявності під час передавання архіву від Михайла Кедровського до Герасима Адамовича (загалом, за складеним за групами документів реєстром, було передано 53840 справ). В 1785 р., під час “освидетельствованія дел, оставшихся в Малороссійской коллегіи” від Генеральної військової канцелярії, було зазначено, що “все старые дела, производившіеся за бывшей Генеральной канцеляріи, до учреждения Малороссійской коллегіи, то есть по 1765 год, разделены на 35 родов и вновь порознь описаны … словом, вся архива Коллегіи … приведена ныне в наилучший порядок, что вменить должно означеного архиваріуса Адамовича отличным трудам, прилежности и похвальной в должности его исправности…”.
Будь-хто з архіваріусів, обійнявши цю посаду, був зайнятий також наданням довідок (відповідей і виписів з документів) на запити Генеральної військової канцелярії, Малоросійської колегії та інших владних установ – серед документів зустрічаються відпуски відповідей, складених Дем’яном Петрашевичем, Гаврилою Черняховським, Михайлом Кедровським тощо, а Герасим Адамович у своєму рапорті навіть скаржився, що не встигає суміщати видачу довідок і виписів з розбиранням документів “за наместничествами” і просив звільнити його з посади.
Маємо зауважити, що вже в 1768 р. були визначені вимоги до претендентів на посаду архіваріуса – Сенат видав указ про приведення архівів в “присутственных местах” у відповідний порядок, в якому було зазначено, що: “… в каждом месте к определению в архивариусы присутствующими выбираемы были люди трезваго жития и неподозрительные в пороках и иных пристрастиях непримеченные …”. Кожен архіваріус був чиновником, який отримував за це відповідну платню (“жалование”), а для нагородження певним чином чи при звільненні в абшит (у відставку у зв’язку з віком чи хворобою) отримував також атестат. Атестати архіваріусів містять інформацію про їх соціальне походження, сімейний стан, перебіг службової діяльності та просування кар’єрними сходами.
* * *
На виставці представлено документи з фондів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, які стосуються організації та функціонування Генеральної архіви, в якій зберігалися документи з провладних установ Гетьманщини (Генеральної військової канцелярії, Генерального суду і скарбу, Малоросійської колегії тощо). Презентовані документи надають уявлення про організацію архівної справи за часів Гетьманщини і певною мірою відображають процес “преемственности поколений”, який за іронією долі стосується не лише архівістів минулого і сьогодення, але й ставлення до архівів з боку тодішніх і сучасних можновладців.
Документи
1751 р., листопада 6. – Донесення членів Генерального військового суду Михайла Скоропадського, Федора Чуйкевича та Григорія Борозни гетьману Кирилу Розумовському про необхідність передавання справ, що залишились від діяльності Першої Малоросійської колегії, до архіву Генеральної військової канцелярії.
ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, спр. 130, арк. 2 і зв.
1751 р., листопада 6. – Донесення членів Генерального військового суду Михайла Скоропадського, Федора Чуйкевича та Григорія Борозни гетьману Кирилу Розумовському про необхідність передавання справ, що залишились від діяльності Першої Малоросійської колегії, до архіву Генеральної військової канцелярії, “понеже содɛржать при Суде ɛнеральном таковых дѣл мѣста нɛ сискивается”.
ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, спр. 130, арк. 2 і зв.
1758 р., червня 15–18. – Донесення військового канцеляриста Дем’яна Петрашевича та члена Генерального військового суду Іллі Журавки про необхідність ремонту будівлі архіву Генеральної військової канцелярії через пошкодження підлоги.
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 15046а, арк. 2 і 3.
1758 р., червня 15–18. – Донесення військового канцеляриста Дем’яна Петрашевича та члена Генерального військового суду Іллі Журавки про необхідність ремонту будівлі архіву Генеральної військової канцелярії через пошкодження підлоги: “в камɛнной архивѣ в двох избах … за згнилостію сволоков помост обвалился”, “как Суду гɛнɛральному доложено – в архивѣ пол совсѣм обломился”.
