У липні 2013 р. виповнюється 120 років від дня народження Володимира Маяковського. З цієї нагоди представляємо документальну міні-виставку, присвячену поету.
Літературна доля Володимира Маяковського склалася досить драматично. Протягом багатьох років йому було відведено місце “головного” поета радянської епохи, романтика соціалістичної розбудови. Таким чином на задній план було відсунуто як Маяковського-лірика так і загалом Маяковського-людину. Нині читачі наново відкривають для себе унікальну особистість поета, усвідомлюють глибину його ліричного таланту.
Все життя Володимир Маяковський був тісно пов’язаний з Україною. Його батько мав серед близьких предків представників українського козацтва. У різні періоди життя Маяковський відвідував Київ, Харків, Полтаву; мав багато друзів та знайомих серед українських літераторів, зокрема, представників Розстріляного відродження. Він став єдиним з російських поетів Срібного віку, який зміг сформулювати нерозуміння значення й ваги України сучасним йому суспільством у рядках вірша “Долг Украине”, які є актуальними і нині:
“Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, –
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово “чуешь”.
-----
Трудно
людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи.”
Вперше ім’я Маяковського погриміло на українських землях у період його подорожей Російською імперією разом з іншими молодими футуристами у 1913–1914 рр. У своїх спогадах його товариш, поет Василь Каменський цитує повідомлення з газети “Киевская мысль” з описанням виступу футуристів у Києві 28 січня 1914 р. та боєготовності, у яку були приведені з цієї нагоди поліцейські чини:
“Вчера состоялось первое выступление знаменитых футуристов: Бурлюка, Каменского, Маяковского. Присутствовали: генерал-губернатор, обер-полицеймейстер, 8 приставов, 16 помощников приставов, 25 околоточных надзирателей, 60 городовых внутри театра и 50 конных возле театра”.
Каменський додає: “По-моему, это была самая замечательная статья о наших выступлениях”. І далі пише: “После нескольких лекций в Киеве поехали в Саратов и потом в Самару”.
Власне кажучи, навесні того ж року футуристи мали поїхати до Полтави, але їхній епатажний виступ у Києві, революційність нових ідей поезії та живопису, які вони доносили публіці у властивому їм безапеляційному тоні, призвели до того, що влада заборонила їм читати лекції у Полтаві.
Надзвичайно важливим є той факт, що українські міста стали свідками сходження зорі слави Маяковського. Цей факт певним чином вплинув на його подальший особистісний і творчий розвиток.
Виставку підготувала
начальник відділу
довідкового апарату та обліку документів
Г. В. Путова
1914 р, березня 4. – Супровідна записка Канцелярії полтавського губернатора начальнику Полтавського губернського жандармського управління до списку осіб, що просили дозволити читання лекцій у Полтавській губ.
(ф. 320, оп. 1, спр. 1339, арк. 2)
1914 р, березня 4. – Супровідна записка Канцелярії полтавського губернатора начальнику Полтавського губернського жандармського управління до списку осіб, що просили дозволити читання лекцій у Полтавській губ.
(ф. 320, оп. 1, спр. 1339, арк. 2)
1914 р., березня. – Список осіб, що просили дозволити читання лекцій у Полтавській губ. із позначкою про заборону читання лекції у м. Полтаві футуристам В. Каменському, Д. Бурлюку та В. Маяковському
(ф. 320, оп. 1, спр. 1339, арк. 3, 4)
1914 р., березня. – Список осіб, що просили дозволити читання лекцій у Полтавській губ. із позначкою про заборону читання лекції у м. Полтаві футуристам В. Каменському, Д. Бурлюку та В. Маяковському
(ф. 320, оп. 1, спр. 1339, арк. 3, 4)
Фрагмент аналітичної статті “Русская литература” з критикою футуризма, зокрема, В. Маяковського
(Приложение к № 1 “Киевской мысли”. – 2 января 1914 года. – С. 28)
Фрагмент аналітичної статті “Русская литература” з критикою футуризма, зокрема, В. Маяковського
(Приложение к № 1 “Киевской мысли”. – 2 января 1914 года. – С. 28)
Добірка “Смерть поэта В. В. Маяковского”
(Известия. – № 104 (3951). – 15 апреля 1930.– С. 3)
Добірка “Смерть поэта В. В. Маяковского”
(Известия. – № 104 (3951). – 15 апреля 1930.– С. 3)