Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Василь Назарович Каразін (30 січня (10 лютого) 1773 – 4 (16) листопада 1842) – український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній Україні університету (у м. Харків), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства.

Народився Василь Назарович у селі Кручик Богодухівського повіту Харківської губернії (тепер Богодухівського району Харківської області) у сім’ї військовослужбовця Назара Олександровича Каразіна. Отримував початкову освіту у приватних пансіонах Харкова і Кременчука, де викладали кращі тогочасні просвітники. Був особисто знайомий з Григорієм Савичем Сковородою, твори якого вплинули на подальше формування світогляду Василя Каразіна. З 10 років був записаний в Орденський кірасирський полк, пізніше проходив дійсну військову службу в Семенівському полку. В цей же час відвідує лекції в столичному Гірському кадетському корпусі, одному з кращих навчальних закладів Росії. Там він отримав можливість освоїти багато природничих наук – хімію, фізику, а також поглибив свої знання в математиці та іноземних мовах. У 1795 р. пішов у відставку з військової служби, оселившись у своєму маєтку в с. Кручик.

У 1798 р. В. Каразін разом з дружиною здійснив невдалу спробу незаконно виїхати за кордон, проте під час переправи через р.  Неман подружжя було заарештовано і відправлено в Ковно. Випереджаючи офіційне донесення, Василь Назарович написав листа до імператора Павла з поясненням своїх намірів: «Я волів позбавитись Вашого правління, як надзвичайно жорстокого. Вільний спосіб мислення і жага до науки були єдиною моєю провиною».

Як не дивно, Каразіна не було покарано, а навіть призначено на службу до державного казначейства. Служба потребувала постійної роботи в Московському та Петербурзькому архівах і вчений використовує цю обставину для збирання матеріалів з історії Росії.

У 1802 р. Василь Назарович займає провідну посаду у щойно створеному Міністерстві народної освіти та починає реалізовувати ідеї щодо заснування університету в Харкові. Ним було проведено велику роботу з підготовки громадської думки, збору коштів, необхідних для відкриття університету. 24 січня 1803 р. уряд видав указ про відкриття університету. Проте у червні 1804 р. Каразіна звинуватили у використанні державних коштів без дозволу начальства, позбавили права втручатися у справи університету та звільнили зі служби у Міністерстві народної освіти. Вже без участі Василя Назаровича, зусиллями професора Івана Рижського та Іллі Тимківського 17 січня 1805 р. було відкрито Харківський університет.

У 1806 р. Василь Каразін повертається до рідного села Кручик, де за його сприяння була відкрита єдина на всю Слобожанщину початкова школа для дітей кріпаків. Спеціально для вчителів Каразін уклав посібники – церковний та громадський катехізиси. У школі дітей вчили читанню, письму, арифметиці та співам. Переймався Василь Каразін і жіночою освітою, вважаючи за необхідне відкрити спеціальні училища.

У 1811 р. В. Каразіним було створено Філотехнічне товариство для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості. У цей час Василь Назарович видав низку робіт, присвячених сільському господарству, створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у Російській імперії здійснював систематичні спостереження. Висував ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі, що було зроблено після його смерті. Також величезну увагу він приділяв хімії, тому для проведення дослідів у Кручику було збудовано велику лабораторію.

Василю Каразіну належить 40 винаходів, які стосувалися різних галузей виробництва і технологій. У 1814 р. вчений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво, розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата. В. Каразін удосконалив технологію виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування і вживання картоплі. Він винайшов спосіб виготовлення водонепроникного цементу та спосіб спалення дерева на вугілля, одержування з нього смоли, дьогтю і скипидару. Каразін дослідив вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин. У 1838 р. вчений запропонував проект парового опалення, випередивши в цьому Кіпферлінга. Багато винаходів Каразіна було забуто і повторено іншими пізніше, зокрема виготовлення штучних алмазів.

Василь Назарович не залишався осторонь громадського життя своєї країни навіть після виходу у відставку. У листах до Олександра І та урядовців він закликав розпочати поступово звільняти селян з кріпосницької залежності та боротися з казнокрадством. Після порушення категоричної заборони царя писати йому (Каразін списав сім зошитів, доводячи, що імперія котиться у прірву) у 1821 році Василя Назаровича знову заарештували й ув’язнили на півроку в Шлісельбурзьку в’язницю. Врешті-решт його було доправлено у Кручик під нагляд Богодухівського управника з категоричною забороною виїжджати звідти. Тільки через 18 років йому дозволили жити у будь-якому місці, окрім Москви і Петербурга.

Будучи людиною творчою, енергійною, з активною життєвою позицією і знаючи, у якому незадовільному стані опинилася створена ним бібліотека Харківського університету, Каразін вже у похилому віці подав прохання про призначення його в університет бібліотекарем, але отримав відмову. Наприкінці життя у Василя Назаровича виникає думка перетворити Крим на європейський центр виноробства. По дорозі з Миколаєва до Ялти, куди вчений поїхав для проведення своїх досліджень, він захворів і через тяжкий стан повернувся знову до Миколаєва, де і помер 16 листопада 1842 р.

Видатний український учений, просвітитель, дослідник, автор близько 60 праць з різних галузей науки В. Н. Каразін усе життя свято вірив, що могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями. А велич свого народу й держави він ставив понад усе. Йому не вдалося реалізувати більшість своїх просвітницьких задумів, та одним лише заснуванням Харківського університету та його бібліотеки Василь Назарович Каразін назавжди ввійшов у історію української освіти.

У ЦДІАК України зберігається особовий фонд вченого (ф. 2031), який містить листи В. Н. Каразіна, чернетки статей, лекцій та інші документи біографічного характеру. Частина цих документів та окремі документи з інших фондів, які висвітлюють життя та діяльність Каразіна, представлені на виставці. Також у фондах архіву (зокрема, ф. 1710, Слобідсько-Українська губернська канцелярія) можна знайти відомості про батька вченого полковника Назара Каразіна.

Виставку підготувала
провідний науковий співробітник
відділу використання інформації документів
Т. В. Тертишна

на початок