Архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський

…На Україні постійно гинуть.
Вкраїна – це море. Воно червоне.
Хто сам – потоне, в гурті – переборе.
Хай Україна буде єдина…

Лазар Баранович

Преосвященний Лазар Баранович (світське ім’я – Лука), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, народився у 1620 р. (за іншими даними – близько 1615 р.), був одним з представників українського шляхетського роду Барановичів гербу Сирокомля. Навчався в школі Києво-Братського Богоявленського монастиря. Остаточну освіту отримав у Калуському та Віленському колегіумах. З 1642 р. був викладачем у Києво-Могилянській колегії, з 1650 р. – ректором колегії (академії) й одночасно ігуменом Києво-Братського училищного монастиря, а з 1651 або 1652 р. – і Києво-Кирилівського монастиря. В 1651 р. після розгрому колегії уніатами залишив її і певний час мешкав у монастирях Києво-Кирилівському, Куп’ятицькому і Дятловицькому. В березні 1657 р. за підтримки Київського митрополита Сильвестра Косова й гетьмана Богдана Хмельницького був висвячений на єпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського, поселився в Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирі і до смерті попереднього єпископа Зосими Прокоповича в Чернігівській єпархії було два єпископи; у вересні 1667 р. Лазаря Барановича було висвячено у сан архієпископа.

У квітні 1657 р. був також призначений місцеблюстителем Київської митрополії й упродовж майже 20 років (з перервами) фактично управляв Київською митрополичою кафедрою. У 1666–1667 рр. брав участь у Великому Московському Соборі, де не підписав осудного вироку патріарху Никону. Через невизначене становище Києва (відповідно, й митрополичої кафедри) після Андрусівського перемир’я 1667 р. посприяв отриманню Чернігівською єпископією рангу архієпископії – це було затверджено грамотами патріархів Паісія Олександрійського, Макарія Антіохійського та Іоасафа Московського.

1669 р. Лазар Баранович брав участь в Глухівській раді й переконав гетьмана Дем’яна Ігнатовича у необхідності заходів з відновлення козацьких вольностей. Посольство мало вимагати, щоб російський уряд не віддавав полякам Києва – “першопрестольного граду царства Руського, від якого споконвіку на всю Русь засяла благодать Божа” (на збереженні Києва наполягали як сам архієпископ Лазар Баранович, так і гетьман Дем’ян Ігнатович, а також колишній митропоит Йосиф Нелюбович-Тукальський), в той же час Лазар Баранович наполягав на самостійності Київської митрополії. Він був незгодний із прагненням Москви підпорядкувати її собі на положенні звичайної єпархії і боровся за збереження прав малоросійського духівництва. Мабуть через це митрополитом був обраний не він, а Гедеон Святополк-Четвертинський.

Архієпископ Лазар Баранович доклав багато зусиль не лише для відновлення зруйнованих за часів Руїни храмів і монастирів, а також для будівництва нових. Так, власним коштом він відновив Спаську церкву в Новгород-Сіверському та Борисоглібський собор в Чернігові, залучав кошти меценатів з козацької старшини для будівництва монастирів: Свято-Покровського Шуморовського біля Почепа, Свято-Микільського Катошинського, Свято-Троїцького Бречицького Андрониківського і Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського (останній – коштом полковників Даміана та Василя Ігнатовичів).

На початку 1670-х рр. у відновленому з руїн Спасо-Преображенському Новгород-Сіверському монастирі, при якому до 1672 р. залишалась кафедра Чернігівського архієпископа, було закладено друкарню (за сприяння архімандрита Михайла Лежайського), яку в 1679 р. було перенесено до відновленого Чернігівського Свято-Троїцького Іллінського монастиря. За життя Лазаря Барановича було видруковано понад 50 книг, серед яких праці самого архієпископа та представників культурно-просвітницького осередку, який сучасники називали “Чернігівськими Афінами”: Іоанікія Галятовського, Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Івана Величковського, Семена Ялинського, Лаврентія Крщоновича та інших.

Докладаючи усіх зусиль для примирення ворогуючих сторін в часи Руїни, Лазарь Баранович категорично висловлювався проти османського напрямку, нарікаючи на те, що прихильники союзу з Оттоманською Портою навіть не уявляють собі жахів турецько-татарської навали; наполягав на перевагах союзу з православним московським царем: “…Хто б хотів, аби православна Русь жила без голови православної, чуда жадав би… Дай-но Русі православній та голову неправославну – матимеш вівцю з вовчою головою…. Я свої вівці чернігівські з полками тогобічними до государя навертаю…”. Одночасно він був “незручним” для Москви – намагався відстоювати інтереси своїх співвітчизників і нарікав на порушення, які чинили російські війська на Гетьманщині, виступав за виведення з українських міст російських гарнізонів та воєводських урядів. Мабуть саме за це під час антиросійського постання 1668 р. князь Костянтин Щербатов намагався фізично знищити архієпископа під час нападу на його резиденцію в Новгород-Сіверському, але “кульгавий Турок (побутове прізвисько Барановича) … заскочив, як олень, в город” і втік.

