_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua


До історії архіву Києво-Печерської лаври.
За документами ЦДІАК України, ф. 128, Києво-Печерська Свято-Успенська лавра.

День працівників архівних установ України в нинішньому 2022 році ми відзначаємо пропри всі негаразди та випробування воєнного часу. Як архівісти, як зберігачі історичної пам’яті, ми переконані, що навіть в такі важкі часи ми маємо зберігати свої традиції та звички, тому що повернення до джерел та тяглість традицій завжди дозволяла нам не занепадати духом і зберігати віру в майбутнє.

Цьогоріч ми представляємо широкому загалу підбірку документів, що стосуються лаврського архіву. Києво-Печерська лавра має давню історію, започатковану ченцями печерного монастиря часів князювання Ярослава (на початку XI ст.), протягом наступних століть цей монастир отримав статус Лаври, був одним з найвідоміших культурних та релігійних центрів за часів Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, України-Гетьманщини, а пізніше – російської імперії, до складу якої було включено українські землі.

До наших днів, на жаль, дійшли не всі документи, які зберігалися в Лаврі – пожежа 1718 року знищила велику кількість будівель, більшість книг і документів, тому варто пам’ятати, що фонд 128, Києво-Печерська Свято-Успенська лавра, містить документи, які хронологічно обіймають межі з 1720-х років по 1920-ті роки; більш ранні документи до сьогодні майже не збереглися (за виключенням деяких окремих документів, переважно грамот, привілеїв і універсалів на підтвердження володінь Лаври).

Діловодством та архівом Києво-Печерської лаври завжди опікувались монахи; за наявними відомостями в 1755 році архімандрит Лаври надає доручення упорядкувати архів – ієродиякон Феодосій Балабуха мав розібрати документи (королівські і царські грамоти, документи на право володіння маєтностями та інші документи, які зберігалися «у церкві на хорах»), скласти на всі документи описи в трьох примірниках і надалі тримати архів в такому порядку, щоб потрібний документ можна було швидко відшукати. До вищезгаданого призначення були спроби залучити до упорядкування документів монахів, які не мали жодного уявлення про цю роботу, а також не мали бажання її виконувати, все це закінчилося тим, що «вышеписанные определенные не токмо в том порядку не учинили, но и вообще в большое замешательство архивные дела привели». Згадки про посаду архіваріуса в документах з’являються в 1770-х роках і протягом наступних століть архіваріусів призначав та змінював Духовний Собор Лаври, він же видавав інструкції, які включали в себе вимоги до роботи архіваріуса.

В архіві Лаври зберігалися документи всіх її відомств, тому одним з обов’язків архіваріуса було складання описів за окремими напрямами – так, наприклад, було складено алфавітні описи особових справ послушників та монахів, а також описи вотчинних, банківських, друкарських, загально-чернечих, загальних та «маловажных», справ тощо (частина цих оригінальних описів кінця XVIII – XIX ст. і до сьогодні зберігається в фонді 128, Києво-Печерська Свято-Успенська лавра). Іншим обов’язком архіваріуса був розшук документів (переважно тих, які підтверджували право власності на ґрунти та угіддя) та надання на підставі цих документів відповідних довідок.

З середини XIX ст., з новою хвилею розвитку історичної науки, архівами монастирів стали цікавитись науковці – вони зверталися за дозволами працювати з документами для проведення історичних досліджень (на виставці представлено документи про дозвіл історикам та дослідникам користуватися архівом Лаври «с научной целью»). Також до архіву зверталися для вирішення інших питань – наприклад, з метою вивчення планів та креслень Лаври для подальшої реконструкції та перебудови різних лаврських приміщень.

З початку Першої світової війни 1914–1918 рр., із західних територій, які могли потрапити в окупацію, відбувалась евакуація церковного майна і документів на схід, спочатку – до Києво-Печерської лаври, яка переправляла надіслане церквами і парафіями далі на схід, в Харківську губернію. Пізніше, в 1915 році, коли через реальну військову загрозу для Києва розпочалась евакуація окремих інституцій, архів Лаври також евакуйовували – маємо документ з переліком справ і книг, вивезених в 16 ящиках.

На жаль, документів за 1918–1920 роки також збереглося небагато, проте з наявних маємо уявлення про те, що радянська влада швидко взяла архів Лаври під свій контроль (як було зазначено в документі – «под охрану») і заборонила видавати документи без спеціального дозволу – в цей час лаврський архів знаходився у віданні церковної громади «Києво-Печерська Успенська лавра»; в 1926 році Лавру було реорганізовано в музей-заповідник.

Перед Другою світовою війною архів Лаври потрапив до Київського обласного історичного архіву, після війни опинився у складі Центрального державного історичного архіву УРСР, з 1992 року – Центрального державного історичного архіву, м. Київ, де фонд Києво-Печерської Свято-Успенської лаври зберігається і до сьогодні.

Ольга Вовк
начальник відділу давніх актів
Центрального державного історичного архіву України, м. Київ


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контактна інформація

Copyright © 2022 - ЦДІАК України
Всі права застережені