Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

• Історична довідка
• Структура фонду
• Структура архiву
• Дорадчі органи
• Ми - архівісти!

Київський центральний архів давніх (древніх) актів (КЦАДА) засновано у 1852 р. згідно з указом Сенату від 2 (14) квітня, про організацію центральних архівів для актових книг у Києві, Вітебську та Вільно. В Україні, Литві та Білорусії створювалися регіональні архіви для зберігання документів колишніх установ Великого князівства Литовського і Речі Посполитої XVI-XVIІІ ст.

Ідея створення архіву для актових книг виникла серед членів Тимчасової комісії для розгляду давніх актів і зустріла підтримку з боку адміністративних кіл київського, подільського і волинського генерал-губернаторства. 1849 р. генерал-губернатор направив у Петербург доповідну записку, складену членом комісії М.Д. Іванишевим, про необхідність створення архіву, в якій підкреслювалася юридична та історична цінність актових книг. Питання було вирішено 1852 р. Всі установи, в яких зберігалися актові книги, мали скласти на них описи і відправити їх у Київ. Упродовж 1852-1854 рр. із повітових судів, казенних палат, городових магістратів та інших установ 25-ти міст і містечок Київської, Подільської і Волинської губерній надійшли 5833 книги і понад 453 тис. окремих документів за минулі століття до 1799 р. включно. В наступні роки архів прийняв із місцевих установ 50 книг, і з Київської Археографічної Комісії 1598 документів, із київських губернських установ, зокрема Київської казенної палати і Київської губернської канцелярії надійшло понад 8,5 тис. цивільних та 85 тис. кримінальних справ, переважно адміністративних і судових установ Гетьманщини XVIII ст.; з Чернігівської казенної палати одержано документи монастирів на маєтки, секуляризовані 1786 р. З 80-х рр. XIX ст. КЦАДА за складом документів поділявся на три відділення: а) основний комплекс – актові книги; б) окремі документи в кількості понад 456 тис.; в) документи фондів установ Гетьманщини XVIII ст., в основному Київщини.

Архів підпорядковувався Міністерству народної освіти і Правлінню Київського учбового округу, перебував під наглядом київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Безпосередньо архів підпорядковувався правлінню Університету Св. Володимира, в приміщенні якого й розміщувався. Керівництво архівом покладалося на завідувача університетської бібліотеки – бібліотекаря, який вважався також архіваріусом. Штат архіву складався з двох помічників архіваріуса і двох писарів. Нечисленність і низька оплата праці архівістів призводили до частої зміни чиновників. 1883 р. замість двох посад помічників завідувача та двох писарів запровадили по одній посаді з більшим жалуванням. 1884 р. архів приєднали до навчально-допоміжних установ університету. 1892 р. КЦАДА оголосили самостійною одиницею в структурі університету. 1903 р. архів було виведено з підпорядкування завідувача бібліотеки й затверджено новий штат, яким передбачалися посади завідувача архіву – архіваріуса, секретаря та двох помічників і писарів-копіїстів. 1912 р. збільшено заробітну плату співробітників, кількість їх збільшилася до восьми осіб (без технічного персоналу). У такому складі архів працював до 1917 р.

Створення науково-довідкового апарату (НДА) розпочалося з укладення каталогу актових книг XVI-XVIII ст., надрукованого в «Университетских известиях» за 1862-1864 рр. їх описування розпочалося 1855 р. Першими в роботу було взято актові книги XVIII ст., оскільки вони найчастіше використовувалися при наданні довідок. Залучення до роботи співробітників з вищою освітою, зацікавлених у вивченні історії, І. Новицького, К. Козловського, І. Каманіна, О. Левицького та ін. сприяло тому, що до серед. 1890-х рр. було описано 90 книг, з яких видрукувано 44. Основна увага приділялася описуванню найдавніших книг XVI ст. і книг установ Київського воєводства XVII-XVIII ст. Опис здійснювався поактово з викладом змісту кожного документа. Величезний обсяг роботи, поактовий метод описання, невеликий штат архіву не сприяли просуванню роботи. З 1869 р. до початку Першої світової війни було видрукувано описи лише 79 книг, хоча підготовлено майже удвічі більше.

Важливою проблемою було виявлення вписаних до книг фальшивих актів. Результатом дослідження І. Каманіним фактів підробок записів у актових книгах стала його доповідь на XI Археологічному з'їзді. Завдяки вивченню ним українського скоропису XVI-XVIII ст. вийшов у світ палеографічний збірник, відзначений Уварівською премією Російської академії наук. І. Каманіним спільно з співробітницею архіву О. Вітвицькою було підготовлено до видання альбом водяних знаків, які мали стати інструментом для розпізнавання підроблених актів. Співробітники КЦАДА брали участь у виявленні, відбиранні, копіюванні, археографічному опрацюванні актових документів для видання в «Архиве Юго-Западной России» (К., 1859-1914. - Ч. І-VIII). Низку томів упорядкували І. Каманін, К. Козловський, І. Новицький, який, крім того, уклав іменний і географічний покажчики до 27-ми томів «Архіву».

