Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.

Леся Українка (справжнє імʼя – Лариса Петрівна Косач) – народилася 13 (25) лютого 1871 р. у повітовому місті Новоград-Волинському Волинської губернії у дворянській родині поміщика Петра Антоновича Косача та письменниці Ольги Петрівни Драгоманової-Косач, відомої за літературним псевдонімом Олена Пчілка. Лариса Косач здобула домашню освіту під керівництвом приватних учителів та матері, знала понад десять європейських мов, що дало їй змогу пізнавати скарби письменства інших народів і культур. У дев’ятирічному віці вона почала писати вірші, а у 1884 р. у Львові в журналі “Зоряˮ під літературним псевдонімом “Леся Українкаˮ було опубліковано два твори: “Конваліяˮ і “Сафоˮ. Поетеса плідно працювала в різних літературних жанрах. Перша збірка її поезій “На крилах пісеньˮ була надрукована у Львові в 1893 р., там само у 1899 р. вийшла і друга її збірка – “Думи і мріїˮ, третю збірку – “Відгукиˮ, було надруковано в 1903 р. у Чернівцях. У жанрі драматургії ще у 1896 р. вона написала драму “Блакитна трояндаˮ, а в останнє десятиліття життя саме драматургія переважала у її творчості, за цей час нею написано понад двадцять драматичних творів. Одними з найвидатніших її творів є драми “Лісова пісняˮ (1911 р.) та “Камінний господарˮ (1912 р.). Займалася вона і перекладами творів світових класиків: В. Шекспіра, Д. Байрона, Г. Гейне, А. Міцкевича, В. Гюго, Гомера та ін. Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займав фольклор – перебуваючи у с. Колодяжне вона почала записувати веснянки, колядки, весільні, родинно-побутові, жниварські та ліричні пісні. У 1903 р. вийшов друком її збірник “Дитячі ігри, пісні, казкиˮ. Через зв’язки Лесі Українки та її рідних з політично неблагонадійними (з точки зору імперської влади) представниками української інтелігенції вона зазнавала переслідувань: перебувала під таємним наглядом поліції, неодноразово піддавалася обшукам і допитам. Леся Українка померла 19 липня (1 серпня) 1913 р. в грузинському містечку Сурамі, її тіло перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. Життя Лесі Українки стало прикладом інтелектуальної боротьби, її зброєю було слово, її творчість й зараз є актуальною, бо підносить найкращі людські риси – гідність, порядність, віру в людей.

Джерельна база ЦДІАК України містить документи, що стосуються, передусім, особистого, громадсько-політичного та творчого життя Лесі Українки та її матері Олени Пчілки: листування між жандармськими установами щодо політичної благонадійності Лариси Косач, встановлення за нею таємного нагляду, документи про арешт та проведення обшуку; протоколи допиту під час арешту в 1907 р. та ін. У фондах цензурних установ відклалося листування щодо дозволу на видання друком творів Лесі Українки. В метричній книзі церкви Вознесіння Господнього на Деміївці в м. Києві за 1907 р. міститься запис про шлюб Климентія Васильовича Квітки з Ларисою Петрівною Косач. Ці та інші документи експонуються на виставці.

Виставку підготував
заступник начальника відділу
використання інформації документів
Я. М. Бульбонюк

1900 р., березня 29. – Повідомлення Головного управління у справах друку Київському окремому цензору у справах іноземної цензури
про дозвіл на друк поезії Лесі Українки “Голосні струниˮ.
ЦДІАК України, ф. 294, оп. 1, спр. 355, арк. 21 і зв.

1901 р. – Агентурні відомості про склад родини Косачів,
зібрані Київським губернським жандармським управлінням.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 590, арк. 64.

1902 р., березня 9. – Повідомлення Департаменту поліції начальникові Київського губернського жандармського управління
з розпорядженням провести обшук Л. П. Косач після її повернення з-за кордону.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 625, арк. 509 і зв.

1902 р., липня 31. – Повідомлення начальника Полтавського губернського жандармського управління начальникові Київського губернського жандармського управління
про приїзд в м. Гадяч до Косачів М. І. Мережинського, який перебував під наглядом поліції.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 626, арк. 270 і зв.

