До 70-річчя Перемоги у Другій
світовій війні 1939–1945 років
Архів під час Другої світової війни періоду 1941–1945 років
Київський центральний архів давніх актів (КЦАДА) протягом усього періоду свого існування від 1852 до 1943 років часто переживав скрутні, а то й драматичні події. Проте найтрагічніші часи його історії припадають на період Другої світової війні 1939–1945 рр., особливо внаслідок нацистської окупації Києва 1941–1943 рр. Тоді Архів втратив дві третини своєї колекції актових книг земських, ґродських і підкоморських судів, магістратів і ратуш XVI–XVIII ст. – унікальних документів, як є національним надбанням України. З загальної кількості близько 6 тисяч цих книг у повоєнні часи до сховищ архіву було повернено менше 2 тисяч, а 1943 р. КЦАДА перетворено на відділ давніх актів у складі ЦДІА УРСР.
Співробітники ЦДІАК України багато років займаються вивченням і написанням історії архіву й, зокрема, історії КЦАДА як свого попередника. Але найменше дослідженою залишається історія архіву саме періоду нацистської окупації Києва 1941–1943 рр. На то існує кілька причин, найперше – відсутність достовірної інформації про події, пов’язані з руйнуванням червоного корпусу Київського державного університету імені Тараса Шевченка, де понад 90 років розміщувався КЦАДА; недоступність документів радянських спецслужб, які б розкривали детальний перебіг воєнних й партизанських операцій того періоду; можливість вивчення джерельної бази архівів Німеччини.
Сьогодення дає архівістам більші можливості для встановлення істини про ті привнесені війною трагічні події, розкриває нові шляхи пошуку документів з колекції КЦАДА, розпорошених між різними архівосховищами, підкріплює надію на розшук документів, що вважаються втраченими.
На виставці використано документи Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ЦДАВО України; фотографії періоду нацистської окупації Києва та перших післявоєнних років з фондів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, фотоальбомів, присвячених Києву й воєнним подіям 1941–1945 рр.; он-лайн ресурси.
Зібрані з різних сховищ, ці свідчення присвячені одній темі – трагічній сторінці історії Київського центрального архіву давніх актів періоду 1941–1943 рр.
Виставку підготували:
провідний науковий співробітник відділу давніх актів Л. А. Сухих
начальник відділу давніх актів О. Б. Вовк
Архітектурний комплекс – університетський квартал у Києві між бульваром Тараса Шевченка і вулицею Льва Толстого по вул. Володимирській. Сучасний вигляд. Включає будинок університету і два бібліотечні корпуси, що обрамляють його з північного і південного боків.
Справа наліво: 1) Будинок № 58. Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 2) Будинок № 60. Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 3) Будинок № 62. Філія № 1 Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ; колишня бібліотека університету св. Володимира).
Архітектурний комплекс – університетський квартал у Києві між бульваром Тараса Шевченка і вулицею Льва Толстого по вул. Володимирській. Сучасний вигляд. Включає будинок університету і два бібліотечні корпуси, що обрамляють його з північного і південного боків.
Справа наліво: 1) Будинок № 58. Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 2) Будинок № 60. Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 3) Будинок № 62. Філія № 1 Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ; колишня бібліотека університету св. Володимира).
Червоний корпус університету з західного боку (зі сторони Ботанічного саду). Центральний виступ дворового фасаду. Сучасне фото Ганни Путової.
Зазнав деяких змін під час післявоєнного відновлення та реконструкції. Обведено місце розташування Київського центрального архіву для давніх актових книг (давніх актів) у 1852–1943 рр.
Червоний корпус університету з західного боку (зі сторони Ботанічного саду). Центральний виступ дворового фасаду. Сучасне фото Ганни Путової.
Зазнав деяких змін під час післявоєнного відновлення та реконструкції. Обведено місце розташування Київського центрального архіву для давніх актових книг (давніх актів) у 1852–1943 рр.
Початок війни: кияни слухають повідомлення Радянського уряду про напад Німеччини на СРСР. 22 червня 1941 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0–148555
Початок війни: кияни слухають повідомлення Радянського уряду про напад Німеччини на СРСР. 22 червня 1941 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0–148555
Зруйнований Хрещатик. Парна і непарні сторони вулиці. Липень 1941 р.
Зруйнований Хрещатик. Парна і непарні сторони вулиці. Липень 1941 р.
Червоний корпус Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на початку війни. 1941 р.
Значну частину персоналу навчального закладу було евакуйовано до м. Кзил-Орди Казахської РСР. У 1942–1943 рр. Київський університет там було злито з Харківським в Об’єднаний український університет.
Червоний корпус Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на початку війни. 1941 р.
Значну частину персоналу навчального закладу було евакуйовано до м. Кзил-Орди Казахської РСР. У 1942–1943 рр. Київський університет там було злито з Харківським в Об’єднаний український університет.
Націонал-соціалістичний київський університет, який діяв у 1941–1942 (1943?) рр. в стінах червоного корпусу.