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 15046а, арк. 2 і 3.
1751 р. – Донесення чорторийського отамана глухівської сотні Михайла Малченка гетьману Кирилу Розумовського щодо надання з Генерального скарбу коштів.
ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, спр. 188, арк. 2 і зв.
1751 р. – Донесення чорторийського отамана глухівської сотні Михайла Малченка гетьману Кирилу Розумовського щодо надання з Генерального скарбу коштів (27 карбованців 43 копійок) для розрахунку з майстрами, які працювали на будівництві кам’яної будівлі архіву: “камɛнной архивы и палат”.
ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, спр. 188, арк. 2 і зв.
1781 р. – Плани полкової і однієї з сотенних канцелярій Прилуцького полку, на яких позначено розташування у цих приміщеннях кімнат архівів.
ЦДІАК України, ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 36.
1781 р. – Плани полкової і однієї з сотенних канцелярій Прилуцького полку, на яких позначено розташування у цих приміщеннях кімнат архівів.
ЦДІАК України, ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 37.
1781 р. – Плани полкової і однієї з сотенних канцелярій Прилуцького полку, на яких позначено розташування у цих приміщеннях кімнат архівів.
ЦДІАК України, ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 38.
1781 р. – Плани полкової і однієї з сотенних канцелярій Прилуцького полку, на яких позначено розташування у цих приміщеннях кімнат архівів.
ЦДІАК України, ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 36, 37, 38.
[1758 р., березень]. – Доповідь архіваріуса Дем’яна Петрашевича Генеральній військовій канцелярії про стан Генерального архіву, приведення в порядок справ та виготовлення шаф для їх зберігання.
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр 15152, арк. 2 і зв., 5.
[1758 р., березень]. – Доповідь архіваріуса Дем’яна Петрашевича Генеральній військовій канцелярії про стан Генерального архіву, приведення в порядок справ та виготовлення шаф для їх зберігання: в камɛнной архивѣ Гɛнеральной войсковой канцеляріи к лучшему и порядочнейшему содержанію имѣючихся в оной разных в переплетах книг и лежащих на полках прежних давних годов разных дѣл, необходимо потребно, чтоб те книги и дѣла вогкостію от муру происходящею не могли быть спорчены, для поклажи оных подѣлать при стенах деревянные шафи. А дѣла, лежащие на полках, скласть порядочно по нумерам с реɛстрами в сундук….
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр 15152, арк. 2 і зв., 5.
1766 р., серпня 26. – Доповідь архіваріуса Семена Гусаревського Малоросійській колегії про погані умови збереження документів.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 71 і зв.
1766 р., серпня 26. – Доповідь архіваріуса Семена Гусаревського Малоросійській колегії про погані умови збереження документів: “При моем от переводчика Семена [Дѣ]вовича приемѣ по архивѣ дѣл, [ви]дел я, что от сырого, мокротного и г[ни]лого воздуха грамоты, книги и др[угие] дѣла очень влажнеют… от чего оные весьма портятся, а со временем совсѣм повреждаются и согнить могут… И хотя окошки нарочно отворяются, чтоб свѣжой воздух входить мог, но от того доволной да и почти никакой помощи не видно; и так к отвращенію сего вреда не остается кажется надежнейшего посредства, как сдѣлать еще едну пѣчь…”.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 71 і зв.
1778 р., лютого […]. – Свідчення архіваріуса архіву Малоросійської колегії Михайла Кедровського про стан архіву.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 11 і зв., 14.