1903 р., жовтня 11. – Повідомлення начальника Головного управління у справах друку Київському окремому цензору
про дозвіл на друк збірника поезій Лесі Українки “На крилах пісеньˮ за виключенням віршів “Жертваˮ та “Одержимаˮ.
ЦДІАК України, ф. 294, оп. 1, спр. 355, арк. 244.

1905 р., вересня 23. – Лист Київського окремого цензора до Головного управління у справах друку
про направлення на розгляд рукопису збірника Лесі Українки та М. Славинського “Ліричні співанкиˮ.
ЦДІАК України, ф. 294, оп. 1, спр. 381, арк. 149.

1905 р., листопада 18. – Повідомлення начальника Головного управління у справах друку Київському окремому цензору з іноземної цензури
про дозвіл на друк збірника Лесі Українки і М. Славинського “Ліричні співанки, поеми і баладиˮ.
ЦДІАК України, ф. 295, оп. 1, спр. 11, арк. 28.

1906 р. – Довідка Київського губернського жандармського управління
про благонадійність Л. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 1624, ч. І, арк. 181.

1906 р., жовтня 14. – Лист заступника міністра внутрішніх справ до київського, подільського та волинського генерал-губернатора В. О. Сухомлинова
з проханням підтвердити відповідність П. А. Косача посаді голови Ковельсько-Володимир-Волинського з’їзду мирових посередників.
ЦДІАК України, ф. 442, оп. 856, спр. 840, арк. 11 і зв.

1907 р., січня 17. – Список членів організації “Спілкаˮ, що підлягали обшуку та арешту в ніч на 18 січня,
серед яких Л. П. Косач та О. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 275, оп. 2, спр. 18, арк. 498.

1907 р., січня 17. – Відомості про обшук та арешт Л. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 275, оп. 2, спр. 23, арк. 230 і зв.

1907 р., січня 18. – Розпорядження начальника Київського охоронного відділення
щодо звільнення з-під варти Л. П. Косач та О. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 275, оп. 2, спр. 23, арк. 231.

1907 р., січня 18. – Агентурні відомості про політичну діяльність членів комітету Української соціал-демократичної робітничої партії “Спілкаˮ,
до складу якого входили Л. П. Косач та О. П. Косач-Кривинюк.
ЦДІАК України, ф. 275, оп. 2, спр. 23, арк. 4 і зв.

1907 р., березня 8. – Протокол допиту Л. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 317, оп. 7, спр. 2213, арк. 33 і зв.

1907 р., липня 25. – Запис у метричній книзі церкви Вознесіння Господнього на Деміївці в м. Києві
про шлюб К. В. Квітки з Л. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 164, арк. 335 зв. – 336.

1908 р., березень. – Повідомлення О. П. Косач, видавця-редактора газети “Рідний крайˮ, Київському комітетові у справах друку
про її походження, віросповідання, освіту, сімейний стан.
ЦДІАК України, ф. 295, оп. 1, спр. 139, арк. 74.

1910 р. – Лист О. П. Косач (Олени Пчілки) до М. С. Грушевського з проханням надіслати Лесі Українці гонорар
за надруковану в “Літературно-науковому вісникуˮ поему “У пущіˮ.
ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 558, арк. 2.

1912 р., лютого 18. – Донесення начальника Київського охоронного відділення начальникові Київського губернського жандармського управління
про проведення обшуку в квартирі О. П. Косач.
ЦДІАК України, ф. 275, оп. 1, спр. 2754, арк. 20.

1912 р., квітня 3. – Відомості про О. П. Косач та її родину,
складені під час проведення обшуку.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 5, спр. 7, арк. 34 і зв.

1913 р., липня 27–30. – Вирізки з газети “Киевская мысльˮ,
присвячені похованню Лесі Українки.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 5с, спр. 13, арк. 41, 42, 46.

1913 р., липня 29 – Вирізка з газети “Последние новостиˮ,
з інформацією про прибуття тіла Л. П. Квітки-Косач до Києва.
ЦДІАК України, ф. 274, оп. 5с, спр. 13, арк. 44.

1941 р., лютого 18 – Із спогадів О. П. Косач-Кривинюк про Лесю Українку.
ЦДІАК України, ф. 832, оп. 1, спр. 150, арк. 1, 12, 13, 18, 19, 21.

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)