Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Іоан (Максимович), митрополит Тобольський та Сибірський

Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський
Іоан (Максимович),
митрополит Тобольський та Сибірський

До 1030-річчя хрещення Русі

Не сторожа велика на зброю багата,
А любов ворожнечу могла б подолати,
Влада краще спокійна, розумна та мирна,
На смирення — не силу — у світі опірна.
Всі пожиточні будуть тоді повеління —
В довгім мирі триває премудре правління!

Максимович Іван. “Феатрон или Позор нравоучительный…”, Чернігів. – 1708.

Архієпископ Іоан (світське ім’я – Максимович (Васильківський) Іван Максимович), народився у грудні 1651 р. у м. Ніжині. На думку дослідників, походив з роду української козацької старшини: його батько – дрібний шляхтич Максим Васильківський, який мешкав у м-ку Васильків, мав на відкупі шинки і млини, що належали до володінь Києво-Печерської лаври. Іван, так само, як, ймовірно, і його брати (Василь, Петро, Дмитро, Григорій, Михайло, Антон) отримав освіту в Києво-Могилянському колегіумі, куди його було зараховано в 1669 р. за рекомендацією Лазаря Барановича. Закінчивши в 1673 р. навчання, викладав у своїй Alma mater курси поетики, риторики та латинської мови.

У 1676 р. прийняв від архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Ґізеля чернечий постриг з іменем Іоан; через деякий час його було рукопокладено на ієродиякона та ієромонаха. У 1678–1679 рр. був у складі делегації печерських ченців, відряджених до Москви у справі отримання коштів на ремонт лаврських укріплень та передання у відомство Лаври двох монастирів – Трубчевського Чолнського та Брянського Свенського (згодом перейменованого в Новопечерський). В останньому з них Іоан Максимович був намісником з 1681 по 1696 рр. Викладав в Чернігівській “латинській школі”, переведеній в 1689 р. за ініціативи Лазаря Барановича та гетьмана Івана Мазепи з Новгород-Сіверського.

В 1695 р. Івана Максимовича було висвячено на архімандрита Чернігівського Єлецького Успенського монастиря, а після смерті Феодосія Углицького одноголосно обрано (в листопаді 1696 р.) з трьох кандидатур (Лаврентія Крщоновича, Михайла Лежайського та самого Іоана Максимовича) і висвячено (в січні 1697 р.) патріархом Адріаном в сан Чернігівського і Новгород-Сіверського архієпископа.

Керуючи єпархією протягом чотирнадцяти років, Іоан Максимович переймався як укріпленням її соціально-економічного статусу, так і продовжував культурно-просвітницькі традиції попередників – підвищив статус Чернігівської школи до колегіуму, запрошував найкращих викладачів, збагачував книгосховища книгами з власної бібліотеки; в друкарні Троїцько-Іллінського монастиря видавалися твори Іоана Максимовича богословського змісту (“Алфавит собранный, рифмами сложенный…”, 1705 р.; “Зерцало от писания Божественного…”, 1705 р. з присвятою гетьману Івану Мазепі; “Богородице Дєво нареченная, от Троици Пресвятия пред веки сложенная…”, 1707 р.; “Осьм блаженства євангельские…”, 1708 р. та інші), а також деякі твори просвітницького характеру іноземних авторів у перекладі (наприклад, переклад твору Бенедикта Гестена “Царский путь Креста Господня…”, 1709 р., а також переклад твору Вільгельма Стратемана “Феатрон или Позор історіческий…”, який архієпископ Іоан Максимович зробив на 12 років раніше за перші російські переклади – його “Феатрон или Позор нравоучителный…” було видано в 1708 р.).

У 1711 р. згідно з указом Синоду архієпископа Іоана Максимовича було висвячено на митрополита Тобольського і Сибірського. На цій посаді він заступив хворого Філофея Лещинського і протягом останніх років свого життя провадив широку місіонерську діяльність, а також опікувався просвітництвом.

Закінчив свій земний шлях Іоан Максимович 10 липня 1715 р., його було поховано в м. Тобольську в кафедральному Успенському соборі в притворі в ім’я преподобних святих Антонія і Феодосія Печерських. Через двісті років, в 1916 р., його було канонізовано під іменем Святителя Іоана.

* * *

На виставці представлено документи з фондів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, що стосуються життя і діяльності Чернігівського і Новгород-Сіверського архієпископа Іоана Максимовича – це, передусім, документи з ф. 57, Генеральний опис Лівобережної України, ф. 133, Чернігівський Борисоглібський кафедральний монастир, та ф. 157, Чернігівський Єлецький Успенський чоловічий монастир, які свідчать про його походження, перебування та діяльність в сані архієпископа, а також його літературні та богословські твори з ф. 739, Колекція стародруків.

