_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



До 175-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого (Івана Карповича Тобілевича)

29 вересня 2020 р. виповнилося 175 років від дня народження видатного драматурга, режисера, актора, одного з корифеїв українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого (справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич).

Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня (17 вересня по старому стилю) 1845 р. у слободі Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер село Новомиргородського району Кіровоградської області) у родині дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Любов’ю до театру І. Тобілевич значною мірою завдячує матері – Євдокії Садовській, яка до заміжжя працювала покоївкою в панів Золотницьких. Останні обожнювали театр і часто брали з собою Євдокію на вистави. У родині, окрім Івана, виросли інші діти - видатні діячі українського театру Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті.

У 1859 р. після завершення навчання у чотирикласному Бобринецькому училищі 14-річний Іван Тобілевич через матеріальну скруту батьків мусив йти заробляти на життя. Відтоді він майже двадцять років служив у різних канцеляріях – від писаря до секретаря поліцейського управління.

У 1870 р. Іван Тобілевич одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою поета і журналіста Арсенія Тарковського (батька всесвітньовідомого кінорежисера Андрія Тарковського), яка народила йому 7 дітей. Проте ні сімейне життя, ні обов’язки служби не заважали Тобілевичу присвячувати себе театру, який став для нього другою рідною хатою, бажаним місцем відпочинку та радості. “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене” – так говорив драматург. Він протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, брав участь у аматорських виставах брата дружини Олександра Тарковського. Виконував переважно комедійні акторські ролі під псевдонімом Іван Карпенко-Карий (для псевдоніма Іван Тобілевич взяв ім’я свого батька та прізвище персонажа п’єси Тараса Шевченка “Назар Стодоля” – Гната Карого, роль якого він виконував з великою майстерністю).

Після звинувачень у політичній неблагонадійності восени 1883 р. Івана Тобілевича було звільнено з посади секретаря єлисаветградської поліції, а згодом вислано на три роки до м. Новочеркаськ за участь у нелегальному народницькому гуртку. У Новочеркаську він завершив свою першу драму “Чабан” (“Бурлака”), а також написав п’єси “Бондарівна”, “Розумний і дурень”, “Наймичка”, “Безталанна”. Після повернення із заслання Тобілевичу додали ще два роки гласного нагляду поліції, дозволивши відбувати цей строк на його хуторі Надія (тепер с. Миколаївка Кропивницького району Кіровоградської області). Тут були написані його найвідоміші п’єси: “Сто тисяч”, “Сава Чалий”, “Хазяїн”, “Суєта”, “Житейське море”. Визначною подією у житті драматурга було перше видання його творів, які вийшли окремою книжкою у Херсоні у 1886 р.

Наприкінці 1888 р. з Івана Тобілевича було знято гласний нагляд поліції, проте йому заборонили жити у столиці та Петербурзькій губернії. У цей час він приєднався до театральної трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше – до трупи іншого брата – Панаса Саксаганського. У 1890 р. він вступив до товариства українських артистів, а згодом створив власну трупу.

За роки своєї акторської діяльності Карпенко-Карий створив цілу галерею глибоко реалістичних сценічних образів, серед яких, насамперед, треба згадати возного (“Наталка Полтавка”), Калитку (“Сто тисяч”), Цокуля (“Наймичка”), Мартина Борулю (“Мартин Боруля”), Пузиря (“Хазяїн”), Назара (“Назар Стодоля”), Потоцького і Шмигельського (“Сава Чалий”), Жадова (“Доходное место”).

Помер видатний драматург і актор 15 вересня 1907 р. у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований на кладовищі поблизу хутору Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут літературно-меморіальний музей на честь батька. При вході на територію заповідника увагу відвідувачів привертає напис: “Хто б не ступив на цю священну для української культури землю, нехай згадає, що тут Карпенко-Карий написав кращі свої п’єси. Скиньте шапку і вшануйте ім’я великого українського драматурга”.

* * *

На виставці представлено документи фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора, а також інших фондів органів цензури, жандармерії і судочинства з колекції Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, які висвітлюють життя та діяльність І. Карпенка-Карого.

Виставку підготувала
провідний науковий співробітник відділу
використання інформації документів
Тетяна Тертишна


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контакти

Copyright © 2020 - ЦДІАК України
Всі права застережені