У 1917-1920 рр. – за часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, більшовицької влади – співробітники КЦАДА, зокрема І. Каманін, В. Романовський та інші брали участь в розбудові архівної системи в Україні, розробленні теоретичних, методичних і практичних засад архівної реформи. В цей складний час архів не тільки зберіг свої фонди, але й прийняв на зберігання важливі документи, зокрема, колекцію метричних книг церков Поділля XVI-XVIII ст., колекцію зібраних Київською археографічною комісією документів XIV-XVIII ст.

У 1924 р. КЦАДА передано у відання Укрцентрархіву. «Положення про Центральне архівне управління, установи при ньому та його місцеві органи» від 25 січня 1928 р. визначило компетенцію і функції Центрального архіву стародавніх актів у м. Києві. КЦАДА оголошувався науково-організованим сховищем архівних документів науково-історичного значення, затверджувалися профіль і структура архіву, які склалися в другій половині XIX ст. Архів мав таку структуру:
а) відділ актових книг, грамот й ін. документів литовсько-польської доби;
б) відділ колекцій та приватних фондів;
в) відділ архівних фондів установ Київщини XVII-XVIII ст.

До першого відділу ввійшло 5938 актових книг, що відклалися у діяльності понад 60-ти установ – повітових земських, гродських і підкоморських судів, магістратів і ратуш литовсько-польської доби.

У другому відділі зберігалися «окремі документи» у фасцикулах – неоціненне доповнення до актових книг Летичівського, Житомирського і Подільського повітових судів, колекції документів Київської археографічної комісії, Історичного товариства Нестора-Літописця, «Серія Б», «Нова Серія», «Збірка монастирських документів», «Збірка автографів і палеографічних зразків» тощо. До третього відділу було віднесено понад 160 фондів – частини відомчих архівів установ Гетьманщини та російської царської влади в Україні: Генеральної військової канцелярії, Малоросійських колегій, Генерального військового суду, Київської губернської канцелярії, Київської приказної ізби тощо.

Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 20 червня 1932 р. «Про Центральну архівну управу УСРР, її місцеві органи та установи, що є при ній та при місцевих органах» архів перейменовано на Всеукраїнський центральний архів стародавніх актів у м. Києві, з такою назвою він проіснував до 1941 р. Періодичні реорганізації архівної системи супроводжувалися репресіями стосовно ідеологічних противників. Звільнення та арешти співробітників КЦАДА відбулися у 1928 і 1932 рр., а на поч. 1934 р. було звільнено увесь склад працівників архіву. Архівна система втратила кращі наукові сили теоретиків і практиків архівної справи.

Важливою подією у 1920-х і наприкінці 1930-х рр. було надходження з рукописних відділів бібліотек АН СРСР та Всеукраїнської АН понад 400 томів Румянцевського Генерального опису Малоросії другої половини XVIII ст., а також з Київського обласного історичного архіву понад 10 тис. справ архівів магнатських і шляхетських родів ХVI-ХІХ ст. Завдяки директору архіву В. Романовському було розроблено методику боротьби зі шкідниками паперу і шкіряних оправ до актових книг, проводилася консервація і реставрація пошкоджених документів з паперовою і пергаментною основою тощо. З відкриттям у 1938 р. реставраційної лабораторії з’явилася можливість планомірно, хоч і в обмежених обсягах, проводити консервацію та ін. профілактичні заходи щодо забезпечення збереженості документів, зокрема їх очищення, дезінфекцію, дезінсекцію і картонування.

Важливим завданням, здійсненим у цей період, був облік документів. З цією метою архів провів уточнення фондування архівних матеріалів й обліку фондів, склав картотеку і список фондів, аркуші фондів, описи фондів. На 1 квітня 1941 р. в архіві налічувалося 456 фондів та 484 061 справа, з них неописаних 18 300 справ і нерозібраних 67 651 документ. Упродовж 1920-1930-х рр. у КЦАДА створено систему довідників про зміст документів, більшість з них було підготовлено до 1934 р. Це – перший в Україні путівник (Центральний архів стародавніх актів: збірник статей /за редакцією В. Романовського. – К., 1929), інвентарні описи практично до всіх фондів, історичні довідки про фонди, тематичні покажчики до низки описів, огляди фондів, географічні та іменні покажчики до надрукованих у XIX - на поч. XX ст. описів актових книг тощо. Завдяки розробленій В. Романовським методиці вдалося прискорити описання актових книг, внаслідок чого було завершено опрацювання книг XVI ст. і розпочато роботу з книгами XVII ст. (разом 330 книг); важливим заходом було впорядкування т. з. «окремих документів», у результаті чого було складено каталог і покажчики до летичівських, подільських і житомирських фасцикул і протокольних книг тощо. Від кінця другого десятиріччя і до 1941 р. для КЦАДА були характерними всі форми користування документами: шляхом надання дослідникам у читальному залі, публікації та популяризації документів через періодичну пресу, виставки, екскурсії, радіопередачі, лекції. Введення спрощеного доступу до документів сприяло зростанню інтересу до вивчення історії України у 1920-х рр., збільшенню кількості дослідників (до 40 і більше осіб щорічно, до революції їх було не більше 10), серед яких О. Грушевський, П. Клименко, М. Василенко, О. Оглоблин та ін. Активними користувачами і дослідниками документів були працівники архіву В. Романовський, О. Андріяшев, О. Новицький, М. Тищенко та ін. Репресії 1934 р. призвели до того, що в читальному залі працювало тільки 4 особи. Невелике зростання користувачів почалося в кінці 1930-х рр.