Виставку підготувала
начальник відділу давніх актів
О. Б. Вовк

1690 р., червня 5. Київ. – Універсал гетьмана Івана Мазепи про взяття під свою опіку обивателя Києво-Печерської лаври Максима
та його синів Василя, Петра і Дмитра Максимовичів.
ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, спр. 306, арк. 16. Копія серед. XVIII ст.

н. п. 1699 р., січня 10. Батурин. – Універсал гетьмана Івана Мазепи бунчуковим товаришам Антонові і Михайлові Максимовичам
на підтвердження права власності на батьківські маєтності.
ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, спр. 149, арк. 48 і зв. Копія серед. XVIII ст.

1695 р., грудня 26. Батурін. – Універсал гетьмана Івана Мазепи архімандритові Чернігівського Єлецького Успенського монастиря Іоану Максимовичу з братією
на підтвердження прав монастиря на млин на р. Білоус, подарований монастирю Леонтієм Полуботком.
ЦДІАК України, ф. 157, оп. 1, спр. 39, арк. 1. Автограф. Печатка.

1699 р., травня 23. – Акт розмежування земель між Чернігівською архієпископською кафедрою і мешканцями с. Білоусівка Білоуської сотні Чернігівського полку.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 197, арк. 1–2. Автографи. Печатки.

1700 р., квітня 10. Батурін. – Універсал гетьмана Івана Мазепи Чернігівському і Новгород-Сіверському архієпископові Іоану Максимовичу
з дозволом гатити греблю між селами Уланів і Ястребщина.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 215, арк. 1. Автограф. Печатка.

1703 р., лютого 24. Батурін. – Універсал гетьмана Івана Мазепи Чернігівській архієпископській кафедрі
на повернення прибутків від млинів, побудованих в її маєтностях.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 245, арк. 1. Автограф. Печатка.

1707 р., серпня 8. – Купча на продаж чернігівським райцею Андрієм Трохимовичем Чернігівському та Новгород-Сіверському архієпископові
Іоану Максимовичу двору з будівлею в Старому Місті за 600 золотих.
Випис з книг Чернігівського магістрату.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 276, арк. 2–2 зв. Автографи. Печатки.

1708 р., листопада 14. Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського Чернігівському і Новгород-Сіверському архімандритові Іоану Максимовичу
на підтвердження права власності на млини в Глухівській сотні на р. Білиці поблизу м-ка Іванополь.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 294, арк. 2. Автограф. Печатка.

1697 р., травня 8. – Грамота Чернігівського та Новгород-Сіверського архієпископа Івана Максимовича монастирському підданому Лукашу Гордієвичу
на володіння млином на р. Шатринці (на монастирських землях)
за умови щорічної виплати Чернігівському Борисоглібському монастирю п’ятидесяти золотих.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 174, арк. 1. Автограф. Печатка.

1698 р., грудня 4. – Грамота Чернігівського та Новгород-Сіверського архієпископа Івана Максимовича монастирському підданому Леську Остапенку
на володіння млином на р. Стрижні за умови щорічної виплати Чернігівському Борисоглібському монастирю ста золотих.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 179, арк. 1. Автограф. Печатка.

1701 р., травня 9. – Грамота Чернігівського та Новгород-Сіверського архієпископа Івана Максимовича, виданий на прохання вдови Ганни Лукашової,
на підтвердження володіння землею та млином, які були у власності її покійного чоловіка Лукаша Гордієвича.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 226, арк. 1. Автограф. Печатка.

1708 р., березня 13. – Грамота Чернігівського та Новгород-Сіверського архієпископа Івана Максимовича
на довічне володіння пану Василю та його нащадкам іванівським млином з Виногородською та Ольхівською сіножаттю (на монастирських землях)
за умови щорічної виплати Чернігівському Борисоглібському монастирю десяти золотих.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 289, арк. 1. Автограф. Печатка.

Максимович Іван. Алфавит собранный, рифмами сложенный…
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1705 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 103.

Максимович Іван. Зерцало от писания Божественного…
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1705 р. Має присвяту гетьману Івану Мазепі.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 104.

Максимович Іван. Богородице Дєво нареченная, от Троици Пресвятия пред веки сложенная…
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1707 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 109.

Максимович Іван. Феатрон или Позор нравоучительный…
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1708 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 110.

Максимович Іван. Осьм блаженства євангельские…
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1708 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 114.

Максимович Іван. Царский путь Креста Господня…
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1709 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 113.

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)