До 375-ї річниці укладання Зборівського мирного договору 1649 року

Портрет гетьмана Богдана Хмельницького.
Невідомий художник. XVII ст.
Національний художній музей України, Київ.

У поточному 2024 році виповнюється 375 років з часу укладання Зборівського мирного договору 1649 року, на основі якого було започатковано Українську козацьку державу. Її створення стало можливим у результаті визначних перемог упродовж 1648–1649 років козацько-селянського війська під проводом гетьмана Богдана Хмельницького у ході Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття.

Ідея Української козацької держави виникла ще у другій половині XVI століття. На той час вже відбулося становлення козацтва як стану і політичної сили у межах Речі Посполитої, а головне – національна свідомість в українському суспільстві набула достатнього рівня.

Козацтво, заявляючи про себе все гучніше, висунуло вимоги створення автономного утворення у складі Речі Посполитої та власного зрівняння у правах зі шляхтою. Польський уряд чинив спроби вписати козацтво у структуру Речі Посполитої, але їхньою головною метою було приборкання козацтва, а не вирішення конфлікту. Козацький спротив, який, починаючи з кінця XVI століття набув форм збройної боротьби, мав конкретні позитивні результати у творенні української козацької автономії (поступове перетворення козацького війська на регулярне формування, запровадження полково-сотенного військово-територіального устрою тощо).

Реальної форми існування Козацька держава набула за гетьмана Богдана Хмельницького на початковому етапі Національно-визвольної війни середини XVII століття. В результаті успішної воєнної компанії на значному визволеному від польської влади етноукраїнському просторі почався процес формування державних владних інституцій.

Прапор гетьмана Богдана Хмельницького. XVII ст.
Шведський Армійський (Військовий) музей (Armеmuseum),
Стокгольм.

Зборівський мирний договір («Декларація ласки його королівської милості на пункти супліки Війська Запорозького») було укладено 18 серпня 1649 року і ратифіковано вальним сеймом Речі Посполитої 7 січня 1650 року. Підписанню договору передували напружені суперечки сторін із приводу основних пунктів договору – розроблені козацькою стороною «пункти супліки Війська Запорозького» передбачали ширші автономії та права, ніж було узгоджено в кінцевому варіанті договору. Крім цього, на вироблення остаточного варіанту вплинуло і те, що кримський хан Іслам-Гірей III, знехтувавши умовами воєнного союзу з Військом Запорозьким, припинив участь у Зборівській битві та уклав із польським королем Яном II Казимиром мирну угоду. Гетьманський уряд, наштовхнувшись на таку протидію, змушений був піти на істотні поступки.

За Зборівським мирним договором польський уряд визнав Українську козацьку державу – «Військо Запорозьке» зі столицею у Чигирині в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств, влада в якій належала гетьманові Богдану Хмельницькому; територія поділялася на шістнадцять військово-адміністративних одиниць – полків; реєстром 1649 року кількість козацького війська визначалася сорока тисячами із визнанням «давніх козацьких прав і вольностей». Польська сторона також погодилась на виведення своїх військ із території козацької автономії; відновлення прав православної митрополії та надання місця у сенаті київському митрополитові; винесення питання про унію на розгляд сейму; проголошення амністії учасникам визвольної боротьби тощо.

Створення держави стало, за словами історика Олександра Оглоблина, «найбільшим політичним досягненням українського народу по довгих століттях бездержавності і національного поневолення». Зборівський договір узаконював факт існування української державної автономії та зобов’язував Річ Посполиту враховувати її інтереси, створював передумови для продовження боротьби за державний суверенітет, надавав Війську Запорозькому статус суб’єкта міжнародних відносин. Початок українського державотворення мав тривале продовження, наповнене складнощами, жертвами і трагізмом.

Існування Української козацької держави було сплачено дорогою ціною – війна, навіть визвольна і справедлива, завжди несе з собою горе і страждання, поламані й знищені життя, величезні матеріальні й моральні збитки. І, хоча, наші предки, здобуваючи свободу, допускалися помилок, зазнавали поразок і зрад, вони не зупинялися на цьому шляху, продовжуючи свою боротьбу. Тому ми, сьогодні, як ніколи, маємо бути гідними цього спадку.

Виставку підготували
начальник відділу давніх актів
Ольга Вовк
головний спеціаліст відділу давніх актів
Євген Дубовінський
палеограф І категорії відділу давніх актів
Віталіна Каплун

1648 р. – Генеральна карта України інженера Гійома Лавассера де Боплана.
Копія 1829 р. (з перекладом Дмитра Бантиша-Каменського).
ф. 2194, оп. 1, спр. 1. Копія XIХ ст.

1649 р., вересня 3. – Маніфестація кн. Григорія Святополка-Четвертинського
перед Луцьким ґродським урядом про втрату 15 серпня 1649 р. поблизу
м. Зборів усіх його документів та загибель старшого сина.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 894–895 зв.

