“Архіваріус при Гєнєральной архіве Малоросійской колегії” Герасим Адамович

Герасим Григорович Адамович – “архіваріус при Гєнєральной архіве Малоросійской колегії”, одна з тих багатьох непомітних, проте важливих постатей, які формували архівну галузь часів Гетьманщини.

За свідченням самого Герасима Адамовича, рід Адамовичів походив з дрібної польської шляхти гербу Леліва, представники якої, а саме дід Дем’ян (Даміан) Адамович переселився на територію Лівобережної України (“с давныхъ летъ вышелъ для православія въ Малую Россію”). Батько Герасима Григорій Адамович з 1764 року був священником церкви Покрова Пресвятої Богородиці в місті Глухів, мав дружину Агафію Іванівну та чотирьох дітей: двох синів – Потапа і Герасима та двох дочок – Євдокію та Анастасію; Григорій Адамович помер у 1770 році, у віці 65 років. Родина мешкала у власному будинку в Усівському форштаті (передмісті) Глухова.

Герасим Григорович Адамович був другою дитиною у родині, народився в 1739 році, службу розпочав 1766 року канцеляристом у Другій Малоросійській колегії, з 1778 року працював на посаді архіваріуса при Генеральному архіві колегії, в 1781 році отримав посаду архіваріуса і чин полкового писаря (з річним окладом в 200 рублів). Старший брат Герасима Адамовича Потап також мав чин полкового писаря і був спочатку актуаріусом при Генеральній лічильній комісії, пізніше – секретарем казенної палати Новгород-Сіверського намісництва.

Із запровадженням намісництв Герасим Адамович був приписаний архіваріусом до Новгород-Сіверського намісництва (з річним окладом в 120 рублів, через що, за словами Адамовича, “претерпѣвал в снабдѣніи себе и моей семьи крайную нужду”), прийняв на зберігання в архів намісництва справи з Колегії, Скарбової канцелярії, Генеральної лічильної комісії, розбирав за намісництвами матеріали Рум’янцевського опису десяти полків Гетьманщини. У липні 1783 року він подав рапорт про звільнення з посади через неможливість поєднувати розбір книг перепису (“за намісництвами”) з повсякденними роботами архіву (видачею довідок і відповідями вищим органам влади): “…будучи занят раздѣленїем с опредѣленними канцеляристами архивных дѣл по намѣстничествам и всегдашным отправленїем по насилаемим с Коллегії указам и запросам, по сообщеніям Киевского, Черниговского и Новгородского-Сѣверского намѣстнических правленїй и палат тѣх намѣстничеств, такъже и с протчих мѣст с требованіем съ разных узаконенiй копїй и съ других по разним дѣлам выдов (окромѣ дѣл) справок, с коихъ болшою частїю нужные и требующіе для аккуратних выправок немалого времены и за всеприлѣжнѣйшим моимъ старанїем и трудами не могу успѣвать, чтобы между тѣм принимать и онїе Скарбовой канцеляріи и Щетнои коммисіи дѣла, и что по неимѣнію кому списивать тѣх требуемих съ разных мѣстъ съ узаконенїй многих копїй (о чем и Малороссійская коллегія благоволит примѣтить съ ежечасто посилаемих въ оную Коллегію от меня рапортов съ приложенїем тѣх копій), занимая для списиванія оних копїй в силу указа Малороссійской коллегії тѣх же канцеляристов, кои опредѣленни к разбору дѣл, чинится чрез то немалая остановка в разсужденії оных дѣл …”.

ЦДІАК України,
ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 37.

У 1784 році штат архіву “доукомплектували” канцеляристами, Герасим Адамович залишився на посаді, і, як випливає з документів, його роботу було відзначено – в рапорті бунчукового товариша Петра Миклашевського та асесора Івана Войцеховича 1785 року про перевірку стану справ в архіві Малоросійської колегії, йдеться про добру впорядкованість архіву та особливу заслугу в цьому архіваріуса полкового писаря Герасима Адамовича. Зокрема зазначено, що “всѣ старые дѣла, производившіеся за бывшей Генеральной канцеляріи, до учрежденія Малороссійской коллегіи, то есть по 1765 год, раздѣлены на 35 родов и вновь порознь описаны… Все ж показанные дѣла поря[дком] положены на полках с означеніем [на] бумажках, приложенных на связках… Каждый род дѣл, также с какого года, и номеры, и по якой имянно, а для лучшего распознанія и ясности между старыми и производившимися в Малороссійской коллегіи и в бывших Скарбовой канцеляріи, и Генеральной щетной комиссіи дѣлами, положены на полках против каждого рода старых дѣл и в реɛстрах оных дел алфавитные буквы, означающие по якому именно реɛстру те дѣла состоят описаны… словом, вся архива Коллегіи … приведена ныне в наилучший порядок, что вменить должно означеного архиваріуса Адамовича отличным трудам, прилежности и похвальной в должности его исправности…”.