1778 р., лютого […]. – Свідчення архіваріуса архіву Малоросійської колегії Михайла Кедровського про стан архіву: “… когда скоропостижно разламани двѣ комнаты архиви архитектором Квасовимь …, то всѣ нужнѣйшие дѣла также укази, грамоти и книги опредѣленiй и протоколов и ревизiи внесенни в двѣ опредѣленнiе вновь комнати близь суда Генералного; а Генеральной описѣ сундуки в осталной на погребах комнатѣ складенни. Другого жь каменного строенiя для поставки оних сундуковь не било, но с крайнею нуждою онiе тридцат девят сундуков да Стародубовского полку сѣмнадцять лубяних коробокь и трохь полковь Кiевского, Полтавского и Прилуцкого в связках вомѣщенни в той комнатѣ становя один на другой [к самому потолку] въверх так, что [до испод]них сундуков для обозрѣнiя онихь [приступить] иначе не можно, развѣ винесьши [их] вон. А сохранял онiе по невигодѣ той комнати раствором в лѣтное время окошек и дверей, дабы воздухом свѣжим проходило и сим способом цѣлость онихь избереженна …не имѣя твердаго и непремѣнного способного для архиви мѣста и частою переноскою с мѣста на мѣсто оной, дѣлая вновь положенiе и имѣя толко одного канцеляриста в подпомогу. Между же тѣм и по насилаемим из Коллегiï указам и справкам также и от других департаментов всегдашние виправки дѣлая, не оздоровѣв совершенно глазами, так многотрудно и заботно время провель, что не мог успѣть освидѣтельствовать посля болезни вскорѣ всѣхь Генеральних описей по болшему их количеству и усмотрѣть вышеписанную порчь, о коей и рапортовать случая не имѣл”.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 11 і зв., 14.
1781 р., лютого 3. – Рапорт членів Малоросійській колегії Івана та Михайла Туманських про результати перевіряння наявності та фiзичний стан документів архіву.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 46–47 зв.
1781 р., лютого 3. – Рапорт членів Малоросійській колегії Івана та Михайла Туманських про результати перевіряння наявності та фiзичний стан документів архіву: “… что из тѣх свидѣтельствованых грамот нѣкоторыɛ оть вɛтхости заплѣснивили и подгнили так, что в иных мɛстах пораспадалися, другиɛ жɛ, новѣйшие, от сирости немного заплѣснивили, также на згибахъ поламались и пораздирались, а книги указов Правительствующаго Сената всѣ и ордеров нѣкоторые въ таком ветхом переплетѣ, что и листы въ иних с кореню повипадали и пораздиралися на писанном, как все то на страницах отъмѣченно въ прилагаемой при сем книгѣ въновъ сочинених реестров всѣх свидѣтельствованныхъ грамот, указов и протчого вышепоказанного, состоящей на шестистах двадцяти двух листах”.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 46–47 зв.
1763 р., лютого 10 – 1765 р., вересня 30. – Реєстр справ архіву Генеральної військової канцелярії. Без початку (з № 6368 по № 6922).
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 1, спр. 1744-а, арк. 23 і 45.
1763 р., лютого 10 – 1765 р., вересня 30. – Реєстр справ архіву Генеральної військової канцелярії. Без початку (з № 6368 по № 6922).
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 1, спр. 1744-а, арк. 23 і 45.
1782 р., грудня 2. – Реєстр справ "Генеральної архіви", складений під час передавання архіву архіваріусом Михайлом Кедровським полковому писарю Герасиму Адамовичу.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 67, 69 зв., 70.
1782 р., грудня 2. – Реєстр справ "Генеральної архіви" (загальна кількість справ за різними “ведомствами” – 53840 справ), складений під час передавання архіву архіваріусом Михайлом Кедровським полковому писарю Герасиму Адамовичу.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 67, 69 зв., 70.
1785 р., липня […]. – Рапорт в Малоросійську колегію від бунчукового товариша Петра Миклашевського та асесора Івана Войцеховича про “освидѣтельствование дѣл, оставшихся в Малороссійской коллегії” від Генеральної військової канцелярії.
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 672, арк. 5–6.