Націонал-соціалістичний київський університет, який діяв у 1941–1942 (1943?) рр. в стінах червоного корпусу.
Особовий листок обліку кадрів, заповнений 1 грудня 1941 р. Н. Д. Полонською-Василенко з її особистим підписом.
(ЦДАВО України, ф. 3847, оп. 1, спр. 73, арк. 1–2.)
Полонська-Василенко Наталя Дмитрівна (1884–1973) – відомий історик, археолог, архівіст. Весь її трудовий шлях до 1941 р. відображено в пропонованому документі. Окремо відмітимо, що з 1 січня 1925 р. і до 1927 р. працювала архівним реєстратором та помічником ученого архівіста в Архіві давніх актів. Згодом разом з архівістом М. Ф. Тищенком брала участь у розробці плану видання “Архіву Коша Нової Запорозької Січі” у 8-ми томах. Восени 1943 р., у зв’язку з відступом окупантів з України, разом з групою вчених виїхала спочатку до Львова, а потім в еміграцію. Одразу включилася у роботу Українського вільного університету у Празі, згодом у Мюнхені. Померла у Дорнштадті поблизу Ульма (Німеччина).
Особовий листок обліку кадрів, заповнений 1 грудня 1941 р. Н. Д. Полонською-Василенко з її особистим підписом.
(ЦДАВО України, ф. 3847, оп. 1, спр. 73, арк. 1–2.)
Полонська-Василенко Наталя Дмитрівна (1884–1973) – відомий історик, археолог, архівіст. Весь її трудовий шлях до 1941 р. відображено в пропонованому документі. Окремо відмітимо, що з 1 січня 1925 р. і до 1927 р. працювала архівним реєстратором та помічником ученого архівіста в Архіві давніх актів. Згодом разом з архівістом М. Ф. Тищенком брала участь у розробці плану видання “Архіву Коша Нової Запорозької Січі” у 8-ми томах. Восени 1943 р., у зв’язку з відступом окупантів з України, разом з групою вчених виїхала спочатку до Львова, а потім в еміграцію. Одразу включилася у роботу Українського вільного університету у Празі, згодом у Мюнхені. Померла у Дорнштадті поблизу Ульма (Німеччина).
Доповідна записка архівного працівника М. Ф. Тищенка в радянські органи, складена 12 квітня 1944 р. з його особистим підписом.
(ЦДАВО України, ф. 14, оп. 7, спр. 56, арк. 72–73 зв.)
Тищенко Микола Федорович (1893 – [1969]) – історик, архівіст, педагог. З 1 жовтня 1924 р. – вчений архівіст Архіву давніх актів. З січня 1931 р., після арешту В. О. Романовського, виконував обов’язки завідувача архіву, з березня 1932 р. – старший науковий співробітник. У кінці 1932 р. звільнено з роботи як українського буржуазного націоналіста. У 1933 р. був заарештований на 2 тижні. До початку війни перебивався на різних роботах. Подальшу долю його в 1941–1944 рр. описано у пропонованій доповідній записці. Арештований у березні 1948 р. за підозрою у пособництві нацистам при вивезенні історичних цінностей. Засуджений на 10 років виправно-трудових таборів; покарання відбував в особливому таборі № 4 (Карагандинська обл.). Звільнений достроково в лютому 1955 р. через хворобу. Працював у Кам’янець-Подільському індустріальному технікумі швейцаром. Реабілітовано 18 травня 1961 р.
Доповідна записка архівного працівника М. Ф. Тищенка в радянські органи, складена 12 квітня 1944 р. з його особистим підписом.
(ЦДАВО України, ф. 14, оп. 7, спр. 56, арк. 72–73 зв.)
Тищенко Микола Федорович (1893 – [1969]) – історик, архівіст, педагог. З 1 жовтня 1924 р. – вчений архівіст Архіву давніх актів. З січня 1931 р., після арешту В. О. Романовського, виконував обов’язки завідувача архіву, з березня 1932 р. – старший науковий співробітник. У кінці 1932 р. звільнено з роботи як українського буржуазного націоналіста. У 1933 р. був заарештований на 2 тижні. До початку війни перебивався на різних роботах. Подальшу долю його в 1941–1944 рр. описано у пропонованій доповідній записці. Арештований у березні 1948 р. за підозрою у пособництві нацистам при вивезенні історичних цінностей. Засуджений на 10 років виправно-трудових таборів; покарання відбував в особливому таборі № 4 (Карагандинська обл.). Звільнений достроково в лютому 1955 р. через хворобу. Працював у Кам’янець-Подільському індустріальному технікумі швейцаром. Реабілітовано 18 травня 1961 р.
Довідка М. В. Геппенера про наявність у замку Трпіст архівних і бібліотечних матеріалів, вивезених нацистами з Києва. Складено 10 червня 1945 р. за його особистим підписом.
(ІР НБУВ, ф. 169, спр. 162, арк. 1–2.)