У 1692 р. Лазар Баранович був звільнений на спочинок. Помер 3 вересня 1693 р., похований у Чернігівському Борисоглібському кафедральному монастирі. Архієпископ Лазар Баранович залишається в пам’яті нащадків ревним поборником православ’я, талановитим письменником і громадським діячем з власною позицією, яку він обстоював за будь-яких обставин в бурхливі часи Руїни. Святитель Димитрій (Туптало) Ростовський називав його стовпом православ’я, а заслуги архієпископа в справі видання церковних книг ставлять його ім’я поряд із митрополитом Петром Могилою, патріархом Никоном та іншими відомими церковними діячами.

* * *

На виставці представлено документи з фондів монастирів і колекцій Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, що стосуються життя і діяльності архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря Барановича, які свідчать про його церковну та господарську діяльність на посаді архієпископа, а також його літературні та богословські твори.

Виставку підготувала
начальник відділу давніх актів
О. Б. Вовк

1657 р., травня 27. Чигирин. – Універсал гетьмана Богдана Хмельницького єпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
про підтвердження за Чернігівською єпископією давніх володінь та маєтностей.
ЦДІАК України, ф. 1407, оп. 1, спр. 69, арк. 1. Автограф. Печатка.

1660 р., лютого 21. Чигирин. – Універсал гетьмана Юрія Хмельницького єпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
про підтвердження за Чернігівською єпископією давніх володінь та надання нових маєтностей.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 13, арк. 1. Автограф. Печатка.

1663 р., серпня 3. Табір під Переяславом. – Універсал гетьмана Івана Брюховецького єпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
про підтвердження Чернігівській єпископії права володіння давніми маєтностями, наданими попередніми гетьманами.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 20, арк. 1. Автограф. Печатка.

1668 р., червня 21. Табір під Ромнами. – Універсал гетьмана Петра Дорошенка архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
про надання двору в м. Новгород-Сіверському, який раніше належав гетьманові Івану Брюховецькому.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 29, арк. 1. Автограф. Печатка.

1668 р., червня 21. Табір під Ромнами. – Універсал гетьмана Петра Дорошенка архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
про підтвердження права володіння Чернігівською архієпископією, Новгородською архімандрією та Свято-Троїцьким Пустинним монастирем
давніми маєтностями, наданими попередніми гетьманами.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 28, арк. 1. Автограф. Печатка.

1669 р., серпня 22. Чернігів. – Універсал гетьмана Дем’яна Ігнатовича про підтвердження розпорядження архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
щодо повернення сіл Овдіївки та Горбова з усіма маєтностями до володінь Чернігівського Єлецького Успенського монастиря.
ЦДІАК України, ф. 157, оп. 1, спр. 9, арк. 1. Автограф. Печатка.

1671 р., січня 13. Батурин. – Універсал гетьмана Дем’яна Ігнатовича за поданням архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
з дозволом на заснування Глухівського Преображенського жіночого монастиря і призначення ігумені.
ЦДІАК України, ф. 149, оп. 1, спр. 4, арк. 1. Автограф. Печатка.

1673 р., червня 9. Табір під Пирятином. – Лист генерального осавула Війска Запорозького Івана Лисенка до архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
про дарування ґрунтів Чернігівському Борисоглібському кафедральному монастирю.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 46, арк. 1. Автограф.

1673 р., липня 2. Гадяч. – Універсал гетьмана Івана Самойловича архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
про підтвердження земельних володіннь в Стародубському, Ніжинському та Чернігівському полках.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 49, арк. 1. Автограф. Печатка.

1674 р., листопада 9. – Запис київського війта Данила Полоцького про обмін
між ним та архієпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським Лазарем Барановичем пляцами в Києві та в Чернігові.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 53, арк. 2. Автограф. Печатка.

1674 р., листопада 9. – Запис про обмін між київським війтом Данилом Полоцьким
та архієпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським Лазарем Барановичем пляцами в Києві та Чернігові.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 51, арк. 3–4 зв. Випис з Чернігівських ратушних книг, засвідчений підписом писаря та печаткою Чернігівської ратуші.

