Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

До 186 річчя від дня народження доктора медицини,
заслуженого ординарного професора
Університету св. Володимира
Євгена Івановича Афанасьєва

Дійсний статський радник, доктор медицини, заслужений ординарний професор Київського Університету св. Володимира Євген Іванович Афанасьєв народився в м. Орел 24 лютого (8 березня) 1837 року в купецькій родині. Випускник Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. У 1864 році обійняв посаду ординатора Чугуївського військового шпиталю. З 1865 року завідувач дерматологічної клініки Київського військового шпиталю та відділенням “водяночних” хвороб, а з 1866 року ще й відділенням “гострих” хвороб. У 1866 році Євгена Івановича Афанасьєва призначено на посаду вчителя Київської військово-фельдшерської школи. З 1867 року виконував обов’язки ординатора при госпітальній терапевтичній клініці Київського Університету св. Володимира. Одночасно з викладацькою діяльністю працював лікарем Старокиївського відділення Кирилівської лікарні, що знаходилося на вул. Рейтарській. У 1869 році захистив докторську дисертацію “До фізіології мозкових ніжок”. У 1866-1870 роках Євген Іванович Афанасьєв – товариш голови Товариства київських лікарів та почесний член цього товариства. З 1870 року призначений на посаду доцента двох кафедр: клінічної та теоретичної патології і терапії Київського Університету св. Володимира, де викладав лікарську діагностику аж до свого звільнення з університету в 1885 році.

Євген Іванович Афанасьєв першим описав випадок діагностування у Києві “поворотної” гарячки; сприяв відокремленню тифу у самостійну нозологічну одиницю, звернув увагу на діагностичну важливість розрізнення тонів у стегнових артеріях (на які звернув увагу Траубе) від двох шумів, описаних Дюрозьє, при недостатності аортальних клапанів і першим у вітчизняній літературі подав власний опис спостережень цього феномена (1874), також розглянув питання появи тимпанічного перкуторного тону на грудній клітці при різних захворюваннях. Один з організаторів Товариства для боротьби із заразними хворобами. Голова комісії з розробки Положення про Бактеріологічний інститут.

Завдяки Афанасьєву, за ініціативою Ніколи Артемійовича Терещенка створена Безоплатна лікарня цісаревича Миколи Олександровича для чорноробів (тепер Київська міська спеціалізована лікарня “Охмадит”). Він також був головою комісії з її будівництва, зробив особистий внесок розміром у 5000 рублів до недоторканного фонду на утримання з відсотків одного ліжка. Ще один внесок – 1000 рублів — був, вочевидь, зроблений на будівництво бараку на 6 ліжок для жінок, хворих на легеневий туберкульоз.

Фактично завдяки професору Євгену Івановичу Афанасьєву Київ отримав каналізацію (1894). Він очолював Київське акціонерне товариство каналізації. Київ став шостим каналізованим містом Російської імперії (після Одеси, Тифліса, Царського села, Гатчини і Ялти).

Афанасьєв належав до демократичного крила професури Київського Університету Св. Володимира. Був близьким до Київської "Старої громади" (В. Б. Антонович, О. Я Кониський, О. Ф. Кістяківський). Як особистий лікар генерал-губернатора О. Р. Дрентельна, попереджав своїх друзів про можливі репресії проти "українофілів"). Консультував П. П. Чубинського, юну Лесю Українку, родину О.Ф. Кістяківського та його самого, родину Терещенків.

Мав дружину Надію Олександрівну (дівоче Гогунцова), дітей: Софію (11 червня 1866 року народження), Антоніну (4 липня 1868 року народження), Володимира (15 січня 1871 року народження), Ольгу (13 травня 1875 року народження), Валентину (28 серпня 1877 року народження) та Володимира (3 вересня 1879 року народження).

Помер Євген Іванович Афанасьєв 21 лютого 1897 року у віці 59 років, відспіваний в соборі св. Володимира на Бібіковському бульварі.

Похований на кладовищі Видубицького монастиря в Києві.

На виставці представлені документи з фондів ЦДІАК України: ф. 127, Київська духовна консисторія, м. Київ та ф. 707, Канцелярія попечителя Київського навчального округу, м. Київ, які висвітлюють життєвий шлях Євгена Івановича Афанасьєва.

Виставку підготувала
Вікторія Ляшенко, архівіст І категорії відділу довідкового апарату та обліку документів.

на початок