КЦАДА активно займався реалізацією заходів, пов’язаних з видавничою справою, зокрема підготовкою до видання збірників документів з історії торгівлі в Україні у XVIII ст., «Селянські революційні рухи кінця XVIII ст. на Київщині та Волині», «Коліївщина» тощо, з яких у 1946 р. було надруковано лише один під назвою «Україна перед Визвольною війною 1648-1654 рр.: збірник документів (1639-1648 рр.)».

Найтрагічнішими для архіву стали 1941-1944 рр., час окупації України нацистською Німеччиною. Залишений радянською владою в Києві напризволяще, КЦАДА втратив дві третини свого фондового складу. За іронією долі збереглося тільки те, що фашисти вивезли з міста напередодні вступу радянських військ у Київ. 1944 р. завдяки М. Геппенерові з Чехословаччини, де опинилися документи українських архівів, було повернуто близько 2 тис. актових книг та фонди установ Гетьманщини і низку приватних архівів колекції КЦАДА. З 1943 р. КЦАДА ввійшов до складу ЦДІА України у м. Києві як відділ.

Друга світова війна завдала непоправної шкоди Київському центральному архіву давніх актів. Залишений відступаючими військами напризволяще, архів втратив дві третини свого фондового складу. Корпус Київського університету, в якому розміщувався архів, було вщент зруйновано; пограбовано та частково знищено архівні документи, що зберігалися у спорудах Воскресенської та Різдвяної церков. Фактично вціліли лише ті документи, які під час війни опинилися за межами Києва: Евакуйовані радянською адміністрацією в тил та вивезені окупаційною владою у 1943 р. до архівного центру в м. Троппау (нині м. Опава, Чехія).

Зі звільненням України розпочинається відбудова архівного галузі. На виконання постанови Ради Народних Комісарів СРСР від 29.03.1941 № 723 «Об утверждении Положения о Государственном архивном фонде СРСР и сети Государственных архивов» наказом Народного Комісара Внутрішніх Справ УРСР від 01.10.1943 № 021 «О реорганизации государственных архивов Украинской ССР в соответствии с утвержденной СНК ССР сетью» було створено Центральний державний історичний архів УРСР в м. Київ. Одночасно ліквідовувалися центральні архіви давніх актів у м. Києві та м. Харків, документальні матеріали яких включалися до складу Центрального державного історичного архіву УРСР в м. Київ та його філіалів у мм. Харкові та Львові.

У січні 1944 р. Державною штатною комісією при РНК СРСР затверджено штат ЦДІА УРСР у кількості 70 осіб. І вже у березні 1944 р. призначено на посади перших працівників. Проте добір кадрів тривав повільно, на кінець року штатна чисельність архіву становила 33 працівники. Повністю укомплектовано штат архіву було лише в кінці 1946 р.

Для забезпечення діяльності архіву було надано приміщення бурси на території Софіївського заповідника, сховища у Покровській та Економічній церквах Києво-Печерської Лаври, напівпідвальне приміщення по вул. Короленка, 15. Всі приміщення були умовно придатними для зберігання архівних документів, оскільки не опалювалися і потребували ремонту.

Характеризуючи умови роботи працівників у звіті про роботу архіву за 1945 рік, зазначено: «…работа проводилась в очень тяжелых условиях. Зимой приходилось работать в холодных помещениях при отсутствии свободной площади и стеллажного оборудования. Отсутствие площади и оборудования приводило к тому, что приходилось по несколько раз перекладывать архивные материалы с одного места на другое».

Протягом трьох років вказані приміщення відремонтовано, вирішено проблему опалення архіву, у сховищах встановлено додаткові стелажі та шафи для зберігання колекцій унікальних матеріалів, проведено ряд протипожежних заходів, здійснено ремонт робочих кабінетів та читального залу архіву.

Фактично, з перших днів роботи архіву, всі зусилля працівників архіву було спрямовано на розбір та інвентаризацію переміщених, вцілілих та переданих фондів.

За 1944 р. історичний архів прийняв від Київського обласного архіву та Харківського архіву революції 152 фонди (99,5 тис. од. зб.). У цьому самому році з м. Златоуст (нині місто Челябінської обл., РФ) було реевакуйовано понад 100 тис. од. зб.

