_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua

Гетьман в екзилі Пилип Орлик
"... між Сцилою московського утиску і Харибдою турецької напасті ..."

До 350-ї річниці від дня народження
Пилипа Орлика, гетьмана України в екзилі

Пилип Орлик народився 11 (21) жовтня 1672 року в с. Косута Ошмянського повіту Віленського воєводства Великого князівства Литовського в родині Стефана Орлика, шляхтича з чеської баронської гілки Орликів, яка ще за гуситської революції подалася до Польщі і долучила до прізвища приставку "de Laziska", і Ірини Малаховської, шляхтянки з литовсько-білоруського роду. Батько майбутнього гетьмана, Стефан Орлик, загинув під час битви з турками поблизу Хотинської фортеці в 1673 р. Малий Пилип, якому на момент смерті батька не виповнилося й року, залишився з матір’ю. Початкову освіту Пилип Орлик, ймовірно, розпочав при місцевому монастирі отців василіан у Косуті, а потім навчався у єзуїтському колегіумі у Вільно (Вільнюсі). Невдовзі він разом із матір’ю переїхав до України, де навчався в Києво-Могилянському колегіумі. Одним з його вчителів був Стефан Яворський, за рекомендацією якого молодий Орлик у 1693 р. обійняв посаду секретаря канцелярії київського митрополита.

Пізніше він потрапив до Генеральної військової канцелярії і зробив швидку кар’єру: від старшого канцеляриста до генерального писаря. У 1698 р. Орлик одружився на дочці полтавського полковника Павла Герцика – Ганні; 1702 р. в подружжя народився син – Петро-Григорій, хрещеним батьком якому став гетьман Іван Мазепа (в інших дітей Пилипа Орлика хрещеними також були представники козацької верхівки чи європейської еліти; так, наприклад, у старшої дочки Анастасії хрещеними батьками стали Григорій Герцик, Марія Максимович, Іван Левенець та Параскева Іскра, а у молодшого сина Якова – шведський король Карл XII та Ганна Войнаровська). У 1708 р. Пилип Орлик, який взяв участь у повстанні Івана Мазепи проти Московії та перейшов на бік Карла XII, після поразки у Полтавській битві 27 червня 1709 р. вимушений був емігрувати до Османської імперії. У вересні помер Іван Мазепа, а 5 квітня 1710 р. Пилипа Орлика було обрано новим гетьманом. Укладені при цьому "Договоры и постановления..." (відомі також як Бендерська конституція) проголошували повну незалежність України від Польщі і Москви, передаючи Україну під протекторат шведського короля.

На посаді гетьмана Пилип Орлик енергійно взявся до державницьких справ. Перебуваючи на еміграції спочатку в Бендерах (Османська імперія, 1709–1714 рр.), пізніше в Істаді, Крістіанстаді і Стокгольмі (Швеція, 1715–1720 рр.), він активно провадив політику, спрямовану на здобуття незалежності України. Використовуючи будь-яку можливість звільнити Україну з-під московського панування, Орлик прийняв допомогу кримського хана і, уклавши з ним у січні 1711 р. союзну угоду, в березні того ж року на чолі об’єднаного війська татар, козаків, запорожців та поляків вирушив на Правобережжя. Населення спочатку приязно поставилося до нового гетьмана і його армії, але конфлікти у керівних колах та дії татар, які почали брати ясир та руйнувати церкви, звели нанівець усі намагання гетьмана підняти всенародне повстання проти московської тиранії. Не втративши надії на краще, Пилип Орлик намагався використати події невдалого Прутського походу 1711 р. російської армії, яка потрапила в оточення разом з царем Петром І та його найближчими прибічниками. Російські можновладці були згодні пристати на будь-які умови капітуляції. Орлик намагався скористатися цим і відрядив до Стамбулу делегацію козацької старшини з відповідною інструкцією, головним пунктом якої було звільнення Лівобережжя і Правобережжя України від московської влади. На жаль, цим планам не судилося здійснитися – чергова зміна уряду в Османській імперії звела сподівання українців нанівець.

Переїхавши в 1715 р. вслід за Карлом ХІІ зі всією своєю родиною та генеральною старшиною до Швеції, Пилип Орлик не залишав своїх сподівань та не покладав рук у справі виборювання незалежності України. Потерпаючи разом з усіма козацькими емігрантами від злиднів, він опікується і своєю родиною, і своєю старшиною. Орлик намагається дати своїм дітям (мав їх вісім: трьох синів – Григорій, Михайло та Яків, п’ятьох дочок – Настя, Варвара, Марта, Марія і Катерина) добру освіту – для дочок запрошує вчительку французької мови, а старшого сина відправляє вчитися в Упсальський університет. Злиденне становище гетьмана спонукає його заставляти клейноди і власні коштовні речі, просити виплати матеріальної допомоги в шведського уряду, який обіцяв йому та його людям підтримку (і який, до речі, був винен йому 60000 талярів – гроші, які гетьман Іван Мазепа позичив Карлу ХІІ в 1708 р. в Будищах). Ці кошти йому були потрібні не для власних потреб – для підтримання існування (дуже ощадливого і невибагливого) українського гетьманського уряду в екзилі та для продовження боротьби за незалежність його батьківщини всіма доступними для нього засобами. Обмежений у своїх активних діях, він продовжує листування з османськими та європейськими можновладцями, намагаючись залучити їх на свій бік і заручитись їхньою підтримкою для репрезентації України на міжнародній арені.

