Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Володимир Степанович Іконников — історик та педагог, джерелознавець, професор Київського університету. Народився 21 (9) грудня 1841 року на Подолі в м. Києві. Матір Іконникова рано померла, батько був відставним військовим у чині майора, героєм війни. Він наполіг, щоби Володимир вступив до Київського кадетського корпусу. Закінчивши навчання у кадетському корпусі В. Іконников у 1861 р. був направлений до Подільського піхотного полку у званні підпоручика. В тому ж році він записався вільним слухачем на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. Після виходу у відставку 1862 р. став дійсним студентом. У 1865 р. отримав диплом із золотою медаллю і його офіційно зарахували у стипендіати для отримання професорського звання.

У 1867 р. в Новоросійському університеті в м. Одесі В. С. Іконников захистив магістерську дисертацію «Максим Грек и его время», а в 1869 р. докторську дисертацію «Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории»

З 1865 р. В. С. Іконников викладав російську історію в Київській військовій гімназії та історію загальної літератури в Інституті благородних дівиць в м. Києві. У 1866-1867 рр. на посаді приват-доцента читав лекції в Харківському університеті на історико-філологічному і юридичному факультетах. З 1868 р. – доцент, а з 1870 р. – професор Київського університету, в якому викладав сорок років. У 1872-1873 рр. був відправлений у відрядження за кордон, побував в Німеччині Франції, Швейцарії та Італії.

У 1877-1880 рр. та у 1883-1887 рр. В. С. Іконников був деканом історико-філологічного факультету Київського університету. У 1881-1883 рр. – членом Ради Колегії Павла Галагана. Володимир Іконников був одним із засновників товариства Нестора Літописця, а у 1874-1877 рр. та у 1893-1895 рр. – його головою. Також приймав участь у створенні Київських вищих жіночих курсів, завідував ними з 1881 до 1889 рр. й читав там лекції з російської історії та історіографії.

Головна сфера наукових інтересів В. С. Іконникова – історіографія, історія суспільної думки та культури, освіти в Росії. Він створив біографії видатних діячів різних епох історії: Марфи Борецької, М. В. Скопин-Шуйського, А. Л. Ордин-Нащокіна та М. П. Румянцева.

У працях з російської історіографії, яку Володимир Степанович розпочав досліджувати у 60 рр. ХІХ ст., він дав загальну картину розвитку історичної науки, намагався пов’язати розвиток історичних знань з обстановкою в країні, окреслив основні напрями історичної науки, говорив про вплив західноєвропейської науки на російську історіографію. Головною його працею став «Опыт русской историографии». У І томі цієї праці він зібрав матеріали із загальних питань історичної науки (предмет історії, погляди на історію різних епох, положення історії поруч з іншими науками, розвиток історичної критики), історії збирання та публікації історичних пам’яток, дав характеристику стану і складу російських і іноземних архівів, бібліотек, музеїв. У ІІ томі окреслив загальну характеристику джерел до історії Россії, розглянув проблему виникнення літописання, історію розшуку, зібрання і публікації різних типів джерел. У 1923 р. рукопис останнього третього тому був зданий в набір, але через смерть автора так і не був виданий.

Після подій 1917 р. В. С. Іконникова позбавили пенсії та академічного утримання, а згодом і взагалі всіх доходів. Тільки після обрання В. С. Іконникова академіком УАН матеріальний стан родини поліпшився. З 1918 по 1921 рр. він очолював Комісію для розбору давніх актів. У 1921 р. його обрали академіком Української академії наук (УАН), де він був головою Комісії для видавання пам’яток новітнього письменства та Археографічної комісії. Помер Володимир Степанович 26 листопада 1923 року в м. Києві, похований на Щекавицькому цвинтарі.

На виставці представлені документи з різних фондів ЦДІАК України архіву, у тому числі особового фонду В. С. Іконнікова, які висвітлюють його життєвий та професійний шлях.

Виставку підготував
провідний науковий співробітник
відділу використання інформації документів
В. І. Захарчук

на початок