У цьому ж році Управлінням державними архівами НКВС УРСР затвердило «План комплектування ЦДІА УРСР на 1944-1948 рр.» відповідно до якого державні архіви Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Миколаївської, Одеської, Прилуцької, Харківської та Чернігівської областей мали передати на постійне зберігання до ЦДІА УРСР фонди центральних органів влади, адміністративних та судових установ, фонди релігійних установ, які діяли на території України до 1917 р., особові фонди видатних діячів та інші профільні документи. По завершенню переміщення архівних документів у ЦДІА УРСР мало перебувати на обліку понад 1,5 млн. од. зб. Проте робота з прийому профільних архіву архівних документів та передачі непрофільних не припинялася протягом 50-60-х рр. На початку 60-х рр. на постійне зберігання до архіву почали надходити архівні документи та їх копії з Центрального державного архіву давніх актів СРСР, Центрального державного архіву літератури та мистецтва СРСР, архіву Академії наук СРСР та інших архівних установ.

У 1949 р. завершено роботу з обліку фондів, уточнено списки фондів по відділам, уточнені облікові записи внесено до аркушів та карточок фондів. Протягом наступних років тривала копітка робота з розбирання, систематизації та інвентаризації документів. Відповідно до наказу Архівного управління МВС УРСР від 18 квітня 1950 р. № 258 «Про завершення упорядкування та забезпечення збереженості документів» всі архівні установи України мали завершити роботи з перевіряння наявності до кінця 1951 р., але завершити цю роботу архів зміг лише у 1956 р.

При розбиранні та систематизації було відібрано 517467 од. зб., які не відносилися до профілю архіву, і передано іншим архівним установам, головним чином Центральному державному архіву Жовтневої революції УРСР та Державному архіву Київської області.

По завершенню робіт з впорядкування та розсекречення архівних документів у 1962 р. проведено реорганізацію. Для впорядкування і концентрації обліку фондів по архіву та удосконалення науково-довідкового апарату створено відділ обліку. Об’єднано відділ фондів адміністративно-судових установ та відділ фондів фінансово-економічних установ в один відділ установ кінця XVIIІ- поч. ХХ ст. Читальний зал виокремлено в окремий структурний підрозділ.

Одночасно з впорядкуванням фондів проводилася робота зі створення та розвитку довідкового апарату.

Значних зусиль було докладено архівістами у створенні каталогу. Для упорядкування цієї ділянки роботи у 1954 р. було запроваджено карткову систему, а координацію роботи, контроль якості робіт, внесення уточнень та доповнень до каталогу, закріплено за окремим відділом. У 1961 р. для потреб каталогу було відпрацьовано класифікатор каталогу та виготовлено спеціальні шафи.

У зв’язку із затвердженням постанови Ради Міністрів УРСР від 25 грудня 1969 р. № 688 «Про заходи по поліпшенню архівної справи в республіці», було ліквідовано філіал ЦДІА УРСР у м. Харкові, а його документи об’єднано з фондами ЦДІА УРСР у м. Київ.

У 1970 р. введено в експлуатацію головний корпус комплексу споруд центральних державних архівних установ, у правому крилі якого розмістився історичний архів. У 1971 р. з ліквідованого філіалу ЦДІА УРСР у м. Харкові до ЦДІАК перевезено понад 150 тис. одиниць зберігання.

У перші повоєнні роки при архіві функціонувала історико-архівна аспірантура під керівництвом А. Введенського, М. Рубача, К. Гуслистого. Протягом 1945-195 рр. 18 працівників архівних установ захистили кандидатські дисертації.

З метою підвищення кваліфікації та обміну досвіду керівники структурних підрозділів періодично відряджалися до архівних установ союзних республік, а на базі архіву проходили виробничу практику студенти Московського історико архівного інституту та Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Для розгляду питань організації, визначення основних напрямів та оцінки результатів науково-дослідної та методичної роботи створено Наукову раду. У 1950 р. при архіві почав працювати методичний кабінет, на базі якого надавалися консультації з питань науково-технічного упорядкування документальних матеріалів, читалися лекції, проводилися навчальні курси для працівників архівних установ.

Для підвищення наукового рівня збірників документів у 1957 р. при ЦДІА УРСР створено Вчену раду, до складу якої увійшли провідні спеціалісти архівної справи та історики: І. Л. Бутич, І. О. Гуржій, І. Ф. Волощук, П. А. Лавров, М. А. Рубач, Г. С. Пшеничний, В. І. Стрельський, В. І. Шелудченко, І. Т. Щербина та інші.

Фактично з перших днів своєї діяльності архів розпочав обслуговування користувачів. Не дивлячись на складні умови роботи у 1944 р. у читальному залі архіву зареєструвалося 39 користувачів, яким видано 3699 архівних документів, знято 207 копій, зроблено 1512 виписок, видано 115 довідок. За своїм складом більшість дослідників – викладачі вузів і шкіл, працівники науково-дослідних установ, партійних та виконавчих органів влади. В наступні роки кількість користувачів та кількість виданих їм матеріалів постійно зростала: у 1950 р. зареєстровано 256 користувачів (видано 13328 од. зб.); у 1958 р. – 340 користувачів (видано 18213 од. зб.); у 1968 р. – 472 користувачі (видано 20262 од. зб.).

Архів взяв активну участь у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР». Лише в 1963 р. переглянуто понад 500 фондів, складено 30 тис. тематичних карток на виявленні документи.