1785 р., липня […]. – Рапорт в Малоросійську колегію від бунчукового товариша Петра Миклашевського та асесора Івана Войцеховича про “освидѣтельствование дѣл, оставшихся в Малороссійской коллегії” від Генеральної військової канцелярії. Зокрема зазначено, що “всѣ старые дѣла, производившіеся за бывшей Генеральной канцеляріи, до учрежденія Малороссійской коллегіи, то есть по 1765 год, раздѣлены на 35 родов и вновь порознь описаны… Все ж показанные дѣла поря[дком] положены на полках с означеніем [на] бумажках, приложенных на связках……каждый род дѣл, также с какого года, и номеры, и по якой имянно, а для лучшего распознанія и ясности между старыми и производившимися в Малороссійской коллегіи и в бывших Скарбовой канцеляріи, и Генеральной щетной комиссіи дѣлами, положены на полках против каждого рода старых дѣл и в реɛстрах оных дел алфавитные буквы, означающие по якому именно реɛстру те дѣла состоят описаны…”.
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 672, арк. 5–6.
1785 р., липня […]. – Алфавітний реєстр справам (доданий до рапорту бунчукового товариша Петра Миклашевського та асесора Івана Войцеховича).
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 672, арк. 7 і зв.,12.
1785 р., липня […]. – Алфавітний реєстр справам (доданий до рапорту бунчукового товариша Петра Миклашевського та асесора Івана Войцеховича): “вѣдомость, во скольку родах состоят разобранные дѣла, производившиеся в Малороссійской коллегіи по военной, внутренней и апелляціонной експедиціям … производившіеся за бывшей Генеральной канцеляріи и в каком количествѣ дѣл …”.
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 672, арк. 7 і зв.,12.
1760 р., червня 2. – “Цедула” до архіву Генеральної військової канцелярії і резолюція щодо розшуку та надання військовим канцеляристом Гаврилою Черняховським архівної довідки про ревізії і компути 1708–1723 роки по Стародубському, Ніжинському, Чернігівському і Прилуцькому полках для з’ясування питання про рангові (гетьманські) маєтності.
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 16368, арк. 18 і зв., 19.
1760 р., червня 2. – “Цедула” до архіву Генеральної військової канцелярії і резолюція щодо розшуку та надання військовим канцеляристом Гаврилою Черняховським архівної довідки про ревізії і компути 1708–1723 роки по Стародубському, Ніжинському, Чернігівському і Прилуцькому полках для з’ясування питання про рангові (гетьманські) маєтності. Відповідь архіву: “По справке в Енеральной архивѣ требуемого ничего не сискалось. Канцелярист Демян Петрашевич. По справке з экономическими дѣлами содержащимися в архивѣ сколко значащихся в сей справке дѣл сискалось, между дѣлами они все отданы в Нѣжинскоɛ повѣте по опѣси за роспискою, а болѣɛ требуемых дѣл не сискалось. Войсковій канцелярист Гаврило Черняховский”.
ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 16368, арк. 18 і зв., 19.
1768 р., червень. – Запити з Малоросійської колегії до “Генеральної архіви” про наведення довідки щодо належності с. Полонки Прилуцького полку до рангових маєтностей генеральних бунчужних. Відповідь архіву.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 3242, арк. 2 і 5.
1768 р., червень. – Запити з Малоросійської колегії до “Генеральної архіви” про наведення довідки щодо належності с. Полонки Прилуцького полку до рангових маєтностей генеральних бунчужних. Відповідь архіву: “По справкѣ з Генеральной архивы с дѣлом … по высочайшей грамотѣ на ранги генеральной старшины и великороссийских членов дворов явилось, что той Прилуцкого сотнѣ полковой сɛɛло Полонки за силою грамоты на ранг бунчужному генеральному от гетмана Данила Апостола 732 года надано. А каким образом оноɛ сɛло Полонки из числа ранговых выбыло, по дѣлу не значится и по архивѣ [никакого вида] не сискуется … 1768 года октября 18 дня. Войсковій канцелярист Михайло Кедровский”.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 3242, арк. 2 і 5.
