_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


До 170-річчя створення Центрального державного історичного архіву України, м. Київ
Микола Дмитрович Іванишев – один із батьків Київської археографічної комісії.

До 210-ї річниці від дня народження

В Києві на Подолі у листопаді 1811 р. в родині священника церкви Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощі – Дмитра Олександровича Іваниша (Іванишева) та Олени Йосипівни Сементовської народилась четверта дитина – Миколка, який згодом став одним з ініціаторів створення Київської археографічної комісії / Тимчасової комісії для розгляду давніх актів.

Початковій грамоті всіх дітей у родині – а їх було семеро – навчав батько. З дитинства Микола вирізнявся кмітливістю, допитливістю. У 1821 р. його віддали на навчання в київське повітове духовне училище, де він проявив себе як учень з «відмінними успіхами, старанний і скромний». Рано відійшов у вічність отець Дмитро. У 1825–1828 рр. М. Д. Іванишев здобував науку в Київській духовній семінарії, де теж був одним з найкращих учнів. У 1829 р. за державною програмою Відомства народної просвіти і як син священника, був відправлений на навчання до Петербургу, де навчався на історико-філософському факультеті Головного педагогічного інституту. У 1836–1838 рр. продовжив студіювання в Берлінському університеті під керівництвом Ф. К. фон Савіньї, відвідував у Празі лекції Ф. Палацького, захопився палеографією, вивчав давньоруське право.

У грудні 1838 р. був призначений на посаду ад’юнкта юридичного факультету в Київському університеті, а 1839 р. очолив кафедру законів державного благоустрою. Завзятий і тямущий, він у 1840 р. захистив докторську дисертацію за темою «Про плату за вбивство у давньоруському та інших слов'янських законодавствах у порівнянні з германською вірою». У 1840 р. отримав ступінь екстраординарного професора, а 1842 р. – ординарного професора кафедри законів державного благоустрою.

Миколу Дмитровича Іванишева по праву називають «батьком» і головним активістом Київської археографічної комісії – разом з М. Максимовичем та В. Домбровським він розробив акт про діяльність Тимчасової комісії із вивчення давніх актів, підписаний 19 листопада 1843 р. Цим було закладено підвалини для подальшого створення архівних установ. В різні роки Микола Дмитрович був головним редактором, діловодом, скарбником, віце-головою комісії і завжди був головним втілювачем ідей у всіх напрямках її діяльності: дбав про збереження, групування і зберігання писемних пам’яток, про видання наукових праць і розробок, про пошук предметних пам’яток.

Мандрівки містами і селами допомагали Миколі Дмитровичу вишукуючи речові та письмові історичні пам’ятки, організовувати археологічні дослідження. Разом з Т. Г. Шевченком – який теж входив до складу археографічної комісії – у 1846–1847 роках М. Д. Іванишев проводив розкопки курганів, зокрема Великої могили, за що М. Максимович охрестив його «генералом археології».

Загалом, за 22 роки плідної науково-організаційної роботи для зручності організації та керування процесами засідання Комісії відбувались переважно у квартирі М. Д. Іванишева.

Упродовж 1848–1862 рр. він тричі обирався деканом юридичного факультету університету св. Володимира. Проте, як зазначає його учень і послідовник В. Антонович, Миколу Дмитровича захоплювала наукова діяльність, в той час як адміністративна робота – тяготила.

Готуючи до видання працю «О сельскихъ общинахъ и ихъ юридическихъ обычаяхъ в юго-западной России» він працював у Головному архіві Царства Польського у Варшаві.

Багато уваги М. Д. Іванишев приділяв збиранню та збереженню актових книг, які належали приватним особам. Завдяки його зусиллям до комісії надходила також велика кількість документів з православних храмів. Він особисто опрацьовував рукописи, документи з архівів, бібліотек Києво-Печерської Свято-Успенської лаври, Києво-Софійського кафедрального собору, Київського Пустинно-Миколаївського (Микільського) чоловічого монастиря, духовної академії і семінарії.

Микола Дмитрович Іванишев був ініціатором створення архівосховищ для збереження актового матеріалу – саме він розробив положення, яке лягло в основу функціонування центральних архівів у Києві, Вільно та Вітебську. Також М. Д. Іванишев у 1852 р. ініціював створення при Університеті св. Володимира Центрального архіву давніх актів.

1865 р. Микола Дмитрович Іванишев їде до Варшави для роботи в комісії з підготовки судової реформи Царства Польського. За рік – у 1866-му його призначено головою цієї комісії. Після 2-х років перебування в Любліні, Берліні й Парижі у 1867 р. він подав у відставку й повернувся до рідного Києва, де знову долучився до науково-організаційної діяльності та приймав активну участь у роботі Київського комітету зі збору старожитностей, комісії з опису губерній Київського навчального округу тощо. Він був членом багатьох товариств і закладів, його запрошували як експерта з історичних наук.

У 1872 р. Микола Дмитрович Іванишев подав прохання про звільнення з посади віце-голови, все частіше усамітнювався. Помер 14 (26) жовтня 1874 р. Обряд відспівування відбувався в церкві Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощі – початок і кінець на рідному Подолі. Похований на цвинтарі Флорівського монастиря.

* * *

На виставці представлено документи з фондів ЦДІАК України: ф. 127, Київська духовна консисторія, ф. 442, Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора, ф. 707, Канцелярія попечителя Київського навчального округу, ф. 884, Комісія для описання губерній Київського навчального округу, які висвітлюють життєвий та науковий шлях Миколи Дмитровича Іванишева, зокрема записи про народження та смерть, призначення на посади, наукові відрядження тощо.


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2021 - ЦДІАК України
Всі права застережені