У повоєнні десятиліття в інформаційній сфері головним пріоритетом діяльності архіву була підготовка тематичних збірників документів. Серед документальних видань 1940-60-х рр.: «Революція 1905–1907 рр. в Україні», «Україна перед визвольною війною 1648–1654», «Український народ у Вітчизняній війні 1812 року», «Устим Кармалюк», «Воссоединение Украины с Россией: документы и материалы» (т. 1–3), «Документы об освободительной войне украинского народа: 1648–1654», «Документи Богдана Хмельницького: 1648–1657». У 1970-80-х рр. тематика документальних публікацій обмежувалася майже виключно серіями з історії робітничого і селянського рухів. У другій половині 1980-х — на початку 1990-х рр. тематика археографічних публікацій зосереджувалася на ранньомодерній добі («Торгівля на Україні XIV – середина XVII ст.: Волинь і Наддніпрянщина», «Описи Київського намісництва 70–80 років XVIII ст.: описово-статистичні джерела»). Ранній Новий час залишився основним хронологічним маркером у видавничій діяльності ЦДІАК України в роки незалежності (корпусне видання «Архів Коша Нової Запорозької Січі: 1734–1775», «Руська (Волинська) Метрика: регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства): 1569–1673», «Книга Київського підкоморського суду (1584–1644)», «Володимирський гродський суд: подокументні описи актових книг, вип. 1: справи 1–5: 1566–1570», «Національно-визвольна війна в Україні: 1648–1657: збірник за документами актових книг», ««Пакти і Конституції» Української козацької держави (до 300-річчя укладення)», «Сковорода Г.С. Ізраїльський Змій»).

Із 1992 року архів має сучасну назву: Центральний державний історичний архів України, м. Київ. Таємні фонди (жандармських управлінь та відділень, охоронних відділень, військових, судів, прокурорів, спеціальних комісій) розсекречено й удоступнено для користувачів. Станом на поч. 2013 р. в архіві зберігається 1618 фондів, і понад 1 млн. 300 тис. одиниця зберігання. Каталог архіву (формується з 1954 р.) нараховує понад 1 млн. карток. Створюється сучасна інформаційна система, функціонують облікові й тематичні локальні бази даних.

У ЦДІАК України сконцентровано документи, що висвітлюють історію нашої держави періоду її входження до складу Литви і Польщі (з ХІV до кінця ХVІІІ ст.), Росії (з першої половини ХVІІ ст. до Лютневої революції 1917 р. в Росії). Важливе місце займають фонди установ Гетьманщини (друга половина ХVІІ ст. - остання чверть ХVІІІ ст.).

Найдавнішою пам'яткою архіву є Євангеліє грецькою мовою на пергамені ХІІІ ст.; найстарішим документом - грамота руського старости Отто з Пільче 1369 р. Давні матеріали також зібрані в колекції документів Київської археографічної комісії. Це - привілеї литовських князів і польських королів, універсали українських гетьманів, грамоти російських царів, документи з власноручними підписами визначних діячів України, Росії, інших країн. Документи збірки складені 17 мовами (українською, російською, польською, латинською, німецькою, французькою, старослов’янською, турецькою, італійською, молдавською, арабською, вірменською, грецькою, китайською, шведською, норвезькою, старосербською). Документи колекції відтворюють середньовічну та нову історію українських земель.

Більшість документів архіву характеризує історію соціально-економічного і політичного розвитку України ХІХ ст. - поч. ХХ ст.

Найціннішу частину документального зібрання ЦДІАК України складають актові книги судово-адміністративних і станових установ Правобережної України - ґродських, земських, підкоморських, конфедератських судів, магістратів і ратуш.

В актових книгах зосереджено близько 1 млн. документів, що відображають соціально-економічний, політичний розвиток Правобережжя за період з початку ХVІ ст. до кінця ХVІІІ ст. Це акти про продаж, оренду, передачу, розподіл магнатських, шляхетських, монастирських земель, про порушення контрактів, люстрації староств, реєстри податків і населення воєводства, описання міст, замків, укріплень. До цього комплексу входять документи про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, козацькі та селянські виступи, гайдамацький рух тощо.

Унікальним джерелом для вивчення історії України ХVІІІ ст. є фонд Архіву Коша Нової Запорозької Січі, документи якого охоплюють усі прояви життя Запорожжя останнього періоду існування козацтва: господарську, соціально- правову діяльність, культуру, побут, міжнародні зв’язки, адміністративні заходи, торгівлю. Особливо цінними є матеріали зі статистичними даними: численні переписи, реєстри, описи, списки.

Відомості про адміністративно-територіальний устрій, політичний та економічний розвиток Лівобережної і Слобідської України кінця ХVІІ-ХVІІІ ст. знаходяться у фондах Генеральної військової канцелярії, Першої і Другої Малоросійських колегій, Генерального опису Лівобережної України, Канцелярії військового скарбу, Генерального військового суду, полкових і сотенних канцелярій та судів.

Матеріали про військовий стан України ХVІІ-ХVІІІ ст., заходи щодо укріплення військовими силами, охорону кордонів, організацію прикордонних застав, будівництво захисних споруд Української лінії містяться у фондах Канцелярії генеральної військової артилерії, полкових і губернських канцелярій, "приказних ізб".

