_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



До 370-ї річниці битви під Берестечком 1651 року

Моя поразка зветься Берестечком…
Ліна Костенко. Берестечко

Битва під Берестечком 30 червня 1651 року не стала новою перемогою гетьмана Богдана Хмельницького у війні, яку очолювані ним козаки в союзі з кримськими татарами розпочали проти військ Речі Посполитої в 1648 році. Ця битва закінчилася поразкою козацько-татарського війська, а сам гетьман, як заручник кримського хана, вимушений був покинути поле битви. Після перемог при Жовтих Водах, під Корсунем і Пилявцями та Зборівського договору ця поразка виглядала нищівною та непоправною. Проте, незважаючи на вимушений відступ, всупереч несприятливим умовам, погоджуючись на невигідні для козацької держави умови нового Білоцерківського договору, гетьман Богдан Хмельницький не втратив віри, не змирився з тимчасовою поразкою і продовжив збирати нові сили для подальшої боротьби. “Я знаю грамоту свободи, її підписують мечі!” – саме такі слова поетеса Ліна Костенко вклала в уста гетьмана Богдана Хмельницького, переможеного, але нескореного.

Існує вислів: “Програти один бій – ще не означає програти всю війну!”, й про це не слід забувати, тому що розуміння й виправляння власних помилок, наполегливість у досягненні своєї мети та віра в своїх соратників відкривають шлях до перемоги. В історії нашої країни кожна поразка, з якої було зроблено відповідні висновки, давала поштовх для подальшої боротьби за незалежність і державність, побудовану на демократичних засадах і традиціях Війська Запорозького.

* * *

Представляємо документи з фондів ЦДІАК України, які висвітлюють факти і події, що відбулися напередодні, під час битви під Берестечком та після неї.

Реляція від імені короля Речі Посполитої Яна-Казимира про перемогу у битві з козаками і кримськими татарами під Берестечком, “меморіал військових дій”, схема розташування польського війська, “новини” та уривок діаріуша невідомих осіб (представників Речі Посполитої) описують хід самої битви; грамота турецького султана до гетьмана Богдана Хмельницького та Війська Запорозького, надіслана на початку 1651 року, свідчить про його підтримку та надання військової допомоги з боку кримського хана, а укладені “Пункти заспокоєння Війська Запорозького…” (Білоцерківська угода від 28 вересня 1651 року) ознаменували завершення цього періоду війни.

Заслуговують на увагу також маніфестації від імені шляхтичів Петра Хоревського, Яна Зайця та Адама Вільги перед Луцьким ґродським урядом щодо сплати надзвичайного подвійного подимного податку, ухваленого шляхтою Волинського воєводства 14 липня 1651 року на екстроординаційному сеймику у генеральному обозі коронного війська поблизу Берестечка з питання розпуску посполитого рушення після перемоги військ Речі Посполитої в битві під Берестечком – було визнано за доцільне зібрати додатковий податок на утримання найманих корогв замість посполитого рушення для ведення подальших бойових дій.

Цікавим документом є також королівський мандат у судовій справі між луцьким й острозьким єпископом Діонісієм Балабаном та холмським і белзьким єпископом Яковом Сушею щодо порушення угоди 1634 р., яка між іншим стосується й захоплення у греко-католиків чудотворної ікони Холмської Богоматері (одна з найбільш шанованих українських ікон, яка до сьогодні збереглася в Україні). За переказами сучасників, напередодні битви поблизу Берестечка цією іконою заволодів Яків Суша, який привіз її до королівського табору і відтоді кожен день починався з молитви короля і шляхти перед цією іконою; перемогу війська Речі Посполитої у битві під Берестечком було визнано як прояв чудотворіння ікони.

Серед документів виставки також представлено описання битви під Берестечком в літописах Самовидця, Григорія Грабянки, Петра Симоновського і в “Історії русів”.

Із книги Івана Каманіна, одного з перших директорів Київського центрального архіву давніх актів, представлено схему Берестецької битви (він, в свою чергу, використав схему битви з архіву польського короля Станіслава Августа, опублікованої в журналі “Северный Архив”).

Вшанування пам’яті полеглих козаків представлено документами з фонду архітектора Володимира Леонтовича – фото Свято-Михайлівської церкви, збудованої в 1650 р. і перенесеної з села Острів Дубенського повіту на острів Журавлиха на річці Пляшівка поблизу Берестечка (за переказами саме в цій церкві молився гетьман Богдан Хмельницький напередодні битви), а також проєктом нової Свято-Георгіївської церкви молодого архітектора Володимира Максимова (креслення фасаду і розрізу) на Козацьких могилах; цю церкву побудовано протягом 1911–1914 рр., вона є унікальною спорудою, що не має інших світових аналогів; незвичний іконостас, який розміщений назовні, доповнено розписом художника Івана Їжакевича – картиною “Голгофа”.

Виставку підготувала
Начальник відділу
давніх актів
О. Вовк


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2021 - ЦДІАК України
Всі права застережені