Робота архіваріуса Адамовича не була легкою – він мусив одночасно дбати про збереженість документів, розбирати документи за новим адміністративно-територіальним поділом (намісництвами), давати відповіді на запити, які надходили до архіву (про пошук документів на підтвердження права власності на маєтності, підтвердження шляхетства), видавати довідки про проходження служби канцеляристами в архіві Малоросійської колегії. Проте працював він сумлінно, переймався питанням невідповідності приміщення архіву умовам збереження документів та станом збереженості самих документів – неодноразово повідомляв про необхідність виділення коштів на ремонт будівлі та купівлю в архів столів, стільців та іншого приладдя, а також про проведення реставрації документів (“подклеить толстою бумагою или холстом”).

За значні досягнення та сумлінну 20-річну працю Адамович отримав чин титулярного радника (згідно з Табелем про ранги – 9-й клас з 14-ти). Також у 1784 році Герасима Адамовича та його нащадків за рішенням дворянського повітового зібрання і губернського предводителя дворянства Новгород-Сіверського намісництва було внесено до шостої частини дворянської родовідної книги Російської імперії. У 1786 році Адамович подавав на розгляд Малоросійської колегії донесенння про присвоєння за його “труды и долговременную службу” чина колезького асесора, проте в списках шляхти Новгород-Сіверського намісництва 1790 року все ще записаний як титулярний радник, щоправда вже на іншій посаді – судді Конотопської верхньої розправи.

Герасим Адамович був одружений з дочкою військового товариша Йосипа Юркевича – Агрипиною, з якою мав чотирьох синів – Семена, Степана, Володимира та Миколу, а також двох дочок – Варвару та Уляну. Мешкав з родиною в Глухові, в тому ж Усівському передмісті. За ревізією 1782 року (станом на 21 червня) мав одну піддану – наймичку Єфросинію Григорову дочку Матвієнкову, 30 років; в 1786 році за ним було записано двоє людей (один чоловік і одна жінка). Проте з відомостей 1790 р. про шляхту Глухівського повіту Новгород-Сіверського намісництва дізнаємось, що у Герасима Адамовича були відсутні будь-які піддані або маєтності. Його сини (Семен, Степан, Володимир та Микола) були записані в “писменныхъ делахъ при Малороссійской коллегіи канцеляристами” або “коллежскими канцеляристами в статской службе” при Малоросійській колегії; маємо відомості про службу старших – Семена і Степана, які “вступили в службу” з 15 січня 1782 року і 10 березня того ж року “произведены в канцеляристы”, в 1786 році обидва подавали прохання про присвоєння чину колезького реєстратора.

* * *

На виставці представлено документи з ф. 54, Друга Малоросійська колегія, ф. 127, Київська духовна консисторія, ф. 206, Новгород-Сіверське намісницьке правління, ф. 736, Канцелярія київського, чернігівського і новгород-сіверського генерал-губернатора, ф. 763, Канцелярія малоросійського генерал-губернатора П. О. Румянцева-Задунайського, ф. 1826, Глухівський повітовий суд, які стосуються особистого життя і службової діяльності архіваріуса Генерального архіву Малоросійської колегії Герасима Адамовича та свідчать про його завзятість та беззаперечну відданість архівній справі в нелегких умовах руйнації старої формації України-Гетьманщини та приведення всіх установ до російсько-імперських уніфікованих форматів.

Виставку підготувала
начальник відділу давніх актів
О.Б. Вовк

1770 р. – Сповідний розпис родини священника церкви Покрова Пресвятої Богородиці Усівського передмістя Глухова Григорія Даміановича Адамовича;
вказані його дружина Агафія, старший син – актуаріус Генеральної лічильної комісії Потап з дружиною Євдокією та малолітнім сином Андрієм,
другий син – військовий канцелярист Герасим, дочки Євдокія та Анастасія.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1015, спр. 57, арк. 39.

