Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Бубнов Микола Михайлович народився 21 січня 1858 року в м. Києві у родині купця Бубнова Михайла Миколайовича, власника торгових (громадських) лазень на Подолі та Бубнової Катерини Степанівни (дівоче прізвище Савицька). У семирічному віці (1865 рік) він з матір’ю переїхав в м. Санкт-Петербург, де виховувався протягом 11 років в сім'ї вітчима – письменника Лєскова Миколи Семеновича.

Фото М.М. Бубнова
з Енциклопедії історії України: Т. 1., с. 386

Освіту здобув у Санкт-Петербурзькій 3–й гімназії, яку закінчив у 1877 році із золотою медаллю та вступив на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1882 році удостоєний золотої медалі за твір «Авіт, епископ В'єнський».

Після закінчення університету у 1882 році отримав пропозицію від професора Васильєвського В. Г. залишитися на кафедрі загальної історії професорським стипендіатом для підготовки та отримання звання професора.

Васильєвський В. Г. для дослідження запропонував Миколі Бубнову одну з найскладніших та загадкових тем з історії Франції Х ст. – листи Герберта. Герберт був не лише першим вченим свого часу, але й відомим політичним та церковним діячем, який пройшов великий шлях від аббатства до папської тіари під іменем Сильвестра ІІ.

Для вивчення листів Герберта Бубнов Микола Михайлович в період з 1882 по 1885 роки перебував за кордоном: у Франції (Париж, Шартр), Великій Британії (Кембрідж, Лондон, Оксфорд), Німеччині (Берлін, Бамберг, Мюнхен), Австрії (Відень, Зальцбург), Італії (Монтекасіно, Неаполь, Рим) та Швейцарії (Берн), де досліджував у бібліотеках та архівах рукописні джерела з історії Франції Х ст.

У 1888–1890 роках підготував та видав 3-томну працю під назвою «Збірник листів Герберта (983–997 роки) як історичне джерело: Критична монографія за рукописами». В травні 1891 року після захисту своєї праці Бубнов Микола Михайлович Санкт-Петербурзьким університетом був удостоєний наукового ступеня доктора загальної історії.

Завдяки ряду позитивних відгуків в іноземному друці Бубнов Микола Михайлович став відомим за кордоном, як тонкий критик середньовічних джерел.

У 1893 році Бубнову Миколі Михайловичу Академією наук було присуджено повну Макарівську премію (її розмір сягав 1500 рублів).

У 1890-1891 роках Бубнов Микола. Михайлович читав лекції на Вищих жіночих курсах в Санкт-Петербурзі.

У червні 1891 року Бубнов Микола Михайлович запрошений до Київського університету св. Володимира на посаду професора на якій працював до листопада 1919 року.

У період з 1894 по 1902 роки – гласний Київської міської думи, очолював комісію з електричного освітлення м. Києва. Завдяки його плідній праці на цій посаді отримав подяку від Київського міського голови Сольського Степана Михайловича.

У лютому 1903 року Бубнов Микола Михайлович отримав лист-подяку від київського, подільського та волинського генерал-губернатора Драгомирова Михайла Івановича за участь у роботі комітету для збору пожертв на облаштування Київського політехнічного інституту.

З 1905 року університетам повернули право вибирати деканів та ректорів і Бубнов Микола Михайлович чотири рази обирався на 4-х річний строк деканом історико-філологічного факультету.

У 1906 році був делегатом від Київського університету на з’їзді професорів для розробки нового університетського уставу. В цьому ж році він викладав історію на Київських вищих жіночих курсах та у комерційному інституті.

У листопаді 1919 року виїхав до Одеси, а у лютому 1920 року емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців.

З листопада 1920 року – ординарний професор історії стародавнього світу університету Любляна, з 28 березня 1923 року – професор; викладав «методологію та філософію історії» та «римську історію».

У 1923 році отримав громадянство Королівства Сербів, Хорватів і Словенців.

У 1924 році вийшов на пенсію.

Вільно говорив сербо–хорватською, словенською, німецькою, французькою, англійською та італійською мовами, володів латиною та давньогрецькою.

Бубнов Микола Михайлович помер 2 жовтня 1943 року у м. Любляна (Словенія) у віці 85 років.

В Києві він видав власні наукові розробки, зокрема серію «Досліджень по історії науки в Європі», зокрема:

• Про значення римської історії у всесвітній // Киевские университетские известия. – 1891. – №11.
• Римське віче напередодні падіння республіки // Киевские университетские известия. – 1892. – №5.
• Арифметична самостійність європейської культури. Культурно – історичний нарис. Том І. – К., 1908.
• Походження та історії наших цифр. Том І. – К., 1908.
• Справжній твір Герберта про Абака або система елементарної арифметики класичної давнини Том ІІ // Киевские университетские известия. – 1905, 1909, 1910 роки (1911 рік – окреме видання)
• Стародавній Абак – колиска сучасної арифметики. К., 1912.

На виставці представлені документи з фондів ЦДІАК України: ф. 707, Канцелярія попечителя Київського навчального округу, м. Київ; ф. 837, Бубнов Микола Михайлович (1858–1943) – історик-медіївіст, професор Київського університету; ф. 1235, Грушевські, які висвітлюють життєвий шлях Бубнова Миколи Михайловича.

Виставку підготувала
Вікторія Ляшенко,
архівіст І категорії
відділу довідкового апарату та обліку документів.

на початок