Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Володимир Боніфатійович Антонович (1834 р. – 8 (21) березня 1908 р.) – видатний український історик, археолог, етнограф, археограф та один із лідерів «громадівського» руху в Україні.

Народився 6 (18) або 18 (30) січня 1834 р. (точна дата народження невідома, оскільки метричний запис про народження не виявлено) у повітовому місті Махнівка Київської губернії (тепер село Хмільницького району Вінницької області) в родині Боніфатія і Моніки Антоновичів. У 16 років закінчив 2-гу Одеську гімназію та за наполяганням матері поступив на медичний факультет Київського університету. Після закінчення навчання у 1855 р. займався медичною практикою у Бердичеві та Чорнобилі. Проте вже за рік Антонович повторно вступив до університету на історико-філологічне відділення, оскільки мав на меті пов’язати своє життя з історичною наукою.

У 1860 р. завершив навчання зі ступенем кандидата, почав викладати латинь у 1-й Київській гімназії, читав всесвітню історію у Київському кадетському корпусі (1862–1865 рр.). Протягом 1864–1880 рр. був головним редактором «Тимчасової комісії для розгляду давніх актів» при Канцелярії київського, подільського й волинського генерал-губернатора. За редакцією Володимира Антоновича вийшло 15 томів «Архіву Південно-Західної Росії» (з них – 9 томів, матеріали яких були зібрані та оброблені ним особисто). У 1870 р. за дисертацію «Останні часи козацтва на правій стороні Дніпра» Антонович отримав звання магістра наук, а в 1878 р. захистив докторську дисертацію «Нарис історії Великого князівства Литовського». З 1881 р. очолював Історичне товариство Нестора-літописця, завідував Нумізматичним музеєм Київського університету, в якому зібрав понад 10 тисяч експонатів.

Авторству Володимира Антоновича належить близько 300 наукових праць з історії українського козацтва, гайдамацького руху, української етнографії, історії Литовської держави, історії церкви. Найбільш відомі з них: «Про походження козацтва» (1863 р.), «Про походження шляхетських родів Південно-Західної Росії» (1867 р.), «Про міста Південно-Західної Росії. 1432-1798 рр.» (1869 р.), «Про гайдамаків» (1876 р.), «Уманський сотник Іван Гонта» (1882 р.), «Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси у 16-18 ст.» (1900 р.), «Чари на Україні» (1905 р.).

Видатна заслуга Антоновича полягає у створенні першої в Україні національної історичної школи (так званої «київської школи»), до якої належали відомі науковці, учні Володимира Антоновича – Михайло Грушевський, Федір Вовк, Олексій Андрієвський, Дмитро Багалій, Микола Дашкевич, Митрофан Довнар-Запольський та інші. Вчений брав участь майже в усіх значних суспільно-культурних починаннях і проектах тодішнього Києва, гуртував навколо себе однодумців, справжніх патріотів України, у нелегальний «громадівський» рух. Був ідеологом хлопоманства – культурної течії польсько-української інтелігенції, яка прагнула зближення з народом.

Антоновичу належить велика роль у реалізації плану переїзду Михайла Грушевського до Львова і створення там наукового осередку.

Вважається засновником української археології як науки, зокрема, вчений розробив нову методику ведення розкопок. Довгі роки досліджував стоянки доби палеоліту, неоліту та середньовіччя, проводив розкопки поселень Трипільської культури. Був учасником багатьох археологічних з’їздів і, у тому числі, міжнародного археологічного конгресу в Лісабоні у 1880 р.

Мешкав Антонович у Києві на вулиці Жилянській, 20 (будинок не зберігся). Був двічі одружений: з Варварою Міхельс і Катериною Мельник. Його син Дмитро Антонович також був відомим істориком і політичним діячем.

Помер Володимир Антонович 8 (21 березня) 1908 року від запалення легень та похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

ЦДІАК України зберігає окремий фонд № 832 документів родини Антоновичів, серед яких є сімейні фотографії, рукописи лекцій вченого, листи тощо. Також на виставці представлені документи з інших фондів архіву, що висвітлюють життя і наукову діяльність історика.

Виставку підготувала
археограф І категорії відділу
використання інформації документів
Тетяна Тертишна

на початок