1782 р. – Запис в ревізії Усівського передмістя Глухова про піддану архіваріуса Генерального архіву
Малоросійської колегії Герасима Адамовича наймичку Єфросинію Матвієнкову.
ЦДІАК України, ф. 1826, оп. 1, спр. 232, арк. 122.

1782 р. – Запис в ревізії Усівського передмістя Глухова про підданих секретаря казенної палати Новгород-Сіверського намісництва
полкового писаря Потапа Адамовича, старшого брата Герасима Адамовича.
ЦДІАК України, ф. 1826, оп. 1, спр. 232, арк. 134 і зв.

1780 р., квітня 10. – Лист членів Другої Малоросійської колегії з інформацією про виконання канцеляристом Герасимом Адамовичем обов’язків архіваріуса
та знайдення ним документів щодо розмежування територій Російської імперії і Речі Посполитої.
ЦДІАК України, ф. 763, оп. 1, спр. 632, арк. 9–10. Автографи.

1781 р., травня 28. – Рапорт полкового писаря Герасима Адамовича про необхідність проведення ремонту і реставрації документів,
а також про придбання в архів столів, “услонов”, стільців тощо.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 12725, арк. 2 і зв. Автограф.

1782 р. – Рапорт і донесення Івана і Михайла Туманських, Олександра Рахманова
про передавання архіву та залучення до роботи в архіві десяти канцеляристів. Із “Журнала об освидетельствовании Генеральной архивы”.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13878, арк. 5 і зв., 30 і зв. Автографи.

1782 р., грудня 2. – Реєстр справ “Генеральної архіви”, складений під час передавання архіву архіваріусом Михайлом Кедровським
архіваріусу Герасиму Адамовичу (загальна кількість справ за різними “ведомствами” – 53840).
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 67, 69 зв., 70. Копія.

1786 р., січня 19. – Донесення Олександра Дублянського і Олександра Давидовича президентові Малоросійської колегії графу Петру Румянцеву-Задунайському
про стан архіву та передавання в 1782 році архіву архіваріусом Михайлом Кедровським архіваріусу Герасиму Адамовичу.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 2, спр. 441, арк. 4–6 зв., 17.

1785 р., липень. – Рапорт бунчукового товариша Петра Миклашевського та асесора Івана Войцеховича Малоросійській колегії
про засвідчення задовільного стану справ в архіві Малоросійської колегії
та про особливу заслугу в цьому архіваріуса полкового писаря Герасима Адамовича.
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 672, арк. 5–6, 7 і зв.,12.

1782 р., листопада 15. – Донесення Глухівського повітового суду Новгород-Сіверському намісницькому правлінню
зі скаргою на архіваріуса Малоросійськой колегії Герасима Адамовича
про невидавання довідок судові через заборону, отриману від Малоросійської колегії.
ЦДІАК України, ф. 206, оп. 3, спр. 77, арк. 2 і зв.

1783 р., квітня 26. – Розпорядження Малоросійської колегії архіваріусу полковому писарю Герасиму Адамовичу
“снимать копіи” з наказів, які канцеляристи відправляють до магістрату.
ЦДІАК України, ф. 206, оп. 3, спр. 1905, арк. 4. Копія.

1783 р., липня 14. – Рапорт архіваріуса Малоросійської колегії полкового писаря Герасима Адамовича
про звільнення його з посади через неможливість суміщати розбір книг перепису (“за намісництвами”)
з повсякденними роботами архіву (видачею довідок і відповідями вищим органам влади).
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 153, арк. 72–73 зв., 81 і зв. Копія.

1784 р., липня 13. – Повідомлення члена Малоросійської колегії Олександра Давидовича
про відправку канцеляристів для прискорення упорядкування архіву Малоросійської колегії.
ЦДІАК України, ф. 206, оп. 3, спр. 990, арк. 2–3 зв.

1784 р., серпня 21. – Рапорт Глухівської нижньої розправи Новгород-Сіверському намісницькому правлінню
про отримання наказу щодо відправки канцеляристів для прискорення упорядкування архівних справ.
ЦДІАК України, ф. 206, оп. 3, спр. 990, арк. 6.