1649 р., вересня 24. – Маніфестація Теодора Нецевича перед Луцьким ґродським урядом про загибель його власних та доручених йому на зберігання майнових документів при захопленні козаками і татарами обозу королівського війська на переправі поблизу м. Зборів.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 957–958.

1649 р., вересня 24. – Маніфестація Теодора Нецевича перед Луцьким ґродським урядом
про загибель його власних та доручених йому на зберігання майнових документів
при захопленні козаками і татарами обозу королівського війська
на переправі поблизу м. Зборів.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 957–958.

1649 р., жовтня 14. – Маніфестація королівського ротмістра Андрія Чаплича [Шпановського]
перед Луцьким ґродським урядом про загибель його майнових документів
при захопленні татарами поблизу м. Зборів скарбових возів королівського війська.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 1009 зв.–1010.

1649 р., жовтня 14. – Маніфестація Бальтазара Раєцького перед Луцьким ґродським урядом
про втрату його майна і майнових документів
при розоренні козаками і татарами його маєтків сіл Вовковиї та Радошівка 1648 р.,
а 1649 р. – захопленні ними його возів під час Зборівської битви.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 1010–1011 зв.

1649 р., листопада 29. – Маніфестація Андрія Гораїна перед Луцьким ґродським урядом
про втрату його майнових і юридичних документів 1648 р. поблизу м. Пилявці,
а 1649 р. – поблизу м. Зборів, де він перебував у складі корогви повітового ротмістра
Волинського воєводства Киліана Вільгорського.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 1219 зв.–1220 зв.

1649 р., жовтня 12. – Інструкція елекційного сеймику Брацлавського воєводства
своїм послам на сейм у Варшаві, зокрема, про складання подяки королю
і всім тим, хто брав участь у захисті Речі Посполитої поблизу міст Збараж і Зборів;
декларування необхідності подальшого ведення війни проти козаків;
відновлення привілеїв і майнових документів, які загинули під час війни.
ЦДІАК України, ф. 28, оп. 1, спр. 85, арк. 476–480зв.

1649 р. – Лист кримського хана Іслам-Гірея до
польського короля Яна-Казимира з приводу Зборівської угоди 1649 р.
ЦДІАК України, ф. 1230, оп. 1, спр. 136, арк. 1, 2. Фотокопія.

1649 р., середина листопада. – Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм,
зокрема, про підтвердження Зборівського договору сеймом.
Посольство очолював корсунський полковник Максим Нестеренко.
Сейм почався 22 листопада 1649 р., закінчився 12 січня 1650 р.
Козацьке посольство прибуло у Варшаву на початку січня 1650 р.
ЦДІАК України, ф. 1230, оп. 1, спр. 299, арк. 1, 2, 3, 7. Фотокопія.

1650 р., лютого 12. – Конституція Варшавського шеститижневого сейму від 22 листопада 1649 р.,
яка містить ратифікацію Зборівського договору – апробацію Зборівського договору:
“Затвердження Декларації ласки Нашої, наданої Війську Запорозькому.
Оскільки згідно з Конституцією щасливої коронації Нашої
було досягнуто заспокоєння запорозьких козаків, тому Декларацію ласки Нашої,
даної під Зборовом Війську Запорозькому, авторитетом нинішнього сейму,
за згодою всіх станів, затверджуємо”.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 264, арк. 130, 134 і 155 зв.

1650 р., лютого 23. – Диплом польського короля Яна-Казимира і сейму від 12 січня 1650 р.,
наданий на основі Зборівського договору 1649 р.
на апробацію прав і вольностей “релігії грецької народу руського”.
ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 264, арк. 180–181, 183зв.

1650 р., лютого 1. – Універсал польського короля Яна-Казимира від 19 січня 1650 р.
з повідомленням про затвердження сеймом Зборівського договору 1649 р.,
призначення київського воєводи Адама Киселя комісаром для його виконання
та про дозвіл шляхті повертатися до своїх маєтків.
ЦДІАК України, ф. 11, оп. 1, спр. 13, арк. 36зв.–37зв.

Текст Зборівського договору
з “Короткого опису малоросійського козацького народу…” Петра Симоновського.
ЦДІАК України, ф. 228, оп. 1, спр. 55, арк. 27–27 зв., арк 32.
Рукописна копія друг. пол. XVIII ст.

Текст Зборівського договору з “Історії Малої Росії” Георгія Кониського.
ЦДІАК України, ф. 228, оп. 1, спр. 61, арк. 168 зв.–171 зв.
Рукописна копія XIХ ст.

Текст Зборівського договору з “Діаріуша” Зборівської експедиції польського короля Яна-Казимира.
ЦДІАК України, ф. 2236, оп. 4, спр. 1, арк. 5–7.
Рукописна копія XVIII ст. Мова польска.

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)

Головна сторінка Про архів Довідковий апарат Часті питання Контактна інформація

Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)