_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(
ЦДІАК України)

Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


До 200-річчя Ізраїля Марковича Бродського (1823-1888), підприємця, мецената

Життєвий шлях засновника династії успішних промисловців, меценатів та власників майбутньої цукрової імперії Бродських Ізраїля Марковича Бродського розпочався у маленькому містечку Златопіль (нині – частина м. Новомиргород Кіровоградської області), де він народився 1823 р. в сім’ї єврейського підприємця Меїра Шора. Родина переїхала сюди з містечка Броди, назва якого з тих пір закріпилася у новому сімейному прізвищі.

Батько сімейства Меїр (Марк) Шор-Бродський займався комерцією і заробив досить значний капітал, який залишив у спадок своїм п’ятьом синам. Отримавши немалі для того часу кошти – 40 тисяч карбованців, Ізраїль спробував розпочати власну справу, але майже розорився, зберігши невелику частину від батькового спадку. Врятувало молодого підприємця знайомство з відомим та успішним цукрозаводчиком графом Олексієм Бобринським, у якого Бродський навчився правильному веденню справ і завів корисні знайомства.

Відчувши перспективність та значний потенціал цукрового бізнесу, Бродський разом зі своїм компаньйоном – князем Петром Лопухіним у 1846 році викупив невеликий занепалий завод в Лебедині Київської губернії, переобладнавши його під виробництво рафінаду. Згодом весь завод перейшов у повну власність Бродського. У 1873 році ним було засноване Олександрівське цукрове товариство, яке за обсягом продукції, виробленої заводами, що входили, до його складу, впевнено займало місце найбільшого бурякоцукрового підприємства Російської імперії.

Водночас Ізраїль Маркович знаходив час не тільки для розбудови бізнесу, але й для благодійництва. Після переїзду в Київ він у 1885 році збудував на власні кошти лікарню на 100 ліжок з повністю безкоштовним лікуванням. Також він виділив 40 тисяч карбованців на будівництво та утримання у Златополі професійного ремісничого училища для єврейських дітей.

Цікаво, що він не обмежувався лише підтримкою єврейського населення, оскільки був відомий і як член багатьох християнських благодійних товариств, виділяючи для їх проєктів значні кошти. Ці та інші благочинні дії в громадському секторі, розвиток і масштабування його бізнес-імперії були помічені на державному рівні. Царським указом у 1885р. йому було присвоєне звання «комерції радника».

Невдовзі, у вересні 1888 р., Ізраїль Маркович Бродський помер. Запис про його смерть з метричної книги Київської синагоги можна побачити серед документів цієї виставки.

Ізраїль Бродський створив велику бізнес-імперію, яку в подальшому передав своїм нащадкам. На прикладі батька вони мали можливість спостерігати і навчатися не тільки підприємництву, але й підтримувати соціально незахищені верстви населення та робити суспільно корисні справи.

Найбільш відомий та успішний з синів Ізраїля Марковича Лазар продовжив і розвинув справу батька. Крім цукрових заводів Лазар Бродський зробив внесок також і до інших видів промисловості. Наприклад, він збудував у Києві один з найбільших в імперії паровий млин, який щодня переробляв 377 тонн зерна. Також Лазарю Ізраїльовичу належали Тираспольська паперова фабрика, соляні копальні під Одесою, вугільні шахти в Катеринославській губернії та Хамовницький пивзавод у Москві.

Лазар Бродський став головним акціонером «Київської міської залізниці» та одним із найбільших інвесторів під час створення Київської трамвайної лінії, очолював раду директорів «Київського водопровідного товариства», заснував і очолив «Друге пароплавство на Дніпрі та його притоках».

Велика підприємницька діяльність зробила Бродського справжньою знаменитістю. 1900 року на виставці в Парижі його нагородили орденом Почесного легіону за високу якість цукрової продукції.

Лазар Бродський був не тільки одним із найзаможніших людей Києва, а й одним із найбільших меценатів. Він на власні гроші доукомплектував Єврейську лікарню на Лук’янівці, яку заснував батько, збільшивши кількість місць у ній зі 100 до 200 ліжок, дитячу поліклініку на Бульварно-Кудрявській вулиці, лікарню для хронічно хворих дітей на Парковій дорозі.