1784 р., вересня 28. – Рапорт архіваріуса полкового писаря Герасима Адамовича про розшук документів
щодо права власності на с. Недра Переяславського полку та с. Сокиринці Прилуцького полку предків колезького асесора Магеровського.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13342, арк. 2. Автограф.

1784 р., листопада 22. – Рапорт архіваріуса полкового писаря Герасима Адамовича
про відсутність в архіві копій указів Сенату і документів щодо іноземців, які прийняли православ’я.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13369, арк. 2 і зв. Автограф.

1783 р., лютого 19. – Скарга предводителя дворянства Чернігівського намісництва Івана Горленка графові Петру Румянцеву-Задунайському
на архіваріусів архіву Малоросійської колегії про несвоєчасну видачу “грамоты на имя предка”.
ЦДІАК України, ф. 736, оп. 1, спр. 153, арк. 14.

1784 р., жовтня 15. – Прохання полкового писаря Івана Уманця та земського писаря Петра Уманця
про видачу з архіву Колегії копії жалуваної грамоти на маєтності їхніх предків для підтвердження шляхетства.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13375, арк. 2.

1784 р., жовтня 22. – Рапорт архіваріуса полкового писаря Герасима Адамовича
про відправку до Малоросійської колегії копії грамоти від 3 березня 1673 року, жалуваної предкам братів Уманців на маєтності.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13375, арк. 4.

1784 р., листопада 22. – Прохання військового товариша Григорія Жураковського
про видачу з архіву Колегії копії жалуваної грамоти від 1721 року його предку генеральному осавулу Василю Жураковському на маєтності.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13374, арк. 2. Автограф.

1785 р., січня 15. – Рапорт архіваріуса полкового писаря Герасима Адамовича
про відправку до Малоросійської колегії копії жалуваної грамоти від 30 березня 1721 року генеральному осавулу Василю Жураковському на право володіння маєтностями.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13374, арк. 5. Автограф.

1785 р., лютого 27. – Донесення канцеляриста Дмитра Дейнекіна Малоросійській колегії з проханням видати йому атестат на підставі свідоцтва
про службу, виданого архіваріусом Малоросійської колегії Герасимом Адамовичем.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13424, арк. 2 і 3. Автограф.

1785 р., лютого 21. – Свідоцтво про роботу канцеляриста Дмитра Дейнекіна в архіві Колегії,
видане архіваріусом Малоросійської колегії Герасимом Адамовичем.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13424, арк. 4 і зв. Копія.

1785 р., н. р. травня 6. – Донесення канцеляриста Якова Шемшукова Малоросійській колегії з проханням видати атестат на підставі копії свідоцтва,
виданого архіваріусом Малоросійської колегії Герасимом Адамовичем про його роботу в архіві.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13417, арк. 2 і 3.

1786 р., червень. – Донесення архіваріуса Герасима Адамовича Малоросійській колегії з проханням видати йому атестат про службу.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13629, арк. 2 і зв. Автограф.

1786 р., червень. – Атестат архіваріуса Малоросійської колегії Герасима Адамовича.
В атестаті зазначена родина: дружина Агрипина, чотири сини (“находятся в писменныхъ делахъ при Малороссійской коллегіи канцеляристами”);
також перераховані займані Герасимом Адамовичем посади та присвоєні чини.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13629, арк. 8. Копія.

1786 р., червень. – Донесення колезьких канцеляристів Семена та Степана Адамовичів, синів Герасима Адамовича,
про видачу їм атестатів “за бытность у дел Коллегии” з 1782 року і з проханням про надання їм чинів колезьких реєстраторів.
ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 13668, арк. 2 і 3.

1790 р., липня 8. – Запис про титулярного радника суддю Конотопської нижньої розправи Герасима Григоровича Адамовича у відомостях
про шляхту Новгород-Сіверського намісництва Глухівського повіту.
Міститься інформація про родину: дружину Агрипину, синів Семена 19 років, Степана 14 років, Володимира 10 років та Миколая 8 років
(всі сини записані “коллежскими канцеляристами в статской службе”), дочку Варвару 12 років.
ЦДІАК України, ф. 206, оп. 1, спр. 1998, арк. 147.

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)