1783 р., липня 14. – Рапорт архіваріуса Малоросійської колегії полкового писаря Герасима Адамовича на звільнення його з посади через неможливість суміщати розбір книг перепису 1764 р. (“за намісництвами”) з повсякденними роботами архіву (видачею довідок і відповідями вищим органам влади).
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 153, арк. 72, 81 і зв.
1783 р., липня 14. – Рапорт архіваріуса Малоросійської колегії полкового писаря Герасима Адамовича на звільнення його з посади через неможливість суміщати розбір книг перепису 1764 р. (“за намісництвами”) з повсякденними роботами архіву (видачею довідок і відповідями вищим органам влади): “…будучи занят раздѣленїем с опредѣленними канцеляристами архивных дѣл по намѣстничествам и всегдашным отправленїем по насилаемим с Коллегії указам и запросам, по сообщеніям Киевского, Черниговского и Новгородского-Сѣверского намѣстнических правленїй и палат тѣх намѣстничеств, такъже и с протчих мѣст с требованіем съ разных узаконенiй копїй и съ других по разним дѣлам выдов (окромѣ дѣл) справок, с коихъ болшою частїю нужные и требующіе для аккуратних выправокъ немалого времены и за всеприлѣжнѣйшим моимъ старанїем и трудами не могу успѣвать, чтобы между тѣм принимать и онїе Скарбовой канцеляріи и Щетнои коммисіи дѣла, и что по неимѣнію кому списивать тѣх требуемих съ разных мѣстъ съ узаконенїй многих копїй (о чем и Малороссійская коллегія благоволит примѣтить съ ежечасто посилаемих въ оную Коллегію от меня рапортов съ приложенїем тѣх копій), занимая для списиванія онихъ копїй в силу указа Малороссійской коллегії тѣх же канцелярист, кои опредѣленни к разбору дѣл, чинится чрезъ то немалая остановка в разсужденії оных дѣл …”.
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 153, арк. 72, 81 і зв.
1768 р. – Атестат архіваріуса Київської губернської канцелярії Якова Бєлозерського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 5703, арк. 7.
1768 р. – Атестат архіваріуса Київської губернської канцелярії Якова Бєлозерського.
ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 5703, арк. 7.
1786 р., червня […]. – Атестат архіваріуса Малоросійської колегії Герасима Адамовича.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13629, арк. 8.
1786 р., червня […]. – Атестат архіваріуса Малоросійської колегії Герасима Адамовича.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13629, арк. 8.
1783 р., лютого 16. – Донесення архіваріуса Михайла Кедровського президентові Малоросійської колегії графу Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському з проханням розпорядитися про видачу йому затриманого на час слідства жалування.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 7 і зв., 16.
1783 р., лютого 16. – Донесення архіваріуса Михайла Кедровського президентові Малоросійської колегії графу Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському з проханням розпорядитися про видачу йому затриманого на час слідства жалування: “…По означɛнним обстоятɛлствам я, состоя нɛразрѣшɛнным, нɛ толко лишаюсь посрɛдства въ получɛніи за двадцать один годъ службы моɛй награждѣнія, но и способов к испрошɛнію за оную по Коллɛгії свидѣтɛлства и сим случаɛм, нɛ имѣя мѣста к прɛпитанію, подвɛргаюс конɛчному бѣдствію съ жɛною и дѣтмы, кои страдают совмѣстно, нɛ імѣя приличного прокормлɛнія и одѣянія, а болшɛ свойствɛнного им в наукахъ воспитанія, причиною удɛржаного мнѣ сɛмысот рублɛй жалованя, коɛго нɛполучɛніɛмъ, питаясь из собствɛнного чрɛзъ пять лѣт капитала, вошɛл в разоритɛлной долг…”.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 7 і зв., 16.
|
Головна сторінка
