_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua




Архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський
Лазар Баранович

…На Україні постійно гинуть.
Вкраїна – це море. Воно червоне.
Хто сам – потоне, в гурті – переборе.
Хай Україна буде єдина…

Лазар Баранович

Преосвященний Лазар Баранович (світське ім’я – Лука), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, народився у 1620 р. (за іншими даними – близько 1615 р.), був одним з представників українського шляхетського роду Барановичів гербу Сирокомля. Навчався в школі Києво-Братського Богоявленського монастиря. Остаточну освіту отримав у Калуському та Віленському колегіумах. З 1642 р. був викладачем у Києво-Могилянській колегії, з 1650 р. – ректором колегії (академії) й одночасно ігуменом Києво-Братського училищного монастиря, а з 1651 або 1652 р. – і Києво-Кирилівського монастиря. В 1651 р. після розгрому колегії уніатами залишив її і певний час мешкав у монастирях Києво-Кирилівському, Куп’ятицькому і Дятловицькому. В березні 1657 р. за підтримки Київського митрополита Сильвестра Косова й гетьмана Богдана Хмельницького був висвячений на єпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського, поселився в Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирі і до смерті попереднього єпископа Зосими Прокоповича в Чернігівській єпархії було два єпископи; у вересні 1667 р. Лазаря Барановича було висвячено у сан архієпископа.

У квітні 1657 р. був також призначений місцеблюстителем Київської митрополії й упродовж майже 20 років (з перервами) фактично управляв Київською митрополичою кафедрою. У 1666–1667 рр. брав участь у Великому Московському Соборі, де не підписав осудного вироку патріарху Никону. Через невизначене становище Києва (відповідно, й митрополичої кафедри) після Андрусівського перемир’я 1667 р. посприяв отриманню Чернігівською єпископією рангу архієпископії – це було затверджено грамотами патріархів Паісія Олександрійського, Макарія Антіохійського та Іоасафа Московського.

1669 р. Лазар Баранович брав участь в Глухівській раді й переконав гетьмана Дем’яна Ігнатовича у необхідності заходів з відновлення козацьких вольностей. Посольство мало вимагати, щоб російський уряд не віддавав полякам Києва – “першопрестольного граду царства Руського, від якого споконвіку на всю Русь засяла благодать Божа” (на збереженні Києва наполягали як сам архієпископ Лазар Баранович, так і гетьман Дем’ян Ігнатович, а також колишній митропоит Йосиф Нелюбович-Тукальський), в той же час Лазар Баранович наполягав на самостійності Київської митрополії. Він був незгодний із прагненням Москви підпорядкувати її собі на положенні звичайної єпархії і боровся за збереження прав малоросійського духівництва. Мабуть через це митрополитом був обраний не він, а Гедеон Святополк-Четвертинський.

Архієпископ Лазар Баранович доклав багато зусиль не лише для відновлення зруйнованих за часів Руїни храмів і монастирів, а також для будівництва нових. Так, власним коштом він відновив Спаську церкву в Новгород-Сіверському та Борисоглібський собор в Чернігові, залучав кошти меценатів з козацької старшини для будівництва монастирів: Свято-Покровського Шуморовського біля Почепа, Свято-Микільського Катошинського, Свято-Троїцького Бречицького Андрониківського і Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського (останній – коштом полковників Даміана та Василя Ігнатовичів).

На початку 1670-х рр. у відновленому з руїн Спасо-Преображенському Новгород-Сіверському монастирі, при якому до 1672 р. залишалась кафедра Чернігівського архієпископа, було закладено друкарню (за сприяння архімандрита Михайла Лежайського), яку в 1679 р. було перенесено до відновленого Чернігівського Свято-Троїцького Іллінського монастиря. За життя Лазаря Барановича було видруковано понад 50 книг, серед яких праці самого архієпископа та представників культурно-просвітницького осередку, який сучасники називали “Чернігівськими Афінами”: Іоанікія Галятовського, Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Івана Величковського, Семена Ялинського, Лаврентія Крщоновича та інших.

Докладаючи усіх зусиль для примирення ворогуючих сторін в часи Руїни, Лазарь Баранович категорично висловлювався проти османського напрямку, нарікаючи на те, що прихильники союзу з Оттоманською Портою навіть не уявляють собі жахів турецько-татарської навали; наполягав на перевагах союзу з православним московським царем: “…Хто б хотів, аби православна Русь жила без голови православної, чуда жадав би… Дай-но Русі православній та голову неправославну – матимеш вівцю з вовчою головою…. Я свої вівці чернігівські з полками тогобічними до государя навертаю…”. Одночасно він був “незручним” для Москви – намагався відстоювати інтереси своїх співвітчизників і нарікав на порушення, які чинили російські війська на Гетьманщині, виступав за виведення з українських міст російських гарнізонів та воєводських урядів. Мабуть саме за це під час антиросійського постання 1668 р. князь Костянтин Щербатов намагався фізично знищити архієпископа під час нападу на його резиденцію в Новгород-Сіверському, але “кульгавий Турок (побутове прізвисько Барановича) … заскочив, як олень, в город” і втік.

У 1692 р. Лазар Баранович був звільнений на спочинок. Помер 3 вересня 1693 р., похований у Чернігівському Борисоглібському кафедральному монастирі. Архієпископ Лазар Баранович залишається в пам’яті нащадків ревним поборником православ’я, талановитим письменником і громадським діячем з власною позицією, яку він обстоював за будь-яких обставин в бурхливі часи Руїни. Святитель Димитрій (Туптало) Ростовський називав його стовпом православ’я, а заслуги архієпископа в справі видання церковних книг ставлять його ім’я поряд із митрополитом Петром Могилою, патріархом Никоном та іншими відомими церковними діячами.

* * *

На виставці представлено документи з фондів монастирів і колекцій Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, що стосуються життя і діяльності архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря Барановича, які свідчать про його церковну та господарську діяльність на посаді архієпископа, а також його літературні та богословські твори.

Виставку підготувала
начальник відділу давніх актів
О. Б. Вовк



Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контакти

Copyright © 2020 - ЦДІАК України
Всі права застережені