_

 Центральний державний історичний архів України, м.Київ
(ЦДІАК України)

Адреса: 03110, м. Київ-110,
вул. Солом'янська, 24
Тел./факс: (044) 275-30-02
E-mail: mail.cdiak@arch.gov.ua



До 175-річчя від заснування Кирило-Мефодіївського товариства

“І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!”
Т. Г. Шевченко

Пізньої осені 175 років тому патріотично налаштованою молоддю у Києві було засновано Кирило-Мефодіївське Братство – “Слов’янське товариство Св. Кирила і Мефодія” – для вивчення історії, культури і мови українського народу. Наприкінці 1845 р. київські студенти, як і молоді люди в інших куточках Європи, шукали можливості звільнення народу від національного гноблення, вважаючи, що тільки це дасть можливість забезпечити права на гідне життя. Але вже у березні 1847 р. Братство було викрите, а його учасники зазнали переслідувань. Цей виступ української молоді відповідав загальноєвропейському рухові за права поневолених народів проти реакційного самодержавства, що проявився у революційному виступі італійців, німців, угорців, поляків у 1848 р. Царський уряд жорстко відслідковував найменші національні виступи в імперії і, придушивши український національний рух ще навесні 1847 року, вже у 1848 р. під час “Весни народів” прийшов на допомогу австрійському імператору, допомігши розправитись з угорським повстанням.

Удар, завданий українському національному рухові навесні 1847 р., негативно вплинув на його розвиток і затримав перехід від формулювання культурно-освітніх до політичних завдань. Політична програма Братства передбачала створення союзу слов’янських земель, об’єднаних в єдину представницьку республіку.

Незважаючи на те, що учасники Братства займалися вивченням української мови, культури, звичаїв та історії, царський уряд добре розумів загрозу, яку становили для режиму такі студії, тому розглядом справи з викриття товариства займалося ІІІ відділення імператорської канцелярії і особисто його начальник О. Ф. Орлов, який, як видно з документів, кілька разів виносив питання Братства і, зокрема, питання покарання його учасників на розгляд Миколи І. При цьому варто зазначити, що усі документи з розгляду справи досі зберігаються не в Україні, а у Державному архіві Російської Федерації у фонді ІІІ відділення. В ЦДІАК України ж зберігаються окремі документи, представлені на нинішній виставці, які показують подальшу долю учасників Братства.

Справу розглядали секретно, і діяльність Кирило-Мефодіївського братства розголосу не набула. За безпосередньої участі Миколи І було прийнято рішення щодо винесення покарання заарештованим учасникам товариства. Організаторами Братства, як встановило слідство, були М. Гулак, В. Білозерський і М. Костомаров, а засуджені за цією справою П. Куліш і Т. Шевченко навіть не були його членами. Вони зазнали переслідувань за літературні твори, які, на думку чиновників політичної поліції, мали найбільший вплив на формування “українофільських” настроїв.

Рішення про покарання осіб, причетних до діяльності Кирило-Мефодіївського братства, приймалися позасудовим способом, особисто Миколою І за поданням Орлова: М. Гулак був засуджений до трирічного ув’язнення у Шліссельбурзькій фортеці, після чого був відправлений під суворий нагляд поліції у Пермську губернію; М. Костомаров був ув’язнений на 1 рік у Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці, після відбування покарання був висланий у Саратовську губернію; В. Білозерський був ув’язнений на 4 місяці у Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці, після відбування покарання висланий у Олонецьку губернію; О. Навроцький був висланий до В’ятської губернії з відбування піврічного ув’язнення; студентам Г. Андрузькому і І. Посяді дозволено закінчити курс університетських студій в Казанському університеті; П. Куліш після двомісячного відбування покарання в арештантському відділені військового шпиталю був висланий у м. Тулу; Т. Шевченко був відправлений для відбування військової служби рядовим до Оренбурзького окремого корпусу, пізніше були затримані М. Савич та О. Маркович.

Найбільшого покарання зазнав Т. Шевченко. Він не був членом Братства, але був засуджений за літературну творчість, оскільки його поезія могла призвести, як вважали чиновники політичної поліції, до думки “про можливість Україні існувати у вигляді окремої держави”. На десять років поет втратив можливість писати та малювати, бути в Україні, бути вільним.

Програмні документи Братства “Статут слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія” та відозви “Брати українці”, “Брати великоросіяни і поляки” свідчили про поширення ідеї українського політично незалежного буття, про підтримку ідей рівності, демократії та культурного розвитку. Учасники товариства вважали, що цих завдань можна буде досягти працюючи на ниві просвіти народу, відстоюючи права на національний розвиток разом з іншими слов’янськими народами, які зазнають поневолення у багатонаціональних імперіях. Проте влада жорстоко придушила цей рух, який ще не зміг зміцніти та поширитися серед населення, у зародку, відкинувши розвиток українського національного руху на кілька десятиліть.

1990 року вийшло друком підготовлене за участі працівників ЦДІАК України тритомне видання “Кирило-мефодіївське товариство”, в якому вміщено документи загального слідства та слідчих справ його засновників та учасників.

На пропонованій виставці представлені документи ЦДІАК України про переслідування членів Братства, які зберігаються у ф. 442, Канцелярія київського, подільського і волинського губернатора, та ф. 707, Київський навчальний округ.


Документи

Головна сторінка         Про архів         Довідковий апарат         Часті питання         Контакти

Copyright © 2020 - ЦДІАК України
Всі права застережені