1674 р., листопада 9. – Запис про обмін між київським війтом Данилом Полоцьким
та архієпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським Лазарем Барановичем пляцами в Києві та Чернігові .
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 51, арк. 3–4 зв. Випис з Чернігівських ратушних книг, засвідчений підписом писаря та печаткою Чернігівської ратуші.

1675 р., червня 14. – Універсал гетьмана Івана Самойловича про надання архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
сіл Ушні, Воловиці і Степанівки з млинами та ін. маєтностями в Чернігівському полку.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 54, арк. 1. Автограф. Печатка.

1676 р., липня 18. – Запис про обмін між міщанкою Мариною Гацкевичевою
та архієпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським Лазарем Барановичем пляцами в Чернігові.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 66, арк. 2–3 зв. Випис з Чернігівських ратушних книг, засвідчений підписом писаря та печаткою Чернігівської ратуші.

1676 р., червня 12. – Фундуш архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича Павлу Сидоренку на млин на р. Білоус
та довічне право йому та його нащадкам на четверту частину прибутків з того млина.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 69, арк. 1. Автограф. Печатка.

1677 р., травня 7. – Купчий запис на продаж Демком Євдокимовичем з дружиною архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу млина на р. Свірж.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 50, арк. 1. Печатки.

1689 р., лютого 12. Батурин – Універсал гетьмана Івана Мазепи архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
з дозволом на встановлення млина на р. Десні нижче Новгород-Сіверського.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 114, арк. 1. Автограф. Печатка.

1689 р., лютого 12. Батурин – Універсал гетьмана Івана Мазепи архієпископові Чернігівському та Новгород-Сіверському Лазарю Барановичу
з дозволом на будівництво скляного заводу на р. Білиці в Новгородському ключі.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 116, арк. 1. Автограф. Печатка.

1689 р., квітня 21. – Фундуш архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
підданому Лукашу Гордієвичу на третю частину прибутків з млина на р. Білиці.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 117, арк. 1. Автограф. Печатка.

1690 р., травня 14. – Грамота архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича архімандритам та ігуменам монастирів,
а також протопопам Чернігівської архієпископії про необхідність прибуття в Київ для участі у виборах
Київського митрополита після смерті митрополита Гедеона Святополк-Четвертинського.
ЦДІАК України, ф. 221, оп. 1, спр. 212, арк. 1. Копія.

1692 р., травня 1. – Грамота від імені архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
про підтвердження кордонів земельних володінь Свято-Троїцького Бречицького Андрониківського монастиря.
ЦДІАК України, ф. 139, оп. 1, спр. 8, арк. 1. Документ підписано архімандритом Феодосієм Углицьким. Печатка.

1692 р., грудня 15. – Грамота архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
про підтвердження Чернігівському Свято-Троїцькому Іллінському монастиреві права
на землі, подаровані ченцем Іосифом.
ЦДІАК України, ф. 144, оп. 1, спр. 20, арк. 1. Автограф. Печатка.

1692 р., березня 7. – Грамота від імені архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича ієромонаху Герасиму
на заснування та заселення монастиря в ім’я Святого Миколая в Стародубському повіті
(Свято-Микільський Каташинський монастир).
ЦДІАК України, ф. 147, оп. 1, спр. 2, арк. 1. Документ підписано архімандритом Феодосієм Углицьким. Печатка.

Баранович Лазар. Трубы на дня нарочитыѧ праздникωв... Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1674 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 71.

Баранович Лазар. [Меч духовний]. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1680 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 67.

Baranowicz, Łazarz. Notiy pięc ran Chrystusowych pięc … (Баранович Лазар. П’ять нотаток, п’ять Христових ран…).
Чернігів, друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1680 р.
ЦДІАК України, ф. 739, оп. 1, спр. 74.

1678–1688 рр. – Листи архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича
до настоятеля Спасо-Преображенського Новгород-Сіверського монастиря архімандрита Михайла Лежайського з різних питань.
ЦДІАК України, ф. 1556, оп. 2, спр. 1, арк. 106, 116, 126, 127. Автографи.

1677 р. – Печатка архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича:
“ЛАЗАРЬ БАРАНОВИЧЬ МЛТІЮ БЖІЄЮ ПРАВОСЛАВНЫ АРХІЄППЪ ЧЄРНѢГОВСКІ НОВГОРОД МТРОТ”.
ЦДІАК України, ф. 1556, оп. 2, спр. 1.

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)