Лазар Ізраїльович підтримував успішні починання вчених у винаході нових ліків і вакцин. Успіхи в лікуванні хворих на дифтерію за допомогою сироватки професора Павловського стали підставою для організації наприкінці 1895 року Товариства для боротьби із заразними хворобами, яке очолив Лазар Бродський. На одному із засідань Товариства ухвалили рішення побудувати в Києві, на схилі Байкової гори, Бактеріологічний інститут. Основну суму (132 тисячі рублів) на будівництво і придбання обладнання для нього надано саме Лазарем Бродським.

Ще однією з причин його великих пожертвувань у медичну галузь була передчасна смерть дочки Віри, запис про що, серед іншого, також представлено на виставці. Ця сумна подія підштовхнула бізнесмена-філантропа до заснування при медичному факультеті Київського університету св. Володимира іменної стипендії, про що свідчить один з документів.

Розуміючи важливу роль освіти в індустріальному світі і спостерігаючи за тогочасними обмеженнями, коли перешкодою на шляху до вищої освіти були не тільки скромні фінансові можливості, а навіть стать та національність, Лазар Ізраїльович спрямовує свої зусилля і кошти на відкриття нових та підтримку вже існуючих учбових закладів. Згідно із встановленою імперським урядом межею осілості у Києві та на його околицях серед учнів могло бути не більше 5% євреїв. Лазар Бродський хотів надати єврейським дітям можливість вільно здобувати освіту. Тому 1903 року він разом зі своїм молодшим братом Левом фінансує будівництво єврейського училища на вулиці Антоновича, 69 в Києві. Училище було безкоштовним і могло прийняти 400 осіб, з яких 300 були школярами і 100 учнями ремісничого відділення.

Підтримка закладів освіти була одним із напрямів діяльності мецената. 150 тисяч карбованців Бродський виділив на будівництво Київського політехнічного інституту. Також він допомагав Фундуклеївській жіночій гімназії, Товариству грамотності, Київському товариству Червоного хреста, Троїцькому народному дому (нині – Театр оперети) і ще багатьом іншим громадським закладам, був одним із фундаторів Художньо-промислового і наукового музею (сьогодні - Національний художній музей).

Вже маючи ім'я і вплив у місті, Лазар Бродський вирішив збудувати Хоральну синагогу, яка і дотепер функціонує на вулиці Шота Руставелі, і відома киянам як синагога Бродського.

Помер Лазар Ізраїльович Бродський у 1904 р. у Швейцарії, заповівши Києву 500 тис. крб. на будівництво Бессарабського критого ринку за умови, що 22,5 тис. крб. з доходів ринку будуть спрямовані на утримання декількох медичних закладів, які відкрив Бродський.

Традиції благодійництва були притаманні усім нащадкам Ізраїля Бродського. Так молодший брат Лазаря, Лев Ізраїльович Бродський, про якого вже згадувалося вище, також постійно долучався до фінансування, як сімейних, так і окремо ініційованих благодійних проєктів.

Після окупації України більшовиками, зі зрозумілих причин, меценатство Бродських, як і будь-яка їхня діяльність, припинилося.

У ЦДІАК України зберігається фонд 890, Бродські, який, в основному, складається з документів фінансового і господарського характеру. На жаль, біографічних документів, які б могли більш детально висвітлити життя та діяльність Ізраїля Марковича Бродського, на відзначення 200-літнього ювілею якого створювалася ця виставка, ані фамільний фонд, ані інші фонди архіву не містять. Документи, які презентуються на виставці, відображають життя і діяльність двох поколінь родини Бродських, представники якої залишили по собі значний спадок.

Виставка підготовлена Центральним державним історичним архівом України, м. Київ та Центральним державним аудіовізуальним та електронним архівом.

Виставку підготував
археограф І категорії
відділу використання інформації документів
Володимир Труш


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2023 - ЦДІАК України
Всі права застережені