В жовтні 1720 р. гетьман Пилип Орлик виїхав зі Швеції, сподіваючись взяти участь в Брауншвейгському конгресі, який мав відбутися (проте не відбувся) того ж року і до якого Пилип Орлик підготував ґрунтовну добірку документів, які висвітлювали питання української незалежності. Він подорожує Європою, переховуючись від російських агентів, які мають наказ схопити і переправити його до Москви (як це вже сталося з Григорієм Герциком у Варшаві та Андрієм Войнаровським у Гамбурзі). В 1722 р. гетьман дістався спочатку Хотина, потім Салонік, де змушений був залишатися протягом наступних 12 років на "почесному засланні" – Порта поставилася до Орлика холодно, але вважала за потрібне тримати його "в резерві" для подальших політичних ігор з Росією. Суасонський конгрес 1728 р. став для гетьмана новою надією – з’явилася можливість знову заявити про Україну. Він розпочинає енергійне листування з європейськими можновладцями, але його спроби не мали відгуку – російський уповноважений на конгресі граф Олександр Головкін заявив, що його уряд не може допустити обговорення українського питання.

В 1734 р. Орлик зрештою залишив Салоніки і перебрався до Каушан, столиці буджацького султана. Але політична ситуація остаточно змінилася: Військо Запорозьке Низове повернулося під протекцію російської корони і ніякі вмовляння гетьмана в екзилі не могли вплинути на їх вибір (для гетьмана січовики до останнього моменту залишалися єдиною реальною політичною і військовою силою). Ця подія майже повністю знецінила Пилипа Орлика як політичного діяча. Його подальша доля була сумною: іноземні держави більше не сприймали його як фігуру в міжнародній політичній грі і він змушений був виконувати роль експерта у справах Східної Європи. 24 травня 1742 р. гетьман Пилип Орлик помер в Ясах, на самоті, так і не дочекавшись нагоди змінити політичну ситуацію на користь України.

***

На виставці представлено документи, які висвітлюють життя та діяльність українського гетьмана Пилипа Орлика; це документи з ф. 51, Генеральна військова канцелярія, ф. 53, Перша Малоросійська колегія, ф. 229, Архів Коша Нової Запорозької Січі та переважна більшість – з ф. 2236, Архівна Україніка. Колекція копій документів з фондів закордонних архівів (оп. 1, Документи з архівних зібрань Швеції), – копії документів, що зберігаються в Національному архіві Швеції, м. Стокгольм, колекція “Cosacica”.

Окрім документів представлено також факсимільне видання щоденника (“Діаріуш подорожний”) гетьмана Пилипа Орлика за 1720–1733 роки, у виданні 1988–1989 років Українського дослідного інституту Гарвардського університету, підготовлене Омеляном Пріцаком та Орестом Субтельним (це не єдине факсимільне видання – в 2013 році в Україні видавництвом “Темпора” було видано п’ять томів “Діаріуша подорожнього”, упорядником якого виступила Ольга Ковалевська).

Оригінал цього документу зберігається у Франції, в архіві МЗС, мікрофільмовану копію було передано ЦДІАК України. Свій щоденник гетьман Пилип Орлик почав 10 жовтня 1720 року в день, коли залишив Швецію, де провів перед цим 7 років; на початку 1733 року записи були перервані. “Діаріуш подорожній” складається з зошитів, які були зшиті в п’ять томів. В щоденнику гетьман докладно переповідає події свого життя, своїх подорожей, надає коротку автобіографічну довідку, наводить копії листів різних політичних діячів, робить виписки з різних документів і книг, досить часто цитує Біблію.

Також на виставці представлено бібліографічний перелік наукових та науково-популярних видань, які зберігаються в Державній науковій архівній бібліотеці, м. Київ, в яких досліджується перебіг життя та політична діяльність гетьмана Пилипа Орлика, його літературний доробок, подальша доля представників його родини та його соратників.

Передмова і документи
підготовлені начальником відділу
давніх актів ЦДІАК України
Ольгою Вовк


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2022 - ЦДІАК України
Всі права застережені