Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Ернст Федір (Теодор-Ріхард) Людвігович (1891–1942) український історик, мистецтвознавець (теоретик мистецтва), музеєзнавець. Випускник історико-філологічного факультету Університету Св. Володимира. Автор брошури “Художественныя сокровища Кіева, пострадавшія въ 1918 году” та найкращого довоєнного путівника по Києву (1930). Член Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва; дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН, вчений секретар ВУАК. Він разом із Михайлом Грушевським створив Сектор вивчення міста Києва. Вони ж були авторами збірника “Київ та його околиця в історії і пам’ятках”. 1933 р. Ернста було заарештовано та засуджено до трьох років виправних робіт на будівництві Біломор-Балтійського каналу. У засланні він створив Музей історії Біломор-Балтійського каналу в м. Повенці, завідував Музеєм будівництва каналу “Москва–Волга” в м. Дмитрові. Під час нетривалого звільнення учений в 1937–1938 рр. був заступником директора Казахської національної галереї, очолював працю зі створення Казахської національної художньої галереї в Алма-Аті, був заступником директора з наукової роботи Башкирського художнього музею в Уфі. 1941 р. Ернста заарештовано утретє в м. Уфі зі звинуваченням “німецький шпигун”, а 1942 р. розстріляно. Реабілітований посмертно.

Книги:

• Видатні діячі науки і культури Києва в історико–краєзнавчому русі України. Біографічний довідник. Частина 1. К., 2005. – с. 194-204
• Київ. Провідник. За редакцією Федора Ернста / Комітет святкування 10-річного ювілею ВУАН НКО УСРР. К., 1930.

Крістер Арнольд-Едуард Германович-Едмундович (1886–1937) професор, представник правничої науки України початку XX ст. Народився 30 жовтня 1886 р. у м. Києві, в родині відомого ботаніка та садовода німецького походження Едмунда Крістера. Після закінчення у 1904 р. 3-ої чоловічої гімназії навчався на фізико-математичному, а згодом – на юридичному факультеті Університету Св. Володимира. Закінчивши у 1913 р. юридичний факультет з дипломом першого ступеня, був залишений при університеті для приготування до професорського звання на кафедрі російського цивільного права. У цей же час А. Крістер стає членом Київського юридичного товариства. У 1913–1914 рр. слухав лекції у Бернському (Швейцарія) та Тюбінгенському (Німеччина) університетах, працював під керівництвом відомого швейцарського правника Є. Губера.

Протягом 1915–1916 рр. працював завідувачем господарською частиною Комітету Південно-Західного фронту допомоги хворим та пораненим військовим Всеросійського земського союзу. .

Після здачі магістерського іспиту та прочитання пробних лекцій почав викладання на юридичному факультеті Університету Св. Володимира на посаді приват-доцента. Читав курс обов'язкового права і вотчинного права за проектом російського Цивільного уложення.

Протягом 1922–1929 рр. був заступником голови Правничого товариства при ВУАН, керівником Семінару з виучування цивільного та звичаєвого права (заснований у травні 1921 р. для молодих науковців ВУАН), головою, а згодом – секретарем заснованої 1928 р. Статутної (“Статутарної”) комісії ВУАН, дійсним членом Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (з 1928 р.). З 1921 по 1933 рр. одночасно працював у Київському інституті народного господарства: завідуючим правничим семінаром, деканом правничого факультету, проректором з навчальної частини. Викладав курси цивільного права, цивільного процесу, міжнародного приватного права. У липні 1933 звільнений з ВУАН “за саботаж у науковій роботі” і з Київського інституту народного господарства у зв’язку з ліквідацією юридичного факультету.

Арнольд Едмундович Крістер заарештований 9 лютого 1937 р. і 23 жовтня 1937 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР (після попереднього схвалення “розстрільного списку” Й. Сталіним, В. Молотовим, Л. Кагановичем, К. Ворошиловим і А. Мікояном) засуджений за сфабрикованим звинуваченням в участі в антирадянській націоналістичній терористичній організації та шпигунстві на користь Німеччини до вищої міри покарання. Страчений у Києві наступного дня. Реабілітований у лютому 1959 року.

Виставку підготувала
провідний архівіст відділу ДАОД
Ляшенко Вікторія.

на початок