Історія України другої половини ХVІІІ ст. висвітлена у фондах Брацлавського, Київського, Катеринославського, Новгород-Сіверського, Подільського, Харківського, Чернігівського намісницьких правлінь.

Документи про церковно-монастирське землеволодіння, духовну освіту, земельні суперечки, будівництво церков і монастирів, описи церковного майна, плани монастирських будівель та маєтностей, міжнародні зв’язки церкви тощо зберігаються у фондах релігійних установ Київської, Переяславсько-Бориспільської духовних консисторій, Києво-Печерської лаври, Києво-Софійського собору, київських та інших монастирів. Окремий джерельний масив для генеалогічних розвідок складають сповідні розписи та метричні книги релігійних установ різних конфесій населених пунктів сучасної Київської області.

Важливим джерелом для вивчення економічних, політичних, суспільних, культурно-освітніх і релігійних відносин як України, так і Польщі, Бєларусі, Литви, Латвії ХVІ - початку ХХ ст. є родові й особові фонди магнатів та шляхти Правобережної України - Браницьких, Ворцелів, Ганських, Гіжицьких, Дуніних-Борковських, Замойських, Корняктів, Лєдоховських, Любомирських, Мнішків, Плятерів де Броель, Понятовських, Потоцьких, Радзивілів, Жевуських, Сапєг, Тарнавських, Терлецьких та великих українських землевласників Галаганів, Мокрієвичів, Скоропадських, Стороженків, Сулим, Терещенків, Ханенків та ін. Документи, які в окремих фондах сягають ХІV і ХV ст., висвітлюють історію магнатських латифундій і шляхетського землеволодіння в Україні, структуру фільваркового господарства, внутрішнє життя і зовнішні зв’язки латифундій, розкривають господарські і юридичні взаємовідносини землевласників.

Основний масив документальної збірки архіву складають фонди установ та інституцій періоду Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст.У фондах Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора, канцелярій генерал-губернаторів та військових губернаторів, палат державного майна, люстраційних комісій зберігаються документи про розвиток промисловості й торгівлі, соціальні рухи, правове й майнове становище державних і поміщицьких селян, підготовку і проведення в Україні реформи 1861 р., польське повстання 1830-1831 рр., статистичні відомості й звіти про становище губерній тощо.

Основні етапи зародження і розвитку промисловості, становище робітників відображені також у фондах Києво-Межигірської фаянсової фабрики, Шосткинського порохового заводу, комісій соляних заводів, контор цукрових заводів, Канцелярії окружних фабричних інспекторів.

Слідчі, судові та інші документальні матеріали фондів жандармських управлінь, охоронних відділень, поліції та установ суду і прокуратури розкривають історію політичних партій та організацій, революційних рухів. У фондах зберігаються огляди важливіших політичних розслідувань, судових процесів, справи карного розшуку, протоколи обшуків та допитів, речові докази.

Про заборону вживання української мови в друкованих виданнях, розповсюдження творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Гоголя та інших письменників йдеться в документах Київського цензурного комітету, Канцелярії київського окремого цензора, Київського тимчасового комітету у справах друку.

У фондах установ і організацій періоду Першої світової війни - Комітету Всеросійського земського союзу Південно-Західного фронту, Комітету Всеросійського союзу міст Південно-Західного фронту, Управління уповноваженого Всеросійського земського союзу Буковинсько-Галицького району, Уповноваженого Всеросійського союзу міст у Галичині, Управління головного уповноваженого Російського товариства Червоного Хреста при арміях Південно-Західного фронту - зібрані відомості про хід мобілізації російської армії, діяльність адміністрації на території Галичини і Буковини, економічний і політичний стан цих областей під час імперіалістичної війни, санітарне і медичне обслуговування діючої армії, організацію шпиталів, санітарних поїздів, виробництво зброї тощо.

Документи з історії розвитку освіти і культури в Україні містять фонди Київського та Харківського учбових округів, Київської духовної академії, Київської семінарії, Кременецького ліцею, в яких зібрані відомості про становлення початкової, середньої, спеціальної та вищої освіти; діяльність Київського та Харківського університетів; відкриття, кількість і стан учбових закладів, статистичні відомості та особові справи учнів і викладачів, зміст навчальної програми.

Цінні матеріали для вивчення культури подають фонди культурно-просвітніх товариств та організацій: Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, Київського товариства давнини і мистецтв, Київського відділення Російського технічного товариства, Київського відділення Російського військово-історичного товариства, Харківського історико-філологічного товариства.Родинні й особові фонди українських громадських, політичних і наукових діячів - Галаганів, Грушевських, Скоропадських, Терещенків, а також В. Б. Антоновича, Д. І. Багалія, І. М. Каманіна, О. Ф. Кістяківського, М. Ф. Сумцова, О. О. Потебні тощо - містять їх біографічні відомості, висвітлюють розвиток культури, науки, суспільно-політичних рухів в Україні в ХІХ - на початку ХХ ст.