Геппенер Микола Володимирович (1901–1971) – архівіст, палеограф, археограф. З 1927 р. працював у Всенародній бібліотеці України (тепер НБУВ). У 1938 – 1941 рр. – в Інституті літератури АН УРСР. Під час нацистської окупації Києва з кінця 1941 р. працював у бібліотеках міста, з 1942 р. – директор Крайової бібліотеки.
У кінці вересня 1943 р. його залучено до супроводу транспорту найцінніших київських архівних документів 16–18 ст., зокрема актових книг Архіву давніх актів та рідкісних бібліотечних фондів, до Кам’янця-Подільського, далі у січні 1944 р. – до Троппау (Опава, Чехія), а в лютому 1945 р. до замку Трпіст. Упродовж року опікувався збереженням цих цінностей, склав їх охоронні описи, зв’язався з радянським командуванням, після чого переправляв архіви в Україну.
Після повернення жив у с. Буча поблизу Києва, неодноразово був у засланні як людина, яка залишилася на окупованій території під час війни.
Довідка М. В. Геппенера про наявність у замку Трпіст архівних і бібліотечних матеріалів, вивезених нацистами з Києва. Складено 10 червня 1945 р. за його особистим підписом.
(ІР НБУВ, ф. 169, спр. 162, арк. 1–2.)
Геппенер Микола Володимирович (1901–1971) – архівіст, палеограф, археограф. З 1927 р. працював у Всенародній бібліотеці України (тепер НБУВ). У 1938 – 1941 рр. – в Інституті літератури АН УРСР. Під час нацистської окупації Києва з кінця 1941 р. працював у бібліотеках міста, з 1942 р. – директор Крайової бібліотеки.
У кінці вересня 1943 р. його залучено до супроводу транспорту найцінніших київських архівних документів 16–18 ст., зокрема актових книг Архіву давніх актів та рідкісних бібліотечних фондів, до Кам’янця-Подільського, далі у січні 1944 р. – до Троппау (Опава, Чехія), а в лютому 1945 р. до замку Трпіст. Упродовж року опікувався збереженням цих цінностей, склав їх охоронні описи, зв’язався з радянським командуванням, після чого переправляв архіви в Україну.
Після повернення жив у с. Буча поблизу Києва, неодноразово був у засланні як людина, яка залишилася на окупованій території під час війни.
Червоний корпус університету одразу після визволення Києва від нацистських загарбників. Вигляд пошкодженого південного крила будівлі з вул. Володимирської і частково Ботанічного саду. Листопад 1943 р.
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0–74761.)
Червоний корпус університету одразу після визволення Києва від нацистських загарбників. Вигляд пошкодженого південного крила будівлі з вул. Володимирської і частково Ботанічного саду. Листопад 1943 р.
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0–74761.)
Червоний корпус університету. Руйнування, вигляд з західної сторони з боку Ботанічного саду. Листопад 1943 р.
Саме з цього боку на третьому і четвертому поверхах розміщувався КЦАДА.
Червоний корпус університету. Руйнування, вигляд з західної сторони з боку Ботанічного саду. Листопад 1943 р.
Саме з цього боку на третьому і четвертому поверхах розміщувався КЦАДА.
Кияни на площі Богдана Хмельницького під час святкування перемоги над нацистською Німеччиною. 9 травня 1945 р.
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0–322)
Кияни на площі Богдана Хмельницького під час святкування перемоги над нацистською Німеччиною. 9 травня 1945 р.
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0–322)
Червоний корпус університету під час відбудови згідно з проектом відновлення та реконструкції, складеним у 1944–1945 рр. під керівництвом архітектора П. Ф. Альошина. Фото 1948 р.
Видно, що найбільше пошкоджено одне, південне крило будівлі.
Червоний корпус університету під час відбудови згідно з проектом відновлення та реконструкції, складеним у 1944–1945 рр. під керівництвом архітектора П. Ф. Альошина. Фото 1948 р.
Видно, що найбільше пошкоджено одне, південне крило будівлі.
Будинок колишньої Софійської бурси (входить до Києво-Софійського заповідника). Сучасний вигляд. Фото Ганни Путової.
Споруджено у 1763–1767 рр., архітектори Михайло Юрасов і Пилип Папов.
З кінця 1943 р. і до 1970 р. тут розміщувався Центральний державний історичний архів УРСР (ЦДІА УРСР) у Києві і в його складі – відділ давніх актів, колишній Архів давніх актів.
Будинок колишньої Софійської бурси (входить до Києво-Софійського заповідника). Сучасний вигляд. Фото Ганни Путової.
Споруджено у 1763–1767 рр., архітектори Михайло Юрасов і Пилип Папов.
З кінця 1943 р. і до 1970 р. тут розміщувався Центральний державний історичний архів УРСР (ЦДІА УРСР) у Києві і в його складі – відділ давніх актів, колишній Архів давніх актів.
Головна сторінка