В архівних колекціях інкунабулів і стародруків зберігаються рідкісні європейські та вітчизняні видання - ліонський інкунабул (1454), лейпцизькі, базельські, штутгартські палеотипи (поч. ХVІ ст.), перше видання "Литовського статуту" (1588) "Граматика Мелетія Смотрицького" (1648), "Патерик" (ХVІ ст.) "Лексикон Памви Беринди" (поч. ХVІІ ст.), "Літопис Григорія Грабянки" (список 1773 р.), "Ізраїльський змій" Григорія Сковороди тощо.

У фондах і колекціях архіву містяться цінні картографічні і геодезичні документи ХVІІ - поч. ХХ ст., у тому числі одна з найдавніших пам’яток української картографії - межова карта Бориспільського ключа 40-х років ХVІІ ст.; план Києва, складений М. Ушаковим у 1695 р.; документи Київської інженерної команди та ін.

Серед унікальних джерел ХVІ-ХVІІІ ст. - напрестольне Євангеліє, видане у Львові 1636 р. та подароване в 1641 р. київським митрополитом Петром Могилою церкві Спаса на Берестові; копіарій магдебурзьких привілеїв Києва (1544-1659); географічні та топографічні описи Київського намісництва (1781, 1785, 1787); кольорові зображення гербів Київського, Новгород-Сіверського намісництв.

•      Директор: Файзулін Ярослав Миколайович
•      Заступник директора: Ігнатенко Ірина Юріївна
•      Заступник директора-головний зберігач фондів: Казімірова Ірина Олександрівна

Відділ забезпечення збереженості документів

• забезпечує збереженість та веде облік профільних відділу документів;
• здійснює науково-технічне опрацювання фондів;
• проводить перевіряння наявності та фізичного стану документів, підготовку та передавання їх на ремонт, реставрацію та профілактичне оброблення;
• приймає на державне зберігання профільні відділу документи або їх копії від установ, громадських організацій і громадян;
• організовує створення страхового фонду;
• надає консультативну та методичну допомогу з питань забезпечення збереженості документів.

Відділ забезпечення збереженості документів є фондовим відділом, який зберігає документи, що утворилися у ході діяльності установ та організацій, які існували на території Правобережної, Слобідської, Лівобережної та Південної України з кінця ХVІІІ ст. до 1917 р., документи приватних, станових та інших корпоративних архівів; колекції документів; документальні пам’ятки історії та культури, документи особового походження, що надійшли у власність держави.

До відділу входять сектор зберігання фондів адміністративних, жандармських, освітніх установ та сектор зберігання фондів адміністративних, судових, релігійних установ.

Начальник відділу
Соломко Тетяна Миколаївна
тел.: +38 (044) 273 30 66

Відділ довідкового апарату та обліку документів

• створює та удосконалює систему науково-довідкового апарату до документів архіву;
• здійснює облік документів;
• зберігає страховий фонд та фонд користування;
• проводить науково-технічне опрацювання фондів, описання та каталогізацію документів;
• забезпечує роботу користувачів у каталозі архіву;
• проводить наукові дослідження з питань створення та удосконалення систем науково-довідкового апарату та розроблення методичних посібників.

До відділу входить сектор обліку документів.

Начальник відділу
Баранова Олена В'ячеславівна
тел.: +38 (044) 273 30 66

Відділ давніх актів

• забезпечує збереженість та веде облік профільних відділу документів;
• здійснює науково-технічне опрацювання фондів, вдосконалення описів, описання документів;
• проводить перевіряння наявності та фізичного стану документів, підготовку та передавання їх на ремонт, реставрацію та профілактичне оброблення;
• організовує створення страхового фонду;
• надає консультативну та методичну допомогу з питань опрацювання давніх актів.

Відділ давніх актів є фондовим відділом, який зберігає документи, що утворилися в діяльності установ і організацій, які існували на території Правобережної, Лівобережної, Слобідської та Південної України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст., а також документи приватних, станових та інших корпоративних архівів, колекції документів, документальні пам’ятки історії та культури, документи особового походження.

До відділу входить сектор зберігання давніх актів.

Начальник відділу
Вовк Ольга Борисівна
тел.: +38 (044) 273 32 36

Відділ використання інформації документів

• виконує запити юридичних і фізичних осіб з України і зарубіжжя;
• здійснює прийом громадян, які звертаються до архіву;
• організовує виставки архівних документів та підготовку збірників документів, путівників, покажчиків, довідників;
• співпрацює зі ЗМІ;
• надає консультативну та методичну допомогу з питань складу документів архіву та використання їх інформації;
• забезпечення реалізації прав громадян на вільний доступ до відомостей, що містяться в архівних документах, на основі наукової розробки фондів ЦДІАК України;
• організація роботи щодо забезпечення користувачів документами НАФ та довідковим апаратом до них в установленому порядку;
• надання науково-методичної та практичної допомоги користувачам у роботі з архівними документами у читальному залі;
• забезпечення збереженості документів, виданих користувачам для використання у читальному залі.

До відділу входить сектор звернень громадян.

Начальник відділу
Бульбонюк Вікторія Володимирівна
тел.: +38 (044) 273 30 65

Відділ інформаційних технологій та захисту інформації

• створює електронні копії документів НАФ ЦДІАК України;
• запроваджує комплексну автоматизацію робочих місць;
• забезпечення збереженості електронних копій документів НАФ ЦДІАК України;
• впровадження новітніх інформаційних технологій при обробці документів НАФ;
• розробка та супроводження інформаційної системи ЦДІАК України, як сукупності технічних, програмних та комунікаційних засобів, які забезпечують опрацювання, збереження та використання архівних документів;
• супровід та наповнення офіційної веб-сторінки ЦДІАК України і адміністрування сторінки в соціальній мережі.

Начальник відділу
Демченко Анатолій Андрійович
тел.: +38 (044) 275 82 22

Сектор управління персоналом

• здійснює аналітичну та організаційну роботу з кадрового менеджменту;
• забезпечує організаційно-методичне керівництво та контроль за роботою з персоналом у структурних підрозділах;
• організовує документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення;
• розробляє і бере участь у розробленні проєктів нормативно-правових актів, що стосуються питань управління персоналом, трудових відносин та державної служби;
• забезпечує прогнозування розвитку персоналу, заохочення працівників архіву до службової кар’єри, підвищення рівня їх професійної компетентності;
• здійснює реєстрацію, розмноження і зберігання протягом установлених строків документів з кадрового документообігу.

тел.: +38 (044) 275 30 02

Сектор організаційної роботи та діловодства

• організовує процеси діловодства в системі електронного документообігу АСКОД;
• здійснює контроль за дотриманням термінів виконання документів;
• приймає, реєструє, попередньо вивчає та передає за призначенням вхідну кореспонденцію та внутрішню документацію;
• здійснює поштові відправлення;
• складає зведену номенклатуру справ ЦДІАК України, забезпечує контроль за правильністю її ведення;
• організовує роботу з реєстрації, обліку та зберігання документів, готує та передає їх до відповідних структурних підрозділів на постійне зберігання.

Архівіст І категорії
Друченко Анна Миколаївна
тел.: +38 (044) 275 30 02

Сектор фінансово-економічного забезпечення та бухгалтерського обліку

• забезпечує ефективне та економне використання бюджетних асигнувань, матеріальних та трудових ресурсів;
• формує та подає Державній архівній службі України бюджетний запит;
• веде бухгалтерський облік та звітність;
• розробляє схеми посадових окладів та систем оплати працівників;
• здійснює контроль за своєчасним і належним оформленням фінансово-господарських документів та законністю операцій, контроль за виконанням зобов’язань наявністю та рухом майна, використання матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених кошторисів.

тел.: +38 (044) 275 30 02

Головний спеціаліст з питань правового забезпечення

• розробляє проєкти актів та інших документів з питань діяльності архіву;
• організовує роботу, пов’язану з укладенням договорів, приймає участь у їх підготовці та здійсненні контролю за виконанням, надає правову оцінку проєктам таких договорів;
• забезпечує захист майнових прав і законних інтересів архіву, вживає заходи з усунення порушень;
• розробляє разом з іншими підрозділами пропозиції про зміну діючих або відміну тих наказів, що втратили чинність, та інших нормативних актів, які були видані в архіві;
• проводить роботу з роз’яснення практики застосування законодавства, надання консультацій з правових питань.

тел.: +38 (044) 275 30 02

Обслуговуючий персонал

Колегія ЦДІАК України є дорадчим органом, утвореним для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, вільного колективного обговорення та прийняття рішень з найважливіших напрямів діяльності архіву. Колегія як дорадчий орган працює згідно з Положенням про колегію ЦДІАК України, затвердженим наказом директора ЦДІАК України від 2 вересня 2021 № 38.

Експертно-перевірна комісія ЦДІАК України є дорадчим органом, утвореним для розгляду питань щодо визначення методологічних та організаційних засад проведення експертизи цінності документів, внесення або вилучення їх з Національного архівного фонду, схвалення проектів тощо.

Відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 15 листопада 2002 року № 647 ЕПК ЦДІАК України надано право проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення. (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0948-02)

Експертно-перевірна комісія здійснює свою роботу відповідно до Положення про Експертно-перевірну комісію ЦДІАК України, затвердженим наказом ЦДІАК України від 30 березня 2023 № 20.

Персональний склад Експертно-перевірної комісії затверджується наказом директора ЦДІАК України.

Науково-методична рада ЦДІАК України є науково-дорадчим органом, утвореним для розгляду питань організації, визначення основних напрямів та оцінки результатів науково-дослідної та методичної роботи. Науково-методична рада приймає рішення про подання для затвердження та публікації проектів розглянутих документів (положень, планів, актів, правил, інструкцій, наукових звітів, методичних рекомендацій та інших документів).

Науково-методична рада здійснює свою роботу відповідно до Положення про Науково-методичну раду ЦДІАК України затвердженого наказом директора ЦДІАК України від 02.09.2021 № 35. До складу Науково-методичної ради входять провідні спеціалісти ЦДІАК України, науково установ та навчальних